28.07.2011

                                                                                                         Справа № 2-а-2895/11

      ПОСТАНОВА

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2011 року Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді                     Буйлової С.Л.

при секретарі       Муслєдіновій Е.А

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі  суду в смт Леніне справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Щолкінської міської ради  про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Щолкінської міської ради (далі відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення 8 сесії шостого скликання Щолкінської міської ради № 20 від 31.03.2011  року «Про розгляд протесту прокурора на рішення 11 сесії 5 скликання Щолкінської міської ради від 30.11.2006 року № 23 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,1 га ОСОБА_1.», рішення 8 сесії шостого скликання Щолкінської міської ради № 21 від 31.03.2011  року «Про розгляд протесту прокурора на рішення 58 сесії 5 скликання Щолкінської міської ради від 24.06.2010 року № 32 «Про скасування рішення Щолкінської міської ради»та рішення 58 сесії 5 скликання Щолкінської міської ради від 24.06.2010 року № 32 «Про скасування рішення Щолкінської міської ради».

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 24.12.2004 року за ОСОБА_1 визнано право власності на об’єкт незакінченого будівництва жилого будинку АДРЕСА_1 як за забудовником. Після набрання рішення законної сили позивач звернувся до Щолкінської міської ради з метою отримання дозволу на розробку  проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва  і обслуговування житлового будинку і благоустрою прилеглої території в третьому мікрорайоні на існуючому фундаменті житлового будинку АДРЕСА_1. Рішенням 11 сесії 5 скликання  Щокінської міської ради, 30 листопада 2006 року було прийнято рішення № 23 «Про дозвіл на розробку  проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,1 га ОСОБА_1.». На підставі даного рішення позивачем був отриманий проект   землеустрою по відведенню земельної ділянки, розроблений  ДП «Кримський науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою»та затверджений головою Рескомзему АР Крим від 18 вересня 2009 року. 24 грудня 2009 року на 53-й сесії 5 скликання Щолкінської міської ради було прийняте рішення №15 «Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва  і обслуговування житлового будинку з господарських споруд, розташованих в районі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1.» Однак. 24 червня 2010 року на 58-й сесії 5 скликання, Щолкінська міська рада прийняла рішення № 32 «Про скасування рішень Щолкінської міської ради». Про прийняття такого рішення Щолкіннська міська рада він дізнався лише 20.12.2010 року, отримавши це рішення в Щолкінській міський раді згідно журналу видачі рішень. Після чого, він звернувся до прокуратури за захистом своїх порушених прав. У зв’язку з чим, прокурором Ленінського району АР Крим на рішення 58-й сесії 5 скликання Щолкінської міської ради № 32 «Про скасування рішень Щолкінської міської ради»та на п.4 рішення 11 сесії 5 скликання  Щолкінської міської ради були внесені протести. Однак, дані протести рішеннями № № 20, 21 Щолкінською міською радою були відхилені. У зв’язку з вищенаведеними обставинами вважає, що рішеннями Щолкінської міської ради  порушуються його законні права та охоронювані законом інтереси, тому за захистом своїх прав він вимушений був звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі по тих же підставах.

В судовому засіданні представники Щолкінської міської ради  - Сабіров Р.Ф. та Баламут Г.М. позовні вимоги не визнали з підстав, викладений у письмових запереченнях та поясненнях на позов.

В судовому засіданні представник третьої особи –помічник прокурора Ленінського району АР Крим –Гілєвич Т.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі по тих же підставах.

Заслухавши пояснення позивача, третю особу, та приймаючи до уваги  заперечення представників  відповідачів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що  позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.      

Відповідно до ч. 1 ст. 9   Кодексу адміністративного судочинства   України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до вимог ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь –які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх  представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

На підставі вимог ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта власних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

По справі встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно рішення Ленінського районного суду АР Крим від 24.12.2004 року договір купівлі-продажу об’єкту незакінченого будівництва жилого будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Будівниче управління - 17»визнано дійсним та за ОСОБА_1 визнано право власності на об’єкт незакінченого будівництва жилого будинку АДРЕСА_1 як за забудовником.(а.с.7)

З особистих пояснень позивача вбачається, що після вступу рішення Ленінського районного суду в закону силу, ОСОБА_1 звернувся до Щолкінської міської ради з метою отримання дозволу на розробку  проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва  і обслуговування житлового будинку і благоустрою прилеглої території в третьому мікрорайоні на існуючому фундаменті житлового будинку АДРЕСА_1.

Розглянувши на 11-й сесії 5 скликання Щолкінської міської ради клопотання ОСОБА_1  про дозвіл  на розробку  проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, 30 листопада 2006 року Щолкінської міською радою було прийняте рішення № 23 «Про дозвіл на розробку  проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,1 га ОСОБА_1.»(а.с.8)

Даним рішення  позивач також був зобов’язаний  виконати містобудівне обґрунтування для включення прошеного об'єкту  в генеральний план в м. Щолкіне, проект землеустрою по відведенню земельної ділянки для розгляду надати Постійній депутатській комісії та затвердження сесією міської ради в строк до 01.12.2008 року, провести оплату за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі земельного податку за період з 24 грудня 2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення № 23 Щолкінської міської ради позивач отримав проект   землеустрою по відведенню земельної ділянки, розроблений  ДП «Кримський науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою»та затверджений головою Рескомзему АР Крим від 18 вересня 2009 року (а.с.9-12).

Виконуючи, встановлені рішенням № 23 зобов’язання, позивач в строк надав проект для затвердження, внаслідок чого на 53-й сесії 5 скликання Щолкінською міською радою було прийняте рішення № 15 «Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва  і обслуговування житлового будинку з господарських споруд, розташованих в районі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1.»

Однак 24 червня 2010 року на 58-й сесії 5 скликання, заслухавши інформацію міського голови щодо невиконання ОСОБА_1 норм земельного законодавства, Щолкінська міська рада прийняла рішення № 32 «Про скасування рішень Щолкінської міської ради»(а.с.13), яким раніше прийняте рішення 11 сесії 5 скликання Щолкінської міської ради від 30.11.2006 року № 23 «Про дозвіл на розробку  проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,1 га ОСОБА_1.»скасовано у зв’язку з невиконанням позивачем п.2 даного рішення, а саме: виконати містобудівне обґрунтування. А рішення № 15 прийняте на 53 сесії 5 скликання «Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва  і обслуговування житлового будинку з господарських споруд, розташованих в районі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1.» скасовано, як таке що прийняте передчасно.

Як вбачається з копії журналу видачі рішень сесій Щолкінської міської ради, рішення № 32 прийняте  24 червня 2010 року на 58-й сесії 5 скликання Щолкінської міської ради отримано позивачем 20 грудня 2010 року (а.с.14).

Після отримання позивачем даного рішення, останній звернувся до прокуратури Ленінського району АР Крим за захистом своїх порушених прав та з проханням перевірити законність прийняття рішень Щолкінської міської ради.

У відповідь на заявлене клопотання позивача, прокуратурою 18 січня 2011 року до Щолкінської міської ради був поданий протест на рішення Щолкінської міської ради № 32 від 24 червня 2010 року, оскільки прокуратурою убачалося, що при прийнятті даного рішення Щолкінська міська рада, вийшла за межі повноважень наданих міській раді земельним законодавством. Тому, в поданому протесті прокурор Ленінського району АР Крим вимагав скасувати рішення 58 сесії 5 скликання Щолкінської міської ради № 32 від 24 червня 2010 року (а.с.16).

Крім того, прокуратурою був заявлений протест на п.4 рішення Щолкінської міської ради  №23 від 30 листопада 2006 року, яким остання зобов’язала ОСОБА_1 проводити оплату за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі земельного податку за період з 24 грудня 2004 року. В протесті прокурор вимагав скасування п.4 даного рішення у зв’язку з тим, що згідно законодавства України «Про плату за землю»суб’єктом плати за землю є власник земельної ділянки, в тому числі орендатор. Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування  на земельну ділянку виникає після отримання документу, підтверджуючого право власності або право постійного користування на земельну ділянку. Щодо права на оренду, то воно виникає з моменту державної реєстрації договору оренди. Не дивлячись на те, що  позивач не має  жодного з  вище перелічених документів, Щолкінська міська рада, порушуючи вказані норми зобов’язала позивача здійснювати оплату за фактичне користування земельною ділянкою (а.с.17).

Рішенням 8 сесії 6 скликання Щолкінської міської ради №20 протест прокурора Ленінського району АР Крим від 18 січня 2011 року на рішення № 23 «Про дозвіл на розробку  проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,1 га ОСОБА_1.»відхилений, всі раніше прийняті рішення Щолкінської міської ради відносно ОСОБА_1 скасовані, як такі, що прийняті в порушення норм земельного законодавства (а.с.18).

Рішенням 8 сесії 6 скликання Щолкінської міської ради №21 протест прокурора Ленінського району АР Крим від 18 січня 2011 року на рішення № 32 «Про скасування рішень Щолкінської міської ради»також відхилений (а.с.19).

Згідно ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно порядку розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування, затвердженого Наказом Держбудібвництва України від 31.01.2001 року № 24 містобудівне обґрунтування –це вид містобудівної документації, що розробляється з метою обґрунтування  місця розміщення  об’єкту та поділяється на: 1) містобудівне обґрунтування розміщення об’єкту містобудівництва, що розробляється в разі розміщення об'єкту в умовах існуючої забудови або на вільному від неї майданчику за відсутності затвердженої містобудівної документації; 2) містобудівне обґрунтування внесення змін до містобудівної документації.

Згідно п. 1.4 містобудівне обґрунтування після його затвердження  в встановленому порядку входить до складу матеріалів узгодження  місце розташування об’єкту згідно Земельного Кодексу України і є підставою для прийняття відповідного рішення про надання дозволу на будівництво об’єкту.

Згідно п.1.4 розділу ІV Постанови ВР АР Крим «Про внесення змін до Регіональних правил забудови та користування територій в Автономної Республіці Крим, затвердженні Постановою ВР АР Крим від 18 вересня 2002 року № 241-3/02 »замовник надає для розгляду місцевому органу архітектури та містобудівництва ескізний проект.  У випадку розміщення об’єкту в умовах існуючої забудови або на вільному від неї майданчику за відсутності місцевих правил забудови або затвердженої містобудівної документації замовник виконує містобудівне обґрунтування, яке може бути поєднано з ескізним проектом. Рішення на будівництво об’єкту приймає міська рада або в випадку делегування повноважень його виконавчий комітет, райдержадміністрація. Рішення приймається на підставі висновків органів: архітектури, земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічних служб, пожарного нагляду, природоохоронних органів, охорони пам’ятників культурної спадщини, а при необхідності й інших підприємств, установ, організацій, що встановлюють умови відводу земельної ділянки та інженерного забезпечення розміщуваного об'єкту.  

Однак після набрання чинності 10 травня 2011 року Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», усі вищезазначені нормативно правові акти втратили свою чинність.
  Як зазначалося вище, згідно порядку розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування, містобудівне обґрунтування –це вид містобудівної документації, однак згідно норм існуючого на сьогоднішній день законодавства, такий термін взагалі відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав усі умови в встановлені строки, що передбачені законодавством та рішенням міської ради, має висновки усіх необхідних підприємств, установ, організацій, підготував проект землеустрою в встановленому законом порядку.

Згідно ст. 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії в відповідності до  ст. 8 Конституції, органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частина  10    статті 59 Закону України   "Про місцеве самоврядування в Україні"  передбачає, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.   

П. 5 Рішення Конституційний Суду України від 16.04.2009року № 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" було визначено, що зі    змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України). Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.   

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 105 КАСУ адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України 21.05.1997 р. № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.   

Судом встановлено, що на виконання скасованих радою рішень позивачем було вчинені ряд дії та фактично виконано рішення Щолкінської міської ради, яке пізніше ними  було скасоване, тобто  вичерпало свою дію фактом свого виконання і рада не мала право його скасувати самостійно. У випадку невідповідності даного рішення законодавству рада, чи то прокурор, чи то інші заінтересовані особи мають право звернутися з позовом до суду згідно підвідомчості спору.   

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1  є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню,  сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.

На підставі  викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 11, 17, 18, 23, 71, 86, 94, 104 КАС  України, суд     

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 8 сесії шостого скликання Щолкінської міської ради № 20 від 31.03.2011  року «Про розгляд протесту прокурора на рішення 11 сесії 5 скликання Щолкінської міської ради від 30.11.2006 року № 23 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,1 га ОСОБА_1.».

Визнати незаконним та скасувати рішення 8 сесії шостого скликання Щолкінської міської ради № 21 від 31.03.2011  року «Про розгляд протесту прокурора на рішення 58 сесії 5 скликання Щолкінської міської ради від 24.06.2010 року № 32 «Про скасування рішення Щолкінської міської ради».

Визнати незаконним та скасувіати рішення 58 сесії 5 скликання Щолкінської міської ради від 24.06.2010 року № 32 «Про скасування рішення Щолкінської міської ради».

Стягнути на користь ОСОБА_1 з місцевого бюджету Щолкінської міської ради судові витрати в сумі 03(три) грн.. 40коп.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду  шляхом подання через Ленінський районний суд АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.   

Суддя: