справа № 2-483/11

                                                                     З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  28 липня  2011 року Білогірський  районний суд   Автономної Республіки Крим у  складі:

головуючого  -                                      судді     Куртлушаєва М.І.,

                             при секретарі -                                                    Клімовій  Ю.О.,

за участю:

                           позивачки           ОСОБА_2

представника     позивачки                                                             ОСОБА_3

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білогірську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ароматнівської сільської ради Білогірського району АР Крим, треті особи: Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, Білогірська державна нотаріальна контора АР Крим про визнання права власності на нерухоме майно,

                                                                    в с т а н о в и в:

                позивачка звернулася з позовом до Ароматнівської сільської ради Білогірського району АР Крим, треті особи: Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, Білогірська державна нотаріальна контора АР Крим про визнання права власності на  квартиру АДРЕСА_1  сіла Ароматне Білогірського району АР Крим  за набувальною давністю.

            Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_4 будучи власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується реєстраційним надписом, завіреним Сімферопольським бюро технічної інвентаризації ( реєстрова книга №4 стр. 68) від 06 серпня 1993 року на договорі купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_4 та агрофірмою-колгоспом «Перемога». 31 серпня 1998 року ОСОБА_4 залишила  їй дану квартиру у постійне користування,  а в подальшому  здійснила відчуження на  її користь, підтвердив  своє волевиявлення розпискою від 14 грудня 2007 року про одержання грошових коштів і   взявши  на себе зобов’язання оформити договір купівлі-продажу даної  квартири.

           Однак,   ОСОБА_4, вказані у розписці зобов’язання  не виконала  у зв’язку зі своєю смертю, що підтверджується свідоцтвом про смерть  від 21 січня 2008 року НОМЕР_1, виданим відділом РАЦС м. Воронежу  Воронежської області, Росія.   

           Таким  чином,  стверджує, що вона   добросовісно заволоділа  нерухомим майном, відкрито  їм володіє строком, що перевищує  10 років,  у зв’язку з чим має право  на визнання за нею  права власності  на це майно.  

           Позивачка  та її представник у судове засідання з’явилися  на позовних вимогах наполягали, просили позов задовольнити у повному обсязі, щодо  ухвалення заочного рішення не заперечували.

           Представник відповідача, у судове засідання не з’явився, але був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

         Представники третіх осіб  у судове засідання не з’явилися, але надали заяви з проханням розглянути справу у їх відсутність.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін та третіх осіб, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для з’ясування  прав і взаємовідносин сторін.

            Зі згоди позивачки, дотримуючись вимог ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд по даній справі та ухвалити заочне рішення.

           Оскільки особи, що беруть участь у справі у судове засідання не з’явилися, суд вважає за можливе згідно  статті 197 ЦПК України  не здійснювати фіксування процесу технічним засобом.          

             Заслухавши  думку позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності,  суд дійшов  висновку про залишення позовних вимог без задоволення, з наступних  підстав.

            Судовим розглядом  було встановлено, що ОСОБА_4 є  власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується  договором купівлі-продажу укладеного між нею та агрофірмою-колгоспом «Перемога»/а.с.9-10/.  

           Як стверджує позивачка вона  постійно проживає в даної квартирі з   31 серпня 1998 року, а в подальшому маючи намір придбати  дану квартиру сплатила її вартість ОСОБА_5, представивши у підтвердження розписку  від 14 грудня 2007 року  про одержання останньої грошових коштів в сумі –17 тис. грн. за умовою не пізніше  лютого 2008 року  оформити договір купівлі-продажу /а.с.7/., однак, ІНФОРМАЦІЯ_1   ОСОБА_4, померла, згідно  свідоцтва  про смерть  від 21 січня 2008 року НОМЕР_1, виданим відділом РАЦС м. Воронежу Воронежської області, Росії /а.с.12/, а тому не може реалізувати своє право. .

           Чинним законодавством угоди, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації (відповідно до вимог  частини 2 статті 182 Цивільного кодексу України 2003 р. правочини щодо нерухомості   підлягають  нотаріальному  посвідченню і державній реєстрації), до їх державної реєстрації вважаються взагалі неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав і обов’язків, оскільки момент вчинення вказаних правочинів, відповідно до статей 210, 640 ЦК, прямо пов’язується з їх державною реєстрацією.  

                     Проте, як вбачається з матеріалів справи, правочин щодо відчуження спірного нерухомого майна нотаріусом взагалі не посвідчувався.  

           Нікчемність вищевказаного правочину у будь-якому випадку перешкоджає виникненню у позивача та визнанню за ним права власності за набувальною давністю   згідно з положеннями частин 3, 4 статті 334 ЦК України, відповідно до яких право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту  такого посвідчення, а якщо  договір  про  відчуження  майна підлягає  державній реєстрації,  право  власності  у набувача виникає з моменту такої реєстрації.  

                           В той же час, зважаючи на наведене, у першу чергу, нікчемність угоди за розпискою від   14.12.2007 р., на яку посилається позивачка,- відсутні головні умови набуття права власності за набувальною давністю: добросовісне і правомірне заволодіння майном.  

                            Зважаючи на положення частини 1 статті 11 ЦПК України: «Суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі»,- відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.       

           На підставі викладеного, та керуючись ст. 182, 210, 334, 640  ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 174, 214-215 ЦПК України  суд,  -                                                                      

                                                                  В И Р І Ш И В:    

               позов ОСОБА_2 до Ароматнівської сільської ради Білогірського району АР Крим, треті особи: Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, Білогірська державна нотаріальна контора АР Крим про визнання права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1  сіла Ароматне Білогірського району АР Крим  за набувальною давністю, - залишити без задоволення.

             Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення.

               Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

             Заочне рішення  може бути переглянуте судом, що його ухвалив  за письмовою заявою  відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання  копії судового рішення.

           Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий:  /підпис/ З оригіналом згідно.                                             М.І. Куртлушаєв             секретар:

Рішення   не набрало законної сили.

Суддя Білогірського  районного  суду

Автономної Республіки    Крим М.І.  Куртлушаєв             секретар: