Справа № 2-69/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2011 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська   Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                                                             Подобєд О.К.,

при  секретареві                                                             Севастьяновій Л.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання недійсним частки нотаріального договору купівлі-продажу квартири,  -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.01.2009р. (том 1 а.с. 60), заяви від 23.06.2009р. (том 1 а.с. 105), заяви від 28.09.2009р. (том 1 а.с. 139), заяви від 12.01.2010р. (том 1 а.с. 178-180): визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,  зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_5 у реєстрі за №2751 від 16.10.2007р.в частині, що стосується покупця квартири; визнати покупцем цієї квартири –її, як особу, за кошти якої і для якої фактично відбувалась купівля; вселити її в цю квартиру та спонукати відповідача зареєструвати її в цій квартирі.

До того ж, в заявах про доповнення позовних вимог від 09.06.2010р. (том 1 а.с. 214-215) ОСОБА_1 просить до прийняття рішення по суті спору винести ухвалу про негайне вселення її в квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язати її сина –ОСОБА_2 надати їй ключі від цієї квартири та визначити порядок користування цією квартирою, у відповідності з яким закріпити за нею у постійне по життєве користування окрему кімнату та зобов’язати відповідача не створювати перешкод  користування коридором, ванною, туалетом, кухнею, а також спонукати Відповідача прописати Позивачку в цю квартиру.

Для забезпечення позову позивачка просила накласти арешт на зазначену квартиру.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області  від 30.09.2008р. було вжито заходів забезпечення позову та накладений арешт на належну ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер за ДРФО України –НОМЕР_1, квартиру АДРЕСА_1 до моменту вирішення цієї справи по суті спору та набрання рішенням законної сили.

В судових засіданнях позивачка підтримала свої позовні вимоги повністю, обґрунтовуючи їх тим, що 16.10.2007р. вона продала належну їй двокімнатну квартиру, яка знаходилась за адресою АДРЕСА_2 за 18 тисяч доларів США покупцю - ОСОБА_3, до яких добавила власні 3 тисячі доларів США та у цей же день придбала у продавця - ОСОБА_4 іншу трьохкімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказує, що при цьому у неї був усний договір із її сином –ОСОБА_2, згідно з яким вони повинні були з’їхатись разом жити в цю трьохкімнатну квартиру, що її син зніметься з реєстраційного обліку в квартирі її колишнього чоловіка ОСОБА_6, зареєструє її в придбану трьохкімнатну квартиру, вони будуть проживати разом, і син буде піклуватись про неї.  Враховуючи свій вік, стан здоров’я і добрі стосунки з сином, вона погодилась записати в нотаріальному договорі купівлі-продажу зазначеної трьохкімнатної квартири в правовому статусі «покупця квартири»свого сина ОСОБА_2, хоча в дійсності усі гроші в сумі 21 тисячі доларів, що були сплачені за придбання зазначеної трьохкімнатної квартири, належали їй на праві приватної власності. Пояснила, що на той момент, коли вона з сином уклала усний договір про оформлення на нього права власності на придбану трьохкімнатну квартиру, син був до неї ввічливий, поміркований, ставився до неї з турботою та повагою. Однак, як тільки він зареєстрував свої право власності на цю квартиру, то змінив своє ставлення, а саме: не впускав її до квартири, не давав ключів від квартири та не дав своєї згоди для реєстрації її в цій квартирі.  Став до неї зневажливо ставиться, грубить їй, і каже, що тільки він тепер являється господарем квартири і ніколи не пропише її і не дозволить їй мешкати в цій квартирі. Водночас з цим, він дозволив мешкати в цій квартирі в ролі співмешканки жінці –ОСОБА_7, котра зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_3, з її трьома дітьми, а згодом зареєстрував з нею шлюб, і в теперішній час проживає в зазначеній квартирі. Вказує, що внаслідок таких обставин вона залишилась без житла, без особистого майна, яке було вивезено її сином в квартиру по АДРЕСА_1, та без реєстрації місця проживання, що робить неможливим надання їй медичної допомоги (хвора на сахарний діабет та інші хронічні захворювання) та отримання пенсії.

ОСОБА_2 позов не визнав. У запереченнях вказав, що 16.10.2007р. він придбав у продавця ОСОБА_8 трьохкімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_1 за власні кошти, які були йому надані ОСОБА_7 Посилався в обґрунтування заперечень на позов на розписку, що була видана ОСОБА_8 16.10.2007р. на підтвердження отримання від нього коштів у сумі 21000 доларів США, на угоду з агентством нерухомості «Грааль»від 02.10.2004р. та копію розписки ОСОБА_9 від 28.09.2007р.

За заявою від 07.05.2009р. до участі у справі вступив прокурор Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з метою представництва інтересів громадянки ОСОБА_1, яка через свій вік та матеріальний стан неспроможна самостійно захистити свої права, але в подальшому заявою від 16.02.2010р. (том 1 а. с. 188) прокурор повідомив про недоцільність представництва прокурора у цій справі у зв’язку із зверненням ОСОБА_1 до прокуратури із клопотанням про припинення представництва її інтересів у цій цивільній справі.

У зв’язку зі зміною складу суду з 02.04.2010р. розгляд справи був розпочатий заново.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази суд встановив наступні обставини.

Як свідчать матеріали судової справи, 16.10.2007р. нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_10 було вчинено правочин та посвідчено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_4 (зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №2748), відповідно до умов якого продавцем виступала ОСОБА_1, як власник цієї квартири, а покупцем був ОСОБА_11, який сплатив продавцю при підписанні сторонами цього договору грошові кошти в сумі 89890 грн., що і зазначено в п. 4 цього договору купівлі-продажу.

Також 16.10.2007р. нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_10 було вчинено правочин та посвідчено договір купівлі-продажу трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 (зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №2751), відповідно до умов якого продавці ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, як власники, продали, а ОСОБА_2, як покупець, придбав право власності на це майно.

Як пояснила суду у своїх письмових поясненнях нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_5, обидва договори підписано їх сторонами - тільки продавцями та покупцем у присутності нотаріуса на підставі ст. 45 Закону України «Про нотаріат». При цьому нотаріусом було з’ясовано особу учасників цивільних відносин, перевірено їх дієздатність та з’ясовано обсяг їх цивільної відповідальності. Вказує на те, що покупець трьохкімнатної квартири ОСОБА_2 сплатив також 1% збір до Пенсійного фонду України та інші витрати за нотаріальне посвідчення договору. Звертає увагу на п. 5 вказаних договорів, де продавці засвідчують факт повного розрахунку за продану квартиру, та на п. 7 вказаних договорів, де зазначено, що при підписанні договору як продавці, так і покупець своїм підписом підтвердили, що цей договір не носить характеру уявної, вигаданої та удаваної угоди.

Позивач надала до матеріалів судової справи копію заяви ОСОБА_8 від 27.11.2007р., у якій та стверджує, що власноруч отримала від ОСОБА_1 при продажі квартири за адресою по АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 21 тисячі доларів США.

Відповідач зі своєї сторони надав до матеріалів судової справи копію розписки ОСОБА_8 від 16.10.2007р. в тому, що ця особа отримала від ОСОБА_2 гроші в сумі 77262 грн. за продаж належної їй квартири по АДРЕСА_1.

Також відповідачем була надана до матеріалів справи копія розписки ОСОБА_14 у тому, що вона дала ОСОБА_7 гроші в сумі 120 тисяч грн.., що складає 24 тисячі доларів  за двокімнатну квартиру, котра знаходиться по АДРЕСА_5, так як ОСОБА_7 зобов’язалась доглядати її бабусю ОСОБА_15

Позивачем були поставлені під сумнів дійсна дата складення розписки ОСОБА_14  від 28.09.2007р. та розписки ОСОБА_4 від 16.10.2007р., у зв’язку із чим клопотала про витребування оригіналів цих документів та про призначення судової експертизи цих документів.

Оскільки на вимогу суду відповідачем не було надано оригіналів як вказаних вище розписок ОСОБА_8 та ОСОБА_14, суд вважає неналежними доказами ксерокопії цих документів, що унеможливлює призначення судової експертизи цих документів, а певні суттєві обставини цього спору підлягають встановленню із використанням свідчень та фактичних обставин.

Із пояснень третіх осіб та свідків, які були надані суду під час розгляду справи в новому складі суду встановлено наступне.

Як вказує свідок ОСОБА_6 (є колишнім чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2.), у своїх заявах від 12.10.2009 (том 1 а.с. 152), від 12.05.2011р. (том 2) та пояснив у судових засіданнях 12.05.2011р., за покупку трьохкімнатної квартири по АДРЕСА_1 у громадянки ОСОБА_8 в сумі 21000 доларів США розраховувалась ОСОБА_1 грошима, які були отримані від продажу належної їй квартири по АДРЕСА_4, що були отримані від ОСОБА_3 в сумі 18000 доларів США, з додаванням належних їй 3000 доларів США із власних заощаджень. Також підтвердив, що був неодноразовим свідком того, що син просив свою матір оформити придбану трьохкімнатну квартиру на нього та обіцяв, що матір буде проживати з ним, він буде її доглядати і дбати про неї, та дасть згоду на її реєстрацію в цій квартирі разом із ним. Вказує, що ОСОБА_1 повірила своєму сину, тому так і зробила. Все належне ОСОБА_1 майно (меблі, килими, кухонний посуд та інше домашнє майно) син перевіз на придбану трьохкімнатну квартиру, але після отримання документів про право власності, відмовився зареєструвати свою матір у цій квартирі і навіть не пустив її в цю квартиру. Вважає, що скориставшись материнською любов’ю та жалістю до себе він жорстоко її обманув. Вважає, що заяви ОСОБА_2, що гроші на придбання цієї квартири йому надали інші особи, також є обманом.

У своїй заяві від 30.05.2009р. (том1 а.с. 161-162) свідки ОСОБА_16, яка є дочкою ОСОБА_1, та ОСОБА_17, яка є онучкою ОСОБА_1, пояснили, що гроші у сумі 3000 доларів США, які були сплачені ОСОБА_18 при купівлі трьохкімнатної квартири по АДРЕСА_1, були заощаджені ними спільно до 2006 року із пенсії матері, заробітної плати та аліментів та призначались на навчання онучки, але після виїзду її разом із дочкою на постійне місце проживання в ОСОБА_19 ці кошти залишились у її матері –ОСОБА_1

В своїй заяві до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 01.12.2007р. (том 1 а.с.8) ОСОБА_11 повідомив, що 16.07.2007р. він придбав у ОСОБА_1 квартиру по АДРЕСА_4 за ціною 18 тисяч доларів, за яку в повному обсязі передав гроші її продавцю в присутності нотаріуса ОСОБА_5

У подальшій своїй заяві до Баглейського районного суду м. Дніпродзержинська  від 07.05.2009р. (том 1 а.с. 101) ОСОБА_11 повідомив, що грошові кошти в сумі 18000 тисяч доларів США за придбану ним 16.10.2007р. у ОСОБА_1 квартири по АДРЕСА_4 були віддані ним ОСОБА_1 біля каси Укрсоцбанка, де він отримував кредит у сумі 16000 доларів США на придбання цієї квартири, а ОСОБА_1 у свою чергу при ньому віддала ці гроші в сумі 18000 доларів США ОСОБА_4

В судовому засіданні 12.05.2011р. ОСОБА_3 підтвердив факт купівлі квартири, яка розташована за адресою м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_4  у ОСОБА_20, стосовно купівлі квартири за адресою м. Дніпродзержинськ АДРЕСА_1, він повідомити нічого не може так як не був присутній при укладанні зазначеної угоди і передачі грошових коштів.

Отже, як вбачається із пояснень ОСОБА_3 вони змінювались під час судового розгляду та мають протиріччя щодо обставин, які стосуються обставин передачі грошових коштів, а відтак суд відноситься до них критично.

Як пояснила ОСОБА_8, вона продала спірну квартиру за адресою м. Дніпродзержинськ АДРЕСА_1, ОСОБА_21

Як зазначив у своїй заяві від 01.12.2009р. (том 1 а.с. 165) свідок ОСОБА_22, він був присутнім 16.10.2007р. у приміщенні Укрсоцбанку при отримання ОСОБА_1 грошових коштів (доларів) від ОСОБА_3 –покупця її двохкімнатної квартири, і передачі цих же коштів (доларів) ОСОБА_8, яка продавала свою трьохкімнатну квартиру.

Як зазначив у своїй заяві від 30.11.2009р. (том 1 а.с. 166) та пояснив у судових засіданнях від 28.03.2011р. свідок ОСОБА_23, він на прохання свого товариша ОСОБА_6, для підстрахування, під час передачі грошей був присутній 16.10.2007р. у відділенні Укрсоцбанку біля каси та бачив, як ОСОБА_1 отримала грошові кошти від продавця двохкімнатної квартири ОСОБА_3 та зразу віддала ці ж самі гроші іншій жінці –ОСОБА_8, у якої придбалась трьохкімнатна квартира.

Як зазначила свідок ОСОБА_24 в своїх заявах від 04.12.2009р. (том 1 а.с. 169) та від 12.05.2011р. (том 2) та пояснила в судовому засіданні 12.05.2010р., вона також 16.10.2007р. знаходилась у відділенні Укрсоцбанку зі своїми службовими справами та бачила, як ОСОБА_1 передала жінці, яку назвала ОСОБА_8, пачку доларів та відповіла на її (ОСОБА_24.) запитання, що придбала у цієї жінці трьохкімнатну квартиру.

Як пояснила свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні 28.03.2011р. вона отримала грошові кошти в сумі від ОСОБА_14, надала ці кошти ОСОБА_25 для покупки квартири.

Як повідомила суду ОСОБА_14 у своїй заяві від 23.03.2009р. (том 1 а.с. 88) вона надала ОСОБА_7 гроші в сумі 120 тис. грн., що становить 24 тисячі доларів США за двохкімнатну квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_5, так як ОСОБА_7 зобов’язалась доглядати  ОСОБА_15 в зв’язку з від’їздом її в інше місто. Проте в судові засідання ця особа на виклики суду не з’явилась та цих обставин, як свідок, не підтвердила.

Як вбачається із довідки Спеціалізованої медико-санітарної частини №8 та засвідченої копії табелю обліку робочого часу працівників цієї установи за жовтень 2007 року (том 1 а. с. 242), 16.10.2007р., ОСОБА_7 відпрацювала 8 годин з 08-00 год. до 16-00 год., тобто не могла бути присутньою під час укладення вказаних договорів купівлі-продажу.

Водночас, як вбачається із заяви ОСОБА_19 (том 1 а.с. 241), ця особа підтвердила, що проживала декілька років із своїм громадянським чоловіком ОСОБА_26 та вела із ним спільне господарство до початку жовтня 2007 року у квартирі по АДРЕСА_4, яка належала його матері.

Свідок ОСОБА_27, яка мешкає по АДРЕСА_4, де раніше проживав відповідач, в судовому засіданні пояснила суду, що ОСОБА_19  не мешкала разом з відповідачем з літа 2007 року.

Як підтверджується свідоцтвом про шлюб (том 1 а.с. 187), шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було зареєстровано 18.01.2008р., тобто значно пізніше ніж дата укладення вказаних договорів купівлі-продажу.

Свідок ОСОБА_28  – директор агентства нерухомості «Грааль» –пояснила суду, що в її агентство звернувся ОСОБА_2 з метою придбати квартиру. За її допомогою  ОСОБА_26 придбав у ОСОБА_8 трикімнатну квартиру –за адресою м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_1; після укладання угоди він сплатив їй за послуги агентства. Де він взяв кошти на придбання зазначеної квартири їй не відомо.

Враховуючи вищевикладене, суду не надано належних та переконливих доказів того, що ОСОБА_2 або мав власні кошти, або отримав будь-які кошти від ОСОБА_7 на придбання у свою власність вказаної квартири.

Таким чином, із встановлених вище обставин вбачається, що фактично оплата повної вартості квартири по АДРЕСА_1, ОСОБА_8 - як одному із її продавців, як зазначено у договорі купівлі продажу у сумі 77262,00 грн., а фактично за 21000,00 доларів США, була здійснена за кошти, які були отримані позивачкою у сумі 18000,00 доларів США від ОСОБА_3 від продажу належної їй (ОСОБА_1.) квартири по АДРЕСА_4 та за рахунок її (ОСОБА_1) власних коштів у сумі 3000,00 доларів США.

Як свідчать встановлені обставини, під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, позивачка не виступала стороною цього договору (покупцем), а відтак не підтверджувала від свого імені того факту, що цей договір не носить характеру уявної, вигаданої та удаваної угоди (пункт 7 договору).

Відповідач зі своєї сторони засвідчив перед продавцями спірної квартири, що цей договір не носить характеру уявної, вигаданої та удаваної угоди щодо його (покупця) наміру набути право власності на це майно, але не повідомив продавців та нотаріуса про існування зазначеної вище усної угоди між ним та позивачкою щодо встановлення подальшого порядку користування цієї квартирою.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується вказані позивачем обставини, що за спільною домовленістю між нею та відповідачем, було вирішено вказати в договорі купівлі-продажу від 16.10.2007р. квартири АДРЕСА_1 покупцем цієї квартири її сина (відповідача), хоча усі кошти у сумі 21000,00 доларів США належали позивачці.

Згідно ч.2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Проте із матеріалів судової справи видно, що сторонами не надано будь-яких інших доказів, ніж власні усні пояснення, щодо умов усної угоди, яка була укладена між ними з приводу користування спірною квартирою після її придбання у власність Відповідачем за кошти Позивачки, що унеможливлює для суду з’ясування дійсного наміру цих осіб, як однією із сторін (покупцем) за оспорюваним договором купівлі –продажу, та умов правочину, який сторони дійсно мали на увазі, і його наслідків.

Між тим, матеріалами справи (довідками та свідченнями свідків) підтверджується факт, що з моменту укладення договору купівлі-продажу спірної квартири позивачка була позбавлена юридично закріпленого права власності та користування будь-яким житловим приміщенням, а внаслідок подальших після купівлі-продажу зазначеної квартири дій відповідача, який заперечує право позивачки на користування цією квартирою, такий стан речей зберігається до теперішнього часу.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою стаття 203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Виходячи з вказаних вимог закону та встановлених у цій цивільній справі обставин вбачається, що у дійсності покупцем квартири АДРЕСА_1 був не ОСОБА_2, а ОСОБА_1, оскільки саме вона сплатила за неї повну ціну цього майна, яка згідно умов договору складала 77262,00 грн., та фактично прийняла її після учинення цього правочину, але в подальшому не вселилась та не зареєструвалась у ній через перешкоди, які були безпідставно створені відповідачем. У зв’язку з цим укладений 16.10.2007р. між ОСОБА_8, ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які виступали на стороні продавця, та ОСОБА_2, який виступав на стороні покупця, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_5 у реєстрі за №2751 від 16.10.2007р., на підставі вимог ч.1 ст. 655, ч. ч. 3, 5 ст. 203, ст.215 Цивільного кодексу України, слід визнати недійсним у частині покупця ОСОБА_2 і слід вважати його укладеним з ОСОБА_1 з переводом на неї передбачених цим договором прав та обов’язків покупця.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження майном.

Враховуючи на доведені матеріалами справи факти наявності перешкод у користуванні зазначеною квартирою, які створюються позивачу зі сторони відповідача, але є неправомірними з огляду на переведення на позивача прав покупця, а відтак і усіх прав власника цієї квартири, позовні вимоги позивача про примусове вселення до цієї квартири та про спонукання відповідача усунути усі перешкоди у користуванні цієїю квартирою є обґрунтованими і законними, тому також підлягають задоволенню.

Згідно  ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання,  проживання членів своєї сім'ї,  інших осіб. Позивач,  як власник частини будинку,  має право на проживання у спірному будинку.

Щодо решти вимог позивача до відповідача про спонукання останнього вчинити необхідні дії по реєстрації в зазначеному житловому приміщенні, то у цих вимогах слід відмовити, оскільки позивач, як власник цього приміщення, з набрання рішенням у цій справі та внесення змін до державного реєстру прав власності на нерухоме майно щодо дійсного власника зазначеного житлового приміщення, правомочний самостійно здійснити необхідні дії по своїй реєстрації, які не потребують будь-яких дій зі сторони відповідача, а відтак не може бути примушений до цього.

Заходи забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.09.2008р. у цій справі підлягають скасуванню.

Судові витрати у справі у сумі 657,00 грн. судового збору, яке розраховується за ставкою 1% від вартості зазначеної квартири за договором, сплату яких було відстрочено, згідно з заявою Позивача від 30.09.2008р. (том 1 а. с. 18), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 203, 215-217, 235-236 ЦК України, ст. ст. 11, 157 ЖК України, ст. ст.10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

          Визнати недійсним у частині покупця ОСОБА_2 (ідентифікаційний НОМЕР_3, що мешкає АДРЕСА_6), і вважати його укладеним з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2), що мешкає АДРЕСА_6, з переводом на неї передбачених договором прав та обов’язків покупця, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_5 у реєстрі за №2751 від 16.10.2007р.

Вселити ОСОБА_1, що мешкає АДРЕСА_6, в житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов’язати ОСОБА_2, що мешкає у АДРЕСА_1, усунути перешкоди ОСОБА_1, що мешкає АДРЕСА_6, у користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход Державного бюджету України суму шістсот п’ятдесят сім (657) 00 грн. державного мита, тридцять сім (37) 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скасувати заходи із забезпечення позову, вжиті ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.09.2008р. - з дати набрання законної сили судового рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної  скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя                                                                          О.К. Подобєд