Справа № 2-1907/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

20.07.2011 року.                                                                                м. Нікополь

          Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі:    головуючого –          судді Шестакової З.С.

                при секретарі –                    Пометій Є.Т.,           

за участю: позивача –                             ОСОБА_1,

                  представника позивача -     ОСОБА_2,

                відповідача –                         ОСОБА_3,

                представника відповідача –ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб Нікопольського МВ УМВС України у Дніпропетровській області (по обслуговуванню міста Нікополя та Нікопольського району) про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення в квартиру та стягнення моральної шкоди та зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, в якості третіх осіб: приватний нотаріус Нікопольського нотаріального округу ОСОБА_6,  Нікопольське відділення № 7898 ВАТ „Державний ощадний банк України” про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним у відношенні до покупця і визнання покупцем іншої особи, суд

встановив:

          Спочатку позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення з квартири ОСОБА_3 та зняття його з реєстрації.

          Згодом позивач доповнила свої позовні вимоги, та просила суд вселити її в квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду.

          Свої вимоги позивач мотивує тим, що 10 серпня 2007 року вона на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, придбала у ОСОБА_5 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 50,6 кв.м та зареєструвала право власності в МБТІ.

           Дану квартиру вона придбала для власних потреб за кредитні кошти, які були надані Нікопольським відділенням № 7898 ВАТ „Ощадбанк”, та на підставі договору про  іпотечний кредит № 192 від 10 серпня 2007 року ця квартира є предметом іпотеки.

          На прохання відповідача ОСОБА_3, якій доводиться їй племінником, вона 09 жовтня 2007 року зареєструвала його в квартирі АДРЕСА_1 без права сумісної власності на квартиру та без права на постійне проживання (користування).

          В січні місяці 2008 року вона не змогла потрапити до своєї квартирі АДРЕСА_1 через зміну замків на вхідних дверях квартири. Вона не одноразово зверталася до ОСОБА_3 з проханням і вимогою не перешкоджати їй в проживанні та користуванні квартирою, просила надати їй ключі від замків вхідної двері, але бажаного результату не отримала. Вона також зверталася з відповідними заявами до керівництва, де працює ОСОБА_3 та до начальника КП „ЖЕК-1”. 17 березня 2008 року за участю представників КП „ЖЕК-1” було складено акт про неможливість її проживання і користування квартирою № АДРЕСА_1 у зв’язку із заміною замків на вхідній двері квартири.

          Відповідач ОСОБА_3 порушує її права, передбачені Конституцією України, щодо володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

          Оскільки діями відповідача ОСОБА_3 порушується її право приватної власності та вона протиправно позбавлена права володіти, користуватися і розпоряджатися квартирою, яка належить їй на підставі приватної власності, ОСОБА_1 просила суд вселити її в квартиру АДРЕСА_1 усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням за адресою: м. АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 із спірної квартири та зняти його з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1

          Також ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., яка була заподіяна їй в наслідок неправомірних дій відповідача, щодо перешкоджання їй у володінні, користуванні і розпорядженням приватною власністю.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, та звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, в якості третьої особи приватний нотаріус Нікопольського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Спочатку ОСОБА_3 свої вимоги мотивував тим, що з лютого 2004 року він орендував квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_5, а у серпні 2007 року вирішив придбати вказану квартиру, оскільки не мав іншого житла. Так як на той час він не мав достатньої суми грошей, він домовився з ОСОБА_1, яка доводиться йому тіткою, що вона оформить кредитний договір на придбання квартири та оформить квартиру на своє ім’я, а він буде їй щомісяця давати гроші на погашення кредиту.

          10 серпня 2007 року, в день укладення договору купівлі-продажу квартири, його терміново відправили у службове відрядження та він не мав можливості бути присутнім при укладенні угоди, тому він передав ОСОБА_1 31 170 грн.

          ОСОБА_3 вважає, що договір купівлі-продажу квартири не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.  

          Так, при укладенні договору купівлі-продажу з ОСОБА_1, продавець ОСОБА_5 не довів всі обставини щодо цього правочину, зокрема відносно прав щодо відчужуваної квартири у будь-яких третіх осіб (в тому числі за договором найму), які б обмежували право покупця на безперешкодне користування цією квартирою. Оскільки ОСОБА_3 на час укладення договору купівлі-продажу квартири проживав в ній за договором найму, то він вважає, що при продажу квартири порушено його право на проживання, передбачене ст. 64 ЖК України.

          До того ж, ОСОБА_3 бажав придбати дану квартиру, тому він вважає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 822 ЦК України має переважне перед іншими особами право на придбання цієї квартири, але його переважне право було порушено.

          Крім того, від шлюбу він має неповнолітню дитину ОСОБА_8, 2004 року народження. ОСОБА_3 та його неповнолітня дитина не мають власного житла. Отже шляхом придбання вказаної квартири він мав намір забезпечити себе та неповнолітню дитину житлом, але права дитини були порушені діями ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Згодом ОСОБА_3 змінив предмет та підставу зустрічного позову, залучивши в якості третьої особи також Нікопольське відділення № 7898 ВАТ „Державний ощадний банк України”, просив суд визнати договір купівлі-продажу квартири частково недійсним у відношенні до покупця та визнати покупцем іншої особи.

ОСОБА_3 вважає, що квартира АДРЕСА_1 була придбана для нього. Так, на виконання умов усної домовленості з ОСОБА_1, ОСОБА_3 передав їй для придбання квартири гроші в сумі 31 170 грн., а ОСОБА_1 зареєструвала його за адресою: АДРЕСА_1 В цій квартирі він продовжує проживати та сплачує за неї комунальні послуги. Також він частково зробив ремонт у квартирі, встановив індивідуальне опалення та пластикові вікна. ОСОБА_1 ніколи не бажала проживати та не проживала в спірній квартирі, оскільки вона має інше житло у м. Нікополі, яке належить їй на праві приватної власності, ніяких її речей у спірній квартирі не має. Таким чином, ОСОБА_3 вважає себе єдиним покупцем квартири АДРЕСА_1, тому просив суд в позові ОСОБА_1 відмовити та задовольнити його зустрічний позов, визнавши на підставі ст.ст. 235, 217 ЦК України договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 10 серпня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського нотаріального округу ОСОБА_6, частково недійсним у відношенні до покупця, визнавши його покупцем цієї квартири.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 не визнали та суду показали, що ОСОБА_3 не довів той факт, що з лютого 2004 року він проживав в квартирі АДРЕСА_1 та не надав суду докази укладання договору найму квартири. Також ОСОБА_9 оспорює факт отримання грошей від ОСОБА_3 на придбання спірної квартири. Ніяких письмових доказів про укладення договору позики ОСОБА_3 суду не надав. Тому, враховуючи те, квартира АДРЕСА_1 була придбана за кредитні кошти, які були отримані ОСОБА_9 та саме вона до теперішнього часу сплачує кредит, позивач та її представник просили суд в позові ОСОБА_3 відмовити.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 був допитаний за судовим дорученням та суду показав, що він здавав свою квартиру ОСОБА_3 в найом, але вони ніякого письмового договору не укладали. Згодом вони домовилися про купівлю-продажу квартири. Коли ОСОБА_5 приїхав до України, ОСОБА_3 представив йому свою знайому ОСОБА_1, яка буде купувати у нього квартиру. При цьому ОСОБА_1 йому сказала, що для придбання квартири вона оформила кредит у банку. Договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_5 укладав з ОСОБА_10 При передачі грошей ОСОБА_3 був присутній (а.с.66).

Третя особа приватний нотаріус Нікопольського нотаріального округу ОСОБА_6 у судовому засіданні 11.09.2009 р. суду показав, що 10 серпня 2007 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Продаж квартири був вчинено за 81 300,00 грн., які продавець одержав від покупця за рахунок кредитних коштів Нікопольського відділення № 7898 ВАТ „Державний ощадний банк України” після підписання договору, про що продавець написав заяву на бланку нотаріальних документів. Згодом квартира була передана в іпотеку банку.

Представник третьої особи Нікопольського відділення № 7898 ВАТ „Державний ощадний банк України” ОСОБА_11 у судовому засіданні 19.07.2010 р. заперечувала проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та суду показала, що 06 серпня 2007 року ОСОБА_9 був наданий кредит в сумі 56 900,00 грн. для придбання житла строком на 120 місяців. 10 серпня 2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Одночасно, між ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Нікопольського відділення № 7898 та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит та іпотечний договір. Право власності на квартиру АДРЕСА_1  було зареєстровано за ОСОБА_1 Також на дану квартиру була накладена заборона. Погашення  заборгованості  по кредиту та відсотків за його користуванням ОСОБА_1 здійснює своєчасно. До повного погашення кредиту, наданого на придбання даної квартири, зміна права власності на квартиру не можлива. Тому представник банку просив суд в позові ОСОБА_3 відмовити.

Сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб Нікопольського МВ УМВС України у Дніпропетровській області (по обслуговуванню міста Нікополя та Нікопольського району) з позовом ознайомлений, про день слухання справи був належним чином повідомлений. До суду надійшла заява (а.с.74,96) про розгляд справи без представника Сектору громадянства та реєстрації фізичних осіб Нікопольського МВ УМВС України у Дніпропетровській області (по обслуговуванню міста Нікополя та Нікопольського району).

Заслухавши сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 655  ЦК України  за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов’язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу  земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна  укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Як встановлено судом 10 серпня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 50,6 кв.м. Даний договір відповідно до вимог ст. 657 ЦК України був посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 10.08.2007 р. за р. № 20 та проведена державна реєстрація правочину за № 2276755 (а.с.5-6).

Суд не може взяти до уваги доводи ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_12 в тій частині, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була домовленість про те, що квартира АДРЕСА_1 буде придбана для ОСОБА_3, та він передав ОСОБА_1 для придбання квартири гроші в сумі 31 170 грн.

Так судом встановлено, що 10 серпня 2007 року між ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії Нікопольського відділення № 7898 та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 192, на підставі якого банк зобов’язався надати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 56 900,00 грн. на 120 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 09 серпня 2017 року на придбання квартири за договором купівлі-продажу від 10 серпня 2007 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-10).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 10.08.2007 р. ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1, Дніпропетровської області та сплатила за неї грошову суму в розмірі 81 300 грн., що підтверджується письмовою заявою продавця ОСОБА_5, яка зроблена на бланку нотаріальних документів та посвідчена приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 10 серпня 2007 року за р. № 22 (а.с.75) та не оспорюється самим ОСОБА_5 При цьому, згідно п. 3 договору купівлі-продажу квартири від 10.08.2007 р., ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_1 гроші за рахунок кредитних коштів Нікопольського відділення № 7898 ВАТ „Державний ощадний банк України”.

З урахуванням викладених обставин суд приходить висновку про те, що укладений 10 серпня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 відповідає законодавству України, яке діяло на момент вчинення правочину. Зміст правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 бажали укласти договір купівлі-продажу квартири. Цій договір вчинений у формі, встановленій законом, відповідає вимогам ст. 657 ЦК України та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним..

Враховуючи те, що сторони ОСОБА_5 та ОСОБА_1 домовилися відносно всіх істотних умов договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та відбулося повне виконання договору, а саме: ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 спірну квартиру у власність, а ОСОБА_1 прийняла її та сплатила за неї певну грошову суму обумовлену договором, суд не знаходить підстав для визнання недійсним окремих частин правочину.

У судовому засіданні доведено те, що ОСОБА_3 передавав ОСОБА_1 гроші в сумі 23 070 грн., але це не є підтвердженням того факту, що саме ці гроші були сплачені ОСОБА_3 в рахунок вартості придбаної квартири АДРЕСА_1.

Так, з письмових записів, зроблених особисто ОСОБА_1 про отримання грошей в сумі 23 070 грн., не вбачається для яких потреб вони були нею отримані.

У поясненнях ОСОБА_1 на ім’я начальника Нікопольської ОГНІ, вказано, що вона взяла у ОСОБА_3 в борг 15-17 тисяч грн. на особисті потреби, які зобов’язується йому повернути після звільнення ним квартири.

Отже, факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 грошей в сумі 23 070 грн., не дає підстав суду вважати ОСОБА_3 законним покупцем спірної квартири.

До того ж, суд бере до уваги те, що ціна квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 10.08.2007 р. складає 81 300 грн. Дану суму продавець квартири ОСОБА_5 отримав безпосередньо від ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_1 особисто до теперішнього часу сплачує ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії Нікопольського відділення № 7898 кредит, наданий їй на придбання квартири за договором купівлі-продажу від 10 серпня 2007 року. Цей факт у судовому засіданні ОСОБА_3 не оспорював.

Проживання ОСОБА_3 в спірній квартирі до укладення договору купівлі-продажу квартири, його реєстрація в ній та сплата ним комунальних послуг за квартиру, не свідчить про набуття ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Ствердження ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 має інше житло, де  зареєстрована та постійно проживає, в спірній квартирі ніяких її речей не має, не могуть буди прийняти судом до уваги, так як відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Таким чином, суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_3 не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

В той же час позовні вимоги ОСОБА_1 про вселення в квартиру АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 321 ЦК України право  власності  є  непорушним.  Ніхто   не   може   бути протиправно   позбавлений   цього   права   чи  обмежений  у  його

здійсненні.

          Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України та  ч. 1 ст. 41 Конституції України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд.

Ст. 150 ЖК УРСР передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності  будинок  (частину будинку),  квартиру,  користуються  ним   (нею)   для   особистого проживання  і  проживання  членів   їх   сімей   і   мають   право розпоряджатися  цією  власністю   на   свій   розсуд:  продавати, дарувати, заповідати, здавати  в  оренду,  обмінювати,  закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст. 391 ЦК України власник  майна  має  право  вимагати  усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи правомірність володіння ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 те що ОСОБА_3 не є членом її сім’ї та не набув право власності на спірну квартиру, та відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦК України, суд приходить висновку, що ОСОБА_3 створює ОСОБА_1 перешкоди у користуванні нею квартирою, оскільки позбавляє ОСОБА_1 права користування, володіння та розпорядження своїм майном, чім порушує її конституційні права як власника.

          Так як відповідач створює ОСОБА_1 перешкоди у користуванні її майном протиправно, суд вважає, що право ОСОБА_1 на користування спірною квартирою підлягає захисту в силу ст. 41 Конституції України і ст. 391 ЦК України, оскільки вона є законним власником квартири, та ці перешкоди підлягають усуненню шляхом виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 та зняття його з реєстрації за указаною адресою.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки ОСОБА_3 пропиправо позбавляє ОСОБА_1 права власності стосовно квартири АДРЕСА_1 та порушує її право користуватися нею, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає вселенню в вказану квартиру.          

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди задоволенню не підлягають, через те, що вона добровільно зареєструвала ОСОБА_3 в квартирі  АДРЕСА_1 та надала йому згоду на проживання в ній.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 повинні бути стягнути судовий збір 8,5 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 7,5 грн.

Керуючись  ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, 317, 319, 321, 391, 655, 657 ЦК України, ст. 150 ЖК УРСР, суд

вирішив:

1.          Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_1, ОСОБА_5, в якості третьої особи приватний нотаріус Нікопольського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним у відношенні до покупця і визнання покупцем іншої особи.

    2.          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

    3.          Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1

    4.          Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні житловим

           приміщенням за адресою: м. АДРЕСА_1 шляхом виселення

           ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1

           зняття його з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1

    5.          В інший частині в позові ОСОБА_1 відмовити.

    6.          Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

           Броніславівни судовий збір 8,5 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення

           розгляду справи 7,5 грн., а всього до стягнення 16 (шістнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі, якщо рішення було ухвалене без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:З. С. Шестакова