Справа № 2-а-27, 2007 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2007 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючої - судді: Марущак Н. М.,
при секретарі: Карабань З. І.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Крука Р. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ставище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
До суду з названим адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом 2 групи. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” інвалідам 2 групи повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, але відповідачем йому виплачено вказану допомогу за 2003-2005 роки у значно нижчому розмірі: за 2001-2004 року за Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 р. у розмірі 26 грн. 70 коп., за 2005 р. згідно Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р. у розмірі 120 грн.
Фактично йому недоплачено вказану допомогу за 2003 рік - 998 грн. 30 коп. (205х5 - 26,70, оскільки цю допомогу було виплачено в 2004 р. в розмірі 26,70 грн.); за 2004 рік - 1158 грн. 30 коп. ( 237х5 - 26,70, оскільки допомогу виплачено в цьому ж році в розмірі 26,70 грн.); за 2005 р. - 1560 грн. ( 332х5 - 100, оскільки допомогу виплачено в цьому ж році в розмірі 100 грн.).
Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської РДА Київської області відмовило йому у проведенні перерахунку допомоги на оздоровлення.
Позивач просить стягнути з відповідача недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки в розмірі 3696 грн. 60 коп.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, на які посилається в адміністративному позові.
Представник відповідача Крук Р. О. позов не визнав та пояснив, що виплату позивачу вказаної допомоги проведено у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України. Крім того, представник відповідача звернув увагу на те, що позивачем пропущений встановлений законом річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, а тому просить застосувати строк позовної давності, встановлений ст. 99 КАС України.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачу слід відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 111 КАС України судом визначено, що кожною із сторін визнано слідуючі обставини:
Позивач відповідно до посвідчення, виданого 12 лютого 2007 року, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії; до цього в 2003-2005 роках він мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії; з 13 грудня 2006 року йому була встановлена друга група інвалідності (довічно), з 15 січня 2007 року йому встановлена перша група інвалідності (довічно);
позивачу, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії щорічну одноразову допомогу на оздоровлення було виплачено: за 2003 р. 12.08.2004 р. в розмірі 26 грн. 70 коп., за 2004 р. 20.12.2004 р. в розмірі 26 грн. 70 коп., за 2005 р. - 23.12.2005 р. в розмірі 100 грн., як зазначено в довідці відповідача від 5 червня 2007 р. № 297/739 (а. с. 10);
позивач в травні 2007 року звернувся до відповідача із заявою про виплату йому недовиплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення, в чому листом відповідача від 21 травня 2007 року йому було відмовлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України вказані обставини не доказуються перед судом, оскільки сторони проти цього не заперечують і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Фактично зазначена допомога на оздоровлення управлінням соцзахисту населення виплачена позивачу за період до 2005 року в розмірі, встановленому постановою КМ України від 26.07.96 року за № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в 2005 році - в розмірі, встановленому постановою КМ України від 12.07.2005 року за № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи".
Заперечуючи проти позову представник відповідача посилається на те, що управлінням соцзахисту правильно виплачено відповідачу вищевказану допомогу на оздоровлення за 2003-2005 роки у розмірі, встановленому вказаними Постановами Кабінету Міністрів України, рішення якого є для них обов'язковими; крім того, коштів на виплату цієї допомоги в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи”, в Державному бюджеті на вказані роки передбачено не було.
Проте, з цими запереченнями відповідача суд не може погодитися з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України,
актами Президента України.
Згідно ч. І ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи
державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаними вище постановами КМ України, суперечить вимогам ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та іншим нормам Законів.
Розмір мінімальної заробітної плати становив на час виплати позивачу вищевказаної допомоги:
за 2003 рік (12.08.2004 р.) відповідно до ст. 89 України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" - 205 грн. на місяць,
за 2004 р. (20.12.2004 р.) відповідно до вказаної статті зазначеного Закону - 237 грн. на місяць,
за 2005 р. (23.12.2005 р.) відповідно до ст. 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік” - 332 грн.
Всі вказані Закони не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", абзац 2 частини 4 якої передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення за 2003 - 2005 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Слід зазначити, що дію положень абзацу 2 ч. 4 ст. 48 вказаного Закону було зупинено на 2006 рік та на 2007 рік в
частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України від 20.12.2005 року № 3235-IV та із Законом України від 19.12.2006 року № 489-У. До цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, - суд вважає, що при
вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про
встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України № 836 та № 562.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно недоплачено позивачеві суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки, оскільки ця допомога останньому була виплачена за вказані роки в розмірі, визначеними вищевказаними постановами КМ України, а повинна була бути виплачена виходячи із розміру 5-ти мінімальних заробітних плат на момент виплати.
Разом з тим, беручи до уваги, що представник відповідача наполягає на застосуванні вимог закону щодо строку звернення позивача до суду з адміністративним позовом, суд при вирішенні даного спору бере до уваги вимоги ч. 2 ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
В зв”язку з викладеним суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки він дізнався, що порушено його право на виплату даної допомоги в розмірі, встановленому ст. 48 вищевказаного Закону, в день, коли йому було виплачену цю допомогу в розмірі, встановленому вищевказаними постановами КМ України, зокрема, про недоплату допомоги за 2003 рік - 12.08.2004 р., за 2004 р. - 20.12.2004 р., за 2005 р. - 23.12.2005 р. З урахуванням цього та беручи до уваги, що відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень КАС України цей Кодекс набрав чинності з 1 вересня 2005 року, - встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України річний строк для звернення за захистом свого права закінчився у позивача: по вимозі про стягнення недоплачених сум допомоги за 2003 та за 2004 роки - 01.09.2006 р., за 2005 р. - 23.12.2006 р. Позивач не надав суду ніяких доказів про те, що вказаний строк був пропущений з поважної причини, а тому підстав для поновлення вказаного строку позивачу у суду не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином, беручи до уваги, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду і представник відповідача наполягає на застосуванні вимог закону щодо вказаного строку, суд приходить до висновку, що позивачу у задоволенні його позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 19, 113 Конституції України, абзацом 2 ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 89 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" , 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік”, ст.ст. 6, 9, 17, 72 ч. 3, 99 ч. 2, 100, 111 ч. 4 п. 3, 158-163, п.1 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В позові ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення - відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення у заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя