Справа № 2-а-1880/11

                                                            2011 рік

ПОСТАНоВА

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

07 липня 2011 року                                                                                              м. Білгород-Дністровський

          Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  у складі:

          головуючого -  одноособово судді Толкаченко О.О.,                   

розглянувши в порядку скороченого провадження у залі суду в м. Білгород-Дністровському  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Білгород-Дністровський про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України  м. Білгород-Дністровський з адміністративним  позовом  про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», в якому просить зобов'язати відповідача  нарахувати та виплатити йому недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України № 2195/IV з 01.01.2006 року до теперішнього часу включно та в майбутньому, посилаючись на те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона має право на щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, оскільки є пенсіонером та має статус дитини війни, однак в порушення вищенаведеного закону в 2006-2007 р. р. щомісячна державна соціальна допомога «Дітям війни»взагалі не виплачувалась, в 2008 р. виплачувалась у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, а саме з 01.01.2008 р. 47,00 гривень; з 01.04.2008 р. 48,10 гривень, з 01.07.2008 року 48,20 гривень, з 01.10.2008 року 49,80 гривень, в 2009, 2010, 2011  р. р. у розмірі 49,80 гривень, що на думку позивача є  грубим порушенням її прав.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 червня 2011 року адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України          м. Білгород-Дністровський про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену йому, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України № 2195/ІV за період з  01.01.2006 року по 10.12.2010  року  - залишено без розгляду.   

Отже, суд розглядає по суті позовні вимоги позивача  у частині зобов'язання відповідача  нарахувати та виплатити йому недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України № 2195/ІV за період з 11.12.2010 року по 10 червня 2011 року включно та виплат позивачу, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України № 2195/ІV у майбутньому.

Відповідач направив до суду заперечення згідно яких, проти задоволення позовної заяви заперечує, зазначаючи, що при нарахуванні державної соціальної допомоги позивачу діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами та просить  у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та справу розглянути у відсутності його представника.  

          Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які  мають юридичне значення для розгляду справи і  вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-1V від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 вказаного закону передбачено,  що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової  війни було менше 18 років.

ОСОБА_1 згідно паспорту  серії НОМЕР_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто станом на 2 вересня 1945 року йому  було 10  років.

Отже позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується  відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії  на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону, виходячи з наступного.

Відповідно до довідки  наданої відповідачем, позивачу  виплачувалась надбавка дітям війни у розмірі 49,80 гривень із розрахунку 10 відсотків від прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність.  При цьому відповідач нараховував підвищення у вказаному розмірі на підставі Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530.

Суд з приводу спірних правовідносин щодо неотримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  як дитини війни за 2010, 2011 р.р.,  зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію вищенаведеної статті 6 Закону України було зупинено на 2006 рік згідно із законом України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік»та відновлено з 02.04.2006 року відповідно до закону України від 19.01.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»», у зв’язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет на 2006 рік».

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає  Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни».

Рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України  на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2008 року стаття 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону  України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. У вказаному рішенні  Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Отже дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни»в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 р. У 2010, 2011 р.р., дія вищенаведеної статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»не була обмежена у дії.

Оскільки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 р., а позивачеві у 2010, 2011 р. р., підвищення до пенсії  в  розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  не виплачувалося, то суд приходить  до висновку що дії відповідача, щодо не нарахування  та невиплати  позивачеві державної  соціальної  допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»( в редакції від 22 травня 2008 року), а саме 30 % мінімальної  пенсії за віком, в період з  11.12.2010 року по 10 червня 2011 року включно є протиправними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності. Суд, не приймає посилання відповідача у своїх запереченнях на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства  в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

При цьому суд вважає, що відповідачу  для визначення механізму ( розрахунку) розмір надбавки до пенсії дітям війни необхідно було виходити з наступного.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним  джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом  існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції від 22.05.2008) та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача  державної соціальної допомоги як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції від 22 травня 2008 року), а саме надбавку до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з  11.12.2010 року по 10 червня 2011 року включно, є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач просить захистити своє порушене право на достатнє соціальне забезпечення, передбачене конституцією та законами України, але позов не містить вимог про визнання бездіяльності  відповідача  протиправною та  прямої вказівки щодо зобов'язання відповідача вчинити дії, які необхідні для усунення порушення його прав.  

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб, про захист яких вони просять.

У судовому засіданні встановлено, що право позивача на отримання державної соціальної допомоги порушене, отже для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог,  визнати дії відповідача, щодо не нарахування та невиплати позивачеві державної соціальної  допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за вказаний період протиправними за період з 11.12.2010 року по 10 червня 2011 року включно.

Щодо позовних вимог позивача у частині зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати щомісячно державну соціальну допомогу як дитині війни  відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто в майбутньому суд вважає, що вони безпідставні та не підлягають задоволенню, так як відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  Без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб’єкта оскарження, суд  не має підстав для  захисту прав у майбутньому, оскільки це не випливає із повноважень, визначених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.  

На підставі ст. 94 КАС України підлягають присудженню понесені та документально підтверджені судові витрати позивача в розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.19, 46 Конституції України, законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 2, 11, 21, 71, 128, 158-164, 167,183-2, 256 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Білгород-Дністровський про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України № 2195/ІV за період з 11.12.2010 року по 10 червня 2011 року включно та в майбутньому –задовольнити  частково.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України м. Білгород-Дністровський щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги виходячи із розміру 30 % від мінімальної пенсії за віком за період з 11.12.2010 року по 10 червня 2011 року включно –протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України  м. Білгород-Дністровський  перерахувати та виплатити  ОСОБА_1 як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу виходячи із розміру 30 % від мінімальної пенсії за віком за період з 11.12.2010 року по 10 червня 2011 року включно, із врахуванням вже проведених виплат.

В задоволенні інших позовних вимог –відмовити.

За правилами передбаченими ст. 94 КАС України стягнути із Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України Управління Пенсійного Фонду України  м. Білгород-Дністровський зобов'язане постанову суду виконати негайно, в межах зобов'язань за один місяць.    

Постанова  може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування  судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу , постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя:                                                                                                                                                  О.О.Толкаченко