Справа№2-195/2008       

                                                                         

                                                                     РІШЕННЯ

                                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2008р.        Світловодський міськрайоний суд Кіровоградської області

                         в складі: головуючого судді  Безсмолого Є.Б.

                                         при  секретарі         Сулимі І.І.

          

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м.Світловодську  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Чисті метали”, третя особа  - первинна організація профспілки металургів і гірників України “Завод чисті метали” про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення,  рішення керуючого санацією про реорганізацію ВАТ “Чисті метали”,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,-

                                                                    ВСТАНОВИВ:

             ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі,  скасування   рішення керуючого санацією про реорганізацію ВАТ “ Чисті метали”  від 24.01.2007р., наказ №14 від 14.02.2007р. “Про послідовність та терміни реорганізації ВАТ “Чисті метали”, наказ про звільнення №275к від 08.10.2007р., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000 грн. моральної шкоди.

            В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 8.01.2002р. працювала у ДП “Завод чистих металів” ВАТ “Чисті метали”.

            21.05.2007р. Дочірнє підприємство “Завод чисті метали” ВАТ “Чисті метали” реорганізовано у ВАТ “Чисті метали” шляхом приєднання. Наказом №275 к від 08.10.2007р. звільнена з посади контролера продукції  кольорової металургії ВАТ “Чисті метали” відповідно до п.1 ст.40 КзпП України, за скороченням чисельності.

             Вважає своє звільнення таким, що не відповідає вимогам закону, так як відсутня згода профспілки на звільнення, порушено  процедуру порядку вивільнення працівників.

            Одночасно з поновленням на роботі їй має бути виплачений  середній заробіток за час вимушеного прогулу, незаконними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає в  тому, що змушена була переживати за існування своєї сім'ї,  залишилась без засобів на існування, що призвело до необґрунтованого стресового стану примушує вживати додаткових заходів для організації повноцінного життя.

            Просить стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн.

           Вважає своє звільнення таким, що не відповідає вимогам закону, порушує її законі права  та інтереси.

            Просить суд задовольнити позовні вимоги.

           

            Представник відповідача заперечив проти позову, в обгрунтування заперечення пояснив, що вивільнення позивача проведено до вимог закону, позивач попереджена письмово про звільнення за два місяці, згода профспілки була не потрібна, оскільки на ВАТ “Чисті метали” профспілковий орган відсутній.  Надав суду письмове заперечення на позов.

            Просить суд відмовити в позові.   

           

            Представник третьої особи позов підтримав, вказав, що звільнення позивача є незаконним, без згоди профспілки. Позивач є членом профспілки ”Завод чисті метали”. Працювала у ДП “Завод чисті метали”, яке реорганізовано у ВАТ “Чисті метали”. Сама реорганізація не є підставою для зміни назв профспілкових структур, а тому на ВАТ “Чисті метали “ продовжує діяти первинна профспілкова організація профспілки металургів і гірників України.

            Просить задовольнити позов.

 

            Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

          Сторони перебували у трудових правовідносинах з 08.01.2002р. по 08.10.2007р., що підтверджується копією трудової книжки /а.с. 24-27/.

            Наказом № 275к від 8.10.2007р. позивач звільнена з роботи відповідно до п.1 ч.40 КЗпП України /скороченням чисельності працівників /а.с.3/.

            Згідно довідки, позивач є членом первинної профспілки “Завод чистих металів”/а.с.254/.

            Як вбачається із позовних вимог, позивач просить відмінити рішення керуючого санацією про реорганізацію ВАТ ЧМ від 24.01.2007р., наказ №14 від 14.02.2007р. “Про послідовність та терміни реорганізації ВАТ “ЧМ”.

            Суд вважає в цій частині позовних вимог слід відмовити з тих підстав, що згідно п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

            Відповідно до п.13 коментаря ст.40 КЗпП України, право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис  нормативно закріплено щодо підприємств та їх об'єднань у ч.3 ст.64 ГК України. Однак, незалежно від того, закріплено таке право законодавчо чи ні, право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові чи уповноваженому ним органу.

            Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення /чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників/. Але він не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. І власник має право, на свій розсуд, вносити зміни в штатний розкладу, абстрактно розмірковуючи, хоч кілька раз на день.

            Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992р. №9  “Про практику розгляду судами трудових спорів” /із змінами/, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі  звільненням  за п.1 ст.40 КЗпП, суди  зобов'язані  з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації  виробництва  і  праці, зокрема,  ліквідація, реорганізація або  перепрофілювання підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або штату  працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства,  що регулюють вивільнення  працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці,  про те, що працівник відмовився від переведення  на  іншу  роботу  або  що власник  або  уповноважений  ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж  підприємстві,  в установі,  організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався  він за 2 місяці про наступне вивільнення.

           

            Так, позивач зазначає, що звільнена з ВАТ “Чисті метали”, але є членом профспілкової організації “Завод чистих металів” і її звільнення було без згоди профкому, що не було дотримано порядок звільнення працівника, передбачений ст.43 КЗпП України.  Суд не може погодитися з такими обґрунтуванням позивача.

            Відповідно до ст.43-1 КЗпП України на звільнення необхідна згода органа профспілки, який діє на даному підприємстві.

            Якщо працівник є членом профспілки, яка створена і діє не на даному підприємстві,  згода профспілкової організації на його звільнення не потрібна.

            Згідно зі ст.16 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15.09.1999р., легалізація профспілок проводиться наступним чином: вони повинні мати статут зареєстрований всеукраїнською професійною спілкою, в управлінні юстиції повинно бути повідомлення про належність  до певної профспілки організації, мати розрахунковий рахунок в банку, приймати в свою профспілку по заявам, володіти даними про сплату профвнесків, мати список членів профспілки. Первинні профспілкові організації повинні повідомляти роботодавця про створення на підприємстві профспілкової організації, її склад. В разі невиконання таких умов утворений нелегальним шляхом профспілковий орган не набуває права профспілкової організації, і керівник не зобов”язаний запитувати у них згоду на звільнення члена профспілки. 

             

            Враховуючи викладене, суд вважає, що єдиною підставою для поновлення позивача на роботі, є порушення відповідачем порядок вивільнення працівників, який передбачено  ст.49-2 КЗпП України, згідно якої, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ні за два місяці.

            Відповідно до вказаної статті, працівника доцільно про звільнення попереджувати письмово під розписку Це виключить спори про те, чи попереджувався працівник про звільнення. У будь-якому разі попередження повинно бути зроблено у такій формі, щоб у працівника не виникало сумніву у тому, що попередження виходить від особи, яка має право на прийняття та звільнення працівників.

            Так, відповідачем видано наказ №63 від 17.07.2007р. у якому зазначено: ”Звільнити працівників ВАТ “Чисті метали”  у відповідності із переліком, що є невід”ємною частиною даного наказу/додаток №1/ на підставі п.1 ст.40 КзпП України з 17 вересня 2007р./а.с.12/.

            Позивача попереджено про звільнення письмово під розписку 1.08.2007р./а.с.242/.

            Світловодським міжрайпрокурором на наказ №63 від 17.07.2007р. винесено припис від 27.08.2007р. “Про усунення порушень трудового законодавства” щодо урегулювання питання визначення дати звільнення кожного працівника в залежності від дати ознайомлення останніх/а.с.245-246/.

            На виконання припису відповідачем винесено наказ №72 від 28.08.2007р., яким змінено наказ №63 від 17.07.2007р. шляхом викладення його у новій редакції, з урахуванням вимог припису, а саме: 1. Попередити працівників ВАТ “Чисті метали” у відповідності із переліком що є невід”ємною частиною даного наказу /додаток  №1/ про наступне вивільнення з роботи у зв”язку з їх скороченням чисельності на підставі п.1 ст.40 КЗпП України/а.с.13/.

            За таких підстав відповідачем не витримано встановлений Законом письмове попередження позивача про наступне вивільнення не  пізніше ніж за два місяці.

            Таким чином, суд визнає звільнення позивача незаконним і поновляє її на роботі в ВАТ “Чисті метали” на посаді контролера продукції  кольорової металургії .

 

            Відповідно до ст.235 КЗпП України, працівнику незаконно звільненому з роботи і поновленому на роботі виплачується по рішенню  органу, який розглядає трудовий спір середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення.

         Середньомісячний заробіток визначається згідно порядку розрахунку середньомісячної заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8.02 1995р. № 100 / змінами, внесеними постановами КМУ/.

            Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач була звільнена 8.10.2007р. /а.с.3 /. По рішенню суду вона поновлюється на роботі з 15.01.2008р. Відповідно, вимушений прогул тривав 3 місяці 5 днів.

            Згідно довідки про заробітну плату позивача, середній заробіток складає 1027,51 грн./а.с.28/.     Середньоденна  буде складати  1027,51 грн. : 21 дн. = 48,92 грн.

            Позивачу необхідно виплатити за час вимушеного прогулу за 3 місяці х 1027,51грн. = 3082,53 грн. + 5 днів х 48,92грн. = 224,6 грн., а всього 3327,13 грн.

 

            Суд також вважає, що підлягають частковому задоволенню вимоги в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди.

            Відповідальність власника перед працівником в частині відшкодування моральної шкоди , визначається ст. 237-1 КЗпПУ, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується власником працівнику в разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

            Роз”яснення Пленуму Верховного Суду  України дані в п.10 Постанови від 31.03.95р. №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди” з змінами і доповненнями, про те, що  моральна шкода заподіяна неправомірними діями винної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

            Факт заподіяння моральної шкоди та обгрунтування  її розміру покладено на позивача.

            Оскільки наслідки, які настали для позивача  знаходяться в причинному зв”язку з діями відповідача, тому позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню, але розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню суд визнає завищеною і  вирішує задовольнити позов в цій частині в межах доведеності позовних вимог   в розмірі 350 грн.

            Дослідивши  матеріали справи , заслухавши пояснення сторін, їх представників, оцінив докази в їх сукупності, суд вважає щодо часткового задоволення позову.

            Згідно ст.367 ЦПК України рішення в частині поновлення позивача  на роботі та  стягнення середнього заробітку  за один місяць в розмірі 1027,51 грн. підлягає негайному виконанню.

            На підставі ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір в сумі 59,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 7,50 грн. 

            Керуючись  п.1 ст.40, ст.ст.49-2, 235, 237-1 КЗпП  України, ст.ст. 88, 213-218, 367 ЦПК України, суд-                                                         

                                                                          ВИРІШИВ:

 

            Позов задовольнити частково.

            Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді контролера продукції  кольорової металургії   Відкритого акціонерного товариства “Чисті метали”.

            Стягнути з ВАТ “Чисті метали” на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3327,13грн. та 350 грн. моральної шкоди. Всього 3677,13 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

 

  Стягнути з  ВАТ “Чисті метали” на користь держави судовий збір в сумі 59,50 грн. та на користь Світловодського УДК у Кіровоградській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 7,50 грн. 

 

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку 1027,51 грн. підлягає негайному виконанню.

 

Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга  подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

 

 

            Суддя                                                                                        Є.Б.Безсмолий