Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 червня  2011 року                                                                                                                 Справа № 2-470/11

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:   

головуючого судді                                     Шаповала Г.І.

при секретарі                                                Кудіній Н.І.                              

розглянувши  у відкритому   судовому засіданні  в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,   цивільну справу  за  позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, про визнання права власності на частки нерухомого майна,  третя особа у справі –ОСОБА_2,

У С Т А Н О В И В:

          Згідно позову, що надійшов до суду  19.05.2011 року, позивач прохає визнати за її покійним батьком, ОСОБА_3, який  помер ІНФОРМАЦІЯ_4, право спільної часткової власності,   за його життя, на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1; визнати за нею, та за   ОСОБА_2, право спільної часткової  власності кожного, на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

          В обґрунтування позову зазначено, що, 07.02.2000 року, вона, її батько, ОСОБА_3, та ОСОБА_2, згідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», отримали у спільну часткову власність кв. АДРЕСА_1.

          В свідоцтві про право власності, яке було підписане відповідачем, виконавчим комітетом  Вільногірської міської ради, форма права власності точно встановлена не була, а було вказано: приватна, спільна –сумісна  власність. Хоча це є  дві різні форми власності.

          ІНФОРМАЦІЯ_4, її батько, ОСОБА_3 - помер.

          Після смерті батька відкрилася спадщина у вигляді 1/3 часки  вищевказаної квартири, яка  належала  батькові за його життя.

          В 6-ти місячний строк  після смерті батька вона звернулася з заявою про прийняття спадщини до  Вільногірської державної нотаріальної контори.

          В травні 2011 року вона отримала у Вільногірській державній нотаріальній конторі усну  відмову у вчиненні  нотаріальних дій  на предмет видачі свідоцтва про право на спадщину  у вигляді частки квартири, яка відкрилася після смерті батька, в зв’язку з тим, що вона не має  документа про часткову власність на житло, тобто про форму власності на квартиру  яка належить їй,  спадкодавцю, та іншим особам.

          Приймаючи до уваги, що згідно до ч.4 ст.355 ЦК України, спільна власність вважається  частковою, якщо законом або договором не встановлена спільна сумісна власність на майно, а оскільки Закон України  «Про приватизацію  державного житлового фонду», встановлює, що  особи які отримали право власності на майно шляхом приватизації мають рівне право на таке  майно, а за життя спадкодавця, вона, спадкодавець, та  третя особа за цим позовом договору про відступ кожним із них  від  рівності часток в праві  власності на квартиру –не укладали, вона, спадкодавець, за його життя, та третя особа за цим позовом, були кожний власником 1/3 частки спірної квартири.

          В свою чергу, відповідач чомусь в свідоцтві від 07.02.2000 року, не визнав за ними право  спільної часткової власності на 1/3 частки вищевказаної квартири, визнавши за ними  «приватну, спільну –сумісну власність на квартиру».

          Виходячи з вказаного свідоцтва, взагалі,  не зрозуміло, у вигляді якої форми власності  належить  їм квартира (приватна, спільна –сумісна, або інша).

          Тобто, в їхньому випадку треба керуватися законом, щоби визначити форму власності на приватизоване ними житло.

          Згідно до норм КпШС УРСР, який діяв на час приватизації  квартири, тільки придбане подружжям під час шлюбу  майно за їх спільні кошти, було їх спільно-сумісною власністю.

          В  їхньому випадку  квартира не придбавалася за гроші, а була приватизована згідно   закону, а  тому не може бути в приватній або спільно-сумісній власності.

          Крім цього, ЦК України, не передбачає такої форми власності як «приватна спільна-сумісна», а ч.1 ст.355 ЦК України, прямо вказує - майно, що є у власності двох або більше  осіб, належить їм на праві спільної  власності (спільне майно).

          Згідно до ч.4 ст. 355 ЦК України, спільна власність вважається  частковою, якщо законом або договором не встановлена спільна сумісна власність на майно.

          Оскільки один із власників, ОСОБА_3, на цей час помер, відповідач не може видати  їй інший правовстановлюючий документ про їхнє  право спільної  - часткової власності на  квартиру АДРЕСА_1, тому, що для цього треба  звернення всіх осіб які вписані в свідоцтво про право власності на житло.

          Згідно  ст. 392 ЦК України, власник майна  може пред’явити позов про визнання  його  права власності, якщо це право оспорюється або  не визнається іншою особою.

          Згідно  свідоцтва про право власності на житло від 07.02.2000 року, ціна спірної квартири на момент приватизації склала 9.00 грн.

          В судове засідання позивач не з’явилася, але надала заяву та телефонограму про розгляд справи за її відсутності, де прохає, в разі задоволення її позову, покласти на неї судові витрати у справі.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, але надав  заяву про проведення судового засідання за його відсутності, де зазначив, що позов визнає.

          Третя особа – ОСОБА_2  в судове засідання не з’явилася, але надала заяву про розгляд справи за її відсутності, де зазначила, що позов підтримує, просить задовольнити.

          Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Згідно ст. 345 ЦК України, фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

          Згідно п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника.

              Згідно ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992  року N 2482-XII,  приватизація здійснюється шляхом:  безоплатної  передачі  громадянам  квартир    (будинків)    з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі  на наймача і кожного члена його  сім'ї  та  додатково  10  квадратних метрів на сім'ю; продажу  надлишків   загальної   площі   квартир   (будинків) громадянам України, що мешкають в  них  або  перебувають  в  черзі потребуючих  поліпшення  житлових  умов.   

          Згідно ст. 8  Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992  року N 2482-XII,   1.  Приватизація  державного  житлового  фонду   здійснюється уповноваженими  на  це  органами,  створеними  місцевою  державною адміністрацією, та органами місцевого  самоврядування,  державними підприємствами,     організаціями,     установами,    у    повному господарському    віданні   або   оперативному   управлінні   яких знаходиться державний житловий фонд. 2.  Передача  займаних  квартир  (будинків)  здійснюється   в спільну сумісну або часткову власність за  письмовою  згодою  всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в  даній  квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири  (будинку).           

          Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом  не встановлена спільна сумісна власність на майно.

          Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

          Згідно ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

          Суд доходить  висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і визнані відповідачем в повному обсязі, визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиїх прав та законних інтересів, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд доходить висновку про покладення судових витрат на позивача, згідно її заяви.  

          На підставі викладеного, а також  ст.ст.3,4,6,11,14 - 16, 316-319, 321, 325, 328, 346, 370 ЦК України; Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", керуючись  ст. ст. 88, 174, 212-215, 222, 223, 294  ЦПК України,  суд    

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити  в повному обсязі.

          Визнати квартиру АДРЕСА_1,  спільною частковою власністю: позивача –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Верховцево, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, і/н НОМЕР_1, її батька  –ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, за його життя, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Верховцево, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, і/н НОМЕР_2, в рівних частках, тобто по 1/3 частці квартири за кожним співвласником.

          Судові витрати у справі в виді судового збору –51.00 грн. та оплати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –120.00 грн.,  покласти на позивача, згідно її заяви.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Копію рішення  протягом двох днів з часу його проголошення  надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення  позивачу,  відповідачу та третій особі.  

          Головуючий суддя                                          Г.І. Шаповал