Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-200/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

        06 липня  2011 року        Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого   - судді      Едера П.Т.  

                при секретарі                Юрчишин О.В., Пікулик Л.І., Акер І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, стягнення витрат на утримання будинку та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної часткової власності на майно,-

 у с т а н о в и в:

17.03.2010 р. ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, стягнення витрат на утримання будинку. 03.06.2010 р. Позивач доповнила та уточнила позовні вимоги. В  ході розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на утримання будинку було виділено в окреме провадження.

   Свої позовні вимоги Позивач ОСОБА_1 аргументує тим, що  22 грудня 1995 року між нею та Відповідачем по справі укладено шлюб від якого, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_10. За час шлюбу подружжям набуто майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_2. який складається з 5-ти житлових кімнат, площею 129. 0 кв.м., загальною площею 333,6 кв.м., вартість якого на сьогодні складає 1 601 280. 00 (один мільйон шістсот одна тисяча двісті вісімдесят тисяч гривень 00 коп.) гривень. Земельна ділянка, площею 0.1417 Га, кадастровий № згідно Державного Акту 4610166300:10:002:0022. придбана по договору купівлі-продажу від 23.08.2006р. придбана у ОСОБА_2 Земельна ділянка, площею 0.0712 Га, кадастровий № згідно Державного Акту 4610166300:10:002:1541, вартістю 56 960.00 гривень, придбана по договору купівлі- продажу ОСОБА_3 11.12.2003 року. Земельна ділянка, площею 430 кв.м., кадастровий № згідно Державного Акту 4610166300:10:002:1161, вартістю 34 400, 00 гривень, придбана по договору купівлі- продажу від 12.09.03 у ОСОБА_4 Інші земельні ділянки набувались, як зазначила Позивач нею в порядку приватизації, не с об'єктом поділу та переліку не включаються. Також вказала, що  вартість придбаного у шлюбі за її кошти та проданого без її згоди автомобіля «Акура», вартістю поза 640 000.00 гривень. Вважає, що вище перелічене майно належить їй, Позивачу з Відповідачем на праві спільної сумісної власності. Не зважаючи на домовленості, досягнуті між сторонами до виникнення спору про розлучення. в частині відмови відповідача від будь-яких прав на будинок і прибудинкову територію - будинковолодіння в цілому, ОСОБА_2 відмовляється від оформлення прав на зазначене майно на Позивача.

Просила визнати за нею – ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,1417 га, кадастровий номер згідно державного акту 4610166300:10:002:0022, придбана по договору купівлі-продажу від 23.08.2006 року у ОСОБА_2 за власні кошти.

Виділити їй право на 99/100 частки в спільному майні, в тому числі,

-          у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

-          у земельній ділянці площею 0,0712 га, кадастровий номер згідно державного акту 4610166300:10:002:1541, вартістю 56960,00 грн., придбаній по договору купівлі-продажу від 11.12.2003 року у ОСОБА_3;

-          у земельній ділянці площею 430 кв.м., кадастровий номер згідно державного акту 4610166300:10:002:1161, вартістю 34400,00 грн., придбаній по договору купівлі-продажу від 12.09.2003 року у ОСОБА_4

        Виділити ОСОБА_2 право на 1/100 частки в спільному майні, в тому числі,

-          у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

-          у земельній ділянці площею 0,0712 га, кадастровий номер згідно державного акту 4610166300:10:002:1541, вартістю 56960,00 грн., придбаній по договору купівлі-продажу від 11.12.2003 року у ОСОБА_3;

-          у земельній ділянці площею 430 кв.м., кадастровий номер згідно державного акту 4610166300:10:002:1161, вартістю 34400,00 грн., придбаній по договору купівлі-продажу від 12.09.2003 року у ОСОБА_4

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ суми акумульованих коштів на поточному рахунку НОМЕР_2 у ЛФ ПАТ «Мегабанк», МФО 385413, належного ОСОБА_2

         Визнати за нею ОСОБА_1 право власності на Ѕ земельної ділянки, що знаходиться АДРЕСА_3, площею 0,500 га, кадастровий номер 4623685600:01:002:0105, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯД № 512599, зареєстрований за реєстровим номером 01:08:458:00108 від 02 червня 2008 року.

         В судовому засіданні Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали повністю надали пояснення, що аналогічні до викладеного  в позовній заяві та уточненнях до них. Просили позов задовольнити з врахуванням того, що на утриманні Позивача перебуває неповнолітня дитина.

         Відповідач ОСОБА_2 пред’явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна, котрий доповнив та уточнив  05.07.2010 р. та 28.10.2010 р. Згідно котрих просив в  порядку поділу спільного майна, визнати за ним, ОСОБА_2 право спільної часткової власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2, який складається з 5-ти житлових кімнат, площею 129,0 кв.м., загальною площею 333,6 кв.м. Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,1417 га, кадастровий номер згідно Державного акту 4610166300:10:002:0022, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення для дачного будівництва. Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,0712 га, кадастровий номер згідно Державного акту 4610166300:10:002:1541, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,1290 га, кадастровий номер згідно Державного акту 4610166300:10:002:1161, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Ѕ квартири, яка знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1. Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0711 га, кадастровий номер згідно Державного акту 4610166300:10:002:0595, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 а, цільове призначення: для ведення садівництва.

          В судовому засіданні Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 первісний позов заперечили, а зустрічний  підтримали надали пояснення аналогічні до викладеного в уточненнях до нього просили в задоволенні первісного позову відмовити, задовольнивши зустрічний.

          Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши усі обставини та докази по справі суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  поділ майна, стягнення витрат на утримання будинку та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної часткової власності на майно задовольнити частково з наступних підстав та мотивів.       

ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на земельну ділянку, площею 0,1417 га, кадастровий номер 4610166300:10:002:0022. Проте, у позовній заяві не описані обставини, які б давали підстави для визнання за позивачкою права власності на цю земельну ділянку вцілому. Лише у прохальній частині позовної заяви зазначено, що вказана земельна ділянка була придбана позивачкою у ОСОБА_2 за її власні кошти на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2006 р.

Проте, такі твердження позивачки не відповідають дійсним обставинам справи. Як вбачається з копії договору купівлі-продажу від 23.08.2006 р., який знаходиться у матеріалах справи, зазначена земельна ділянка була придбана не у ОСОБА_2, а у ОСОБА_8.

Окрім того, ОСОБА_1 не доведено факт придбання цієї земельної ділянки виключно за рахунок її особистих коштів.

Таким чином, земельна ділянка, площею 0,1417 га, кадастровий номер 4610166300:10:002:0022, була придбана під час шлюбу за спільні кошти подружжя та відповідно до ст. 60 СК України належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності.

ОСОБА_1 також просить поділити: 1) будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; 2) земельну ділянку площею 0,0712 га, кадастровий номер 4610166300:10:002:1541; 3) земельну ділянку площею 430 кв.м., кадастровий номер 4610166300:10:002:1161.

При поділі цього майна вона просить суд на підставі ч. 2,3 ст. 70 СК України відступити від засад рівності часток подружжя, а саме: виділити їй у власність частку у спільному майні у розмірі 99/100, а відповідачу виділити частку у розмірі 1/100.

У позовній заяві ОСОБА_1 описує наступні обставини, які на її думку є підставою для відступлення від засад рівності часток:

-          ОСОБА_2 без згоди дружини було продано автомобіль «Акура» (державний номерний знак НОМЕР_1);

-          з 16.02.2005 р. по 28.04.2006 р. ОСОБА_2 ніде не працював, перебував на лікарняному;

-          після звільнення з ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_2 перебував на утриманні позивачки, фактично займався громадською роботою у Львівській міській раді, отримував символічний заробіток на одній з фірм, засновником якої був;

-          знайомі неодноразово розповідали позивачці про застілля ОСОБА_2 в компанії юної жінки в дорогих ресторанах і готельних комплексах.

Проте позивачкою не надано суду жодних належних доказів, які б могли підтвердити факти щодо продажу автомобіля, тривалого перебування на лікарняному, перебування ОСОБА_2 на її утриманні та ін.

Таким чином, позивачкою не доведено наявності обставин, які відповідно до ст. 70 СК України можуть бути підставою для відступу від засад рівності часток подружжя.

          При цьому суд враховую те, що заробітна плата ОСОБА_1 за період з 01.01.2002 року по 31.05.2010 року становила лише 29094,39 грн. Зазначений факт підтверджується відповіддю наданою Головним управлінням Пенсійного фонду у Львівській області № 6017/22-25 від 30.06.2010 року (а.с. 123). А кошти одержані від підприємницької діяльності у якості виручки, в основному були витрачені на покриття необхідних поточних витрат у підприємницькій діяльності, що підтверджується виписками з її рахунку (а.с. 207 – а.с 2 другого тому).

          Натомість ці незначні кошти також належать до спільної сумісної власності.

         ОСОБА_1 також просить врахувати при поділі дві суми:

-          996000,00 грн. – грошове зобов’язання, яке на думку позивачки, відповідно до договору № 2 від 18.12.2007 р. виникло ОСОБА_2 перед нею;

-          320000,00 грн. – половина вартості автомобіля «Акура», який на думку позивачки, був проданий ОСОБА_2

     При цьому позивачка чітко не зазначає яким саме чином суд повинен врахувати вказані суми при поділі майна подружжя.

      Зазначені вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими. Так, позивачкою не зазначено правової норми, яка б давала підстави будь-яким чином враховувати зазначені суми при поділі майна.

       Існування у ОСОБА_2 вище зазначеного боргу у розмірі 996000,00 грн., позивачка обґрунтовує наявністю зобов’язань, які на її думку виникли на підставі договору № 2 від 18.12.2007 р.

        Відповідно до умов цього договору «ОСОБА_1 надає згоду на дарування ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_6, площею 83 кв.м. ОСОБА_9», а «ОСОБА_2 зобов’язується виплатити ОСОБА_1 124500,00 доларів США».

        Проте, ОСОБА_2 взагалі заперечує факт укладення такого договору. Про його існування він дізнався лише під час розгляду цієї справи.

Окрім того, суд вважає, що позивачкою  обрано неналежний спосіб захисту права. Так, ОСОБА_1 стверджує наявність у ОСОБА_2 грошового зобов’язання перед нею, яке на її думку виникло у останнього на підставі укладеного між ними цивільно-правового договору. Проте, якщо позивачка вважає, що ОСОБА_2 не виконав взяті на себе за цим договором грошові зобов’язання, то на підставі ст.ст. 16, 526, 612, 625 ЦК України, вона наділена правом звернутися до суду з окремою вимогою про стягнення коштів в межах самостійного позову та лише згодом, в порядку примусового виконання відповідного рішення суду, отримати можливість звернути стягнення на майно відповідача.

Натомість ОСОБА_1 намагається домогтися виконання самостійного грошового зобов’язання шляхом безпосереднього звернення стягнення на майно ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя.

Таким чином, факт існування у ОСОБА_2 вище зазначеного грошового зобов’язання перед ОСОБА_1 потребує встановлення у межах окремого судового процесу і не може жодним чином впливати на розмір часток кожного з подружжя при поділі спільного майна.

Аналіз змісту цього договору дозволяє зробити висновок про те, що згідно умов зазначеного договору, ОСОБА_1 фактично відчужила свою частку у квартирі.

Згідно з ст.  657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином, спірний договір підлягав нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нормою ч.2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

У зв’язку з вище викладеним, на думку суду відсутні будь-які правові підстави для врахування описаного договору при поділі майна подружжя.

           Позивачка просить суд врахувати суму у розмірі 320000,00 грн., яка, на її думку, становить половину вартості автомобіля «Акура». У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що зазначений автомобіль був придбаний під час шлюбу за її кошти, а потім без її згоди проданий ОСОБА_2

Проте позивачкою не подано жодних належних доказів, які б підтверджували факт купівлі автомобіля за її власні кошти чи факт його продажу ОСОБА_2 Більше того, нею не доведено, що автомобіль був придбаний під час шлюбу на підставі відплатного правочину, що у свою чергу, унеможливлює віднесення цього майна до спільної сумісної власності подружжя. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вартість цього автомобіля. Відтак у суду відсутні правові підстави враховувати суму у розмірі 320000,00 грн.

          Позивачка просить суд поділити земельну ділянку площею 430 кв.м, яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2003 р. (а.с. 16)

Проте, суд вважає, що зазначена земельна ділянка не може бути об’єктом поділу, оскільки вона не є самостійним об’єктом цивільно-правового обороту.

Так, ця земельна ділянка була об’єднана з іншою земельною ділянкою площею 860 кв. м, придбаною на підставі договору дарування АЕВ № 153853 від 06.07.2001 р.

У результаті такого об’єднання утворилася нова земельна ділянку, площею 0,1290 га, кадастровий номер згідно Державного акту 4610166300:10:002:1161, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що підтверджується копією Державного акту від 03.06.2005 р. (а.с. 15, 62).

Таким чином, станом на даний час земельна ділянка площею 430 кв.м, яку просить поділити позивачка, не існує як самостійний об’єкт цивільно-правового обороту. Як наслідок у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги про її поділ.

            Також, з урахуванням доповнень до позовної заяви від 03.06.2010 р., ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ суми акумульованих коштів на поточному рахунку НОМЕР_2 у ЛФ ПАТ «Мегабанк», МФО 385413, належного ОСОБА_2»

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зазначена вимога ОСОБА_1 сформульована таким чином, що не дає суду можливості самостійно визначити станом на яку дату чи за який період акумульовані кошти маються на увазі та яка сума підлягає стягненню. Як вбачається з відповіді наданої ЛФ ПАТ «Мегабанк» (а.с. 164-169) станом на даний час на особовому рахунку № НОМЕР_2 відсутні будь-які кошти. Таким чином, у суду відсутні правові підстави задовільняти вимогу про стягнення коштів у редакції, сформульованій позивачкою.

Окрім того, ОСОБА_1 не зазначено правової норми, яка б давала підстави для задоволення вимоги про стягнення коштів з ОСОБА_2 Так, ст. ст. 69, 70, 71 СК України не передбачено можливості застосування при поділі майна подружжя такого способу захисту права як стягнення коштів. Таким чином, позивачкою невірно обрано спосіб захисту права. Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стягнення коштів є способом захисту права, який застосовується у випадку порушення грошових зобов’язань, заподіяння шкоди чи збитків. У даному випадку, у ОСОБА_2 відсутні будь-які грошові зобов’язання перед ОСОБА_1, які б давали їй правові підстави ставити вимогу про стягнення коштів.

            У зв’язку з вище викладеним, суд приходить до висновку про відсутність  будь-якої правової підстави для задоволення вимоги позивачки про стягнення з ОСОБА_2 Ѕ суми коштів акумульованих на рахунку № НОМЕР_2.

           Також, з урахуванням доповнень до позовної заяви від 03.06.2010 р., ОСОБА_1 просить: «визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ земельної ділянки, що знаходиться АДРЕСА_3, площею 0,500 га, кадастровий номер 4623685600:01:002:0105, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯД № 512599, зареєстрований за реєстровим номером 01:08:458:00108 від 02 червня 2008 року».

Проте, як вбачається з копії державного акту (а.с. 88) та копії рішення Раковецької сільської ради № 256 від 22.01.2008 р. (а.с. 196)           зазначена земельна ділянка була набута ОСОБА_2 у порядку безоплатної приватизації.

Пункт 18І Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства  при розгляді цивільних справ» (з наступними змінами і доповненнями) визначає, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Також Верховний Суд України у п. 10 свого листа № 19-3767/0/8-08 від 29.10.2008 зазначає, що земельна ділянка, право власності на яку набуто шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того із подружжя, кому вона безоплатно передана у власність, та не є спільною сумісною власністю подружжя.

Правовий статус (титул) цієї земельної ділянки визначався законодавством, що діяло станом на час її набуття (02.06.2008) станом на цей час ця земельна була особистою приватною власністю ОСОБА_2     

Таким чином, на думку суду, земельна ділянка, що знаходиться АДРЕСА_3, площею 0,500 га, кадастровий номер 4623685600:01:002:0105 не належить до спільної сумісної власності подружжя. Відтак, відсутні правові підстави для задоволення вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ цієї земельної ділянки.

        Як вбачається із матеріалів справи, за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, окрім іншого, було придбано наступне майно:

-          житловий будинок АДРЕСА_2, який складається з 5-ти житлових кімнат, площею 129,0 кв.м., загальною площею 333,6 кв.м., що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 02.09.2003 р. виданого Виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради (а.с. 6);

-          земельна ділянка, площею 0,1417 га, кадастровий номер згідно Державного акту 4610166300:10:002:0022, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення для дачного будівництва, що підтверджується копією Державного акту від 25.09.2006 р. (а.с. 44, 63), набута на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2006 р. укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_8;

-          земельна ділянка, площею 0,0712 га, кадастровий номер згідно Державного акту 4610166300:10:002:1541, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що підтверджується копією рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28.10.2008 р. (а.с. 13-14, 64-67) та довідкою Управління Держкомзему у місті Львів № 40111/232 від 19.05.2010 р. (а.с. 149), набута на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2003 р.;

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

         У разі поділу майна подружжя, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ч. 1 ст. 70 СК України).

         Таким чином, є усі правові підстави для поділу вище переліченого майна.

          Також за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було набуто земельну ділянку, площею 0,1290 га, кадастровий номер згідно Державного акту 4610166300:10:002:1161, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що підтверджується копією Державного акту від 03.06.2005 р. (а.с. 15, 62).

Зазначена земельна ділянка, як відображено у державному акті, була утворена внаслідок об’єднання двох земельних ділянок:

-          площею 430 кв.м, придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2003 р. (а.с. 16);

-          площею 860 кв.м, придбаної на підставі договору дарування АЕВ № 153853 від 06.07.2001 р.

Таким чином, зазначена земельна ділянка площею 0,129 га підлягає поділу лише в частині 430 кв.м. Як наслідок, ОСОБА_1 належить частка у земельній ділянці у розмірі 5/6, а ОСОБА_2 частка у розмірі 1/6.

          Як вбачається із копії Державного акту від 03.10.2003 р. (а.с. 199) та довідки № 40111/232 від 19.05.2010 р. наданої Управлінням Держкомзему у м. Львів (а.с. 149) за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0711 га, кадастровий номер згідно Державного акту 4610166300:10:002:0595, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 а, цільове призначення: для ведення садівництва.

Зазначена земельна ділянка була виділена їй у власність на підставі рішення Брюховицької селищної ради від 26.06.2003 р № 159, тобто одержана нею у порядку приватизації.

   Проте, як вбачається із відповіді на адвокатський запит (№ 1581 від 22.09.2010 р.) наданої виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради, на цій земельній ділянці розташований спірний будинок.

   Пункт 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами та доповненнями) встановлює, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

  Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між  подружжям  та  виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі,  споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК України.

  Таким чином, земельна ділянка площею 0,711 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 а, підлягає поділу між позивачем та відповідачем в порядку розподілу спільного майна подружжя.

           Також за час шлюбу була придбана квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 21.08.2007 р. (а.с. 151-152), копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15826380 від 05.09.2007 р. (а.с. 153), копією довідки ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 3523 від 21.04.2010 р. (а.с. 75). Проте ця квартира не підлягає поділу, оскільки, як заявлено представником ОСОБА_1 та визнано ОСОБА_2, ОСОБА_2 було написано нотаріально посвідчену заяву про те, що спірна квартира була придбана за особисті                           кошти ОСОБА_1

              Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та  керуючись ст. ст. 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України ст. ст. ст. 1, 3, 10, 11, 15, 59, 60, 107,  208, 209, 212, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

             Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  поділ майна, стягнення витрат на утримання будинку та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної часткової власності на майно  задовольнити частково.

              Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ  ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_2, який складається з 5-ти житлових кімнат, площею 129,0 кв.м., загальною площею 333,6 кв.м.

              Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_2, який складається з 5-ти житлових кімнат, площею 129,0 кв.м., загальною площею 333,6 кв.м.

              Залишити житловий будинок АДРЕСА_2, який складається з 5-ти житлових кімнат, площею 129,0 кв.м., загальною площею 333,6 кв.м.; у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

              Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальну частину земельної ділянки, площею 0,1417 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення для дачного будівництва, кадастровий номер згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Брюховицькою селищною радою 25.09.2006 року 4610166300:10:002:0022.

               Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ ідеальну частину земельної ділянки, площею 0,1417 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення для дачного будівництва, кадастровий номер згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Брюховицькою селищною радою 25.09.2006 року 4610166300:10:002:0022.

               Залишити земельну ділянку, площею 0,1417 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення для дачного будівництва, кадастровий номер згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Брюховицькою селищною радою 25.09.2006 року 4610166300:10:002:0022 у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

               Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальну частину земельної ділянки, площею 0,0712 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель , (Державний акт на право власності на земельну ділянку                   № 01:09:438:00044 від 27.02.2009 року).

               Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ  ідеальну частину земельної ділянки, площею 0,0712 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель , (Державний акт на право власності на земельну ділянку  № 01:09:438:00044 від 27.02.2009 року).

               Залишити земельну ділянку, площею 0,0712 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, (Державний акт на право власності на земельну ділянку № 01:09:438:00044 від 27.02.2009 року) у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

               Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/6 ідеальну частину земельної ділянки площею 0,1290 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Брюховицькою селищною радою 03.06.2005 року, 4610166300:10:002:1161;

               Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 ідеальну частину земельної ділянки площею 0,1290 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Брюховицькою селищною радою 03.06.2005 року, 4610166300:10:002:1161;

               Залишити земельну ділянку, площею 0,1290 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Брюховицькою селищною радою 03.06.2005 року, 4610166300:10:002:1161 у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

              Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальну частину земельної ділянки площею 0,0711 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 а, цільове призначення: для ведення садівництва кадастровий номер згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Брюховицькою селищною радою 03.10.2003 року, 4610166300:10:002:0595;

              Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки площею 0,0711 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 а, цільове призначення: для ведення садівництва кадастровий номер згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Брюховицькою селищною радою 03.10.2003 року, 4610166300:10:002:0595.

               Залишити земельну ділянку, площею 0,0711 га, яка знаходиться за адресою:                 АДРЕСА_2 а, цільове призначення: для ведення садівництва кадастровий номер згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Брюховицькою селищною радою 03.10.2003 року, 4610166300:10:002:0595 у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

               У решті позовних вимог первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити.

               Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд  м. Львова шляхом подання в десятиденний термін з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  

Суддя:П. Т. Едер