Справа № 2-341/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

27 липня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

в складі:

головуючого –судді Дігтярь Н.В.

при секретарі –Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма»«Мишурин Ріг», третя особа Мишуринрізька сільська рада, про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки  

                                                                     ВСТАНОВИВ:

    До суду звернувсь позивач ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки до ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг», посилаючись на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серія ВРД №328399 від 08.12.2010 року він є спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві  майна, а також прав та обов’язків померлого громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з дня його смерті, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а саме:

-1/2 частки земельної ділянки (паю) площею 11.550 га, де площа належної йому частки складає 5.775га, що знаходиться на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, яка  належала померлому на підставі  Державного акту про право приватної власності на землю та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вартістю 75014.40грн., де вартість належної йому частки складає 37507.20грн.,

        На день смерті батька 4 червня 2003р, він проживав разом з ним і після смерті батька не  заявляв відмови від прийняття спадщини на земельну частку (пай).

        За життя, 22.03.2000 року, батьком позивача, орендодавцем, був укладений договір земельної частки (паю) площею 1.55га., з товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мишурин  Ріг», як орендарем, терміном дії з 22.03.2000 року по 25.03.2005 року.

        Позивач, як спадкоємець земельної ділянки та договору оренди земельної частки (паю), письмового заперечення орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, не надав.

      Тому договір оренди земельної частки (паю) поновлений на той самий строк його дії та на тих самих умовах, які були передбачені договором і є дійсним до 25.03.2010 року.

       Згідно акта  № 1 депутата Мишуринрізької сільської ради від 06.01.2011 року в період з дня смерті батька позивача, з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по теперішній час, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мишурин Ріг», користувався належною  йому як спадкоємцю земельною ділянкою (паєм), одержувало доходи та не сплачувало  позивачеві орендної плати.

      В зв’язку з чим з 2003р по 2010р у відповідача перед ним виникла заборгованість по орендній платі на загальну суму 5181 грн.25коп., а також пеня в сумі 1232.12 грн., 3% річних –542.39грн, сума інфляції -618 грн.20грн, які  відповідач сплачувати не бажає, що й стало підставою звернення до суду.

      В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

      Представник відповідача -ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг»позовніф ввимоги не визнав, посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки був укладений з батьком позивача. З дня смерті батько позивача втратив свою правоздатність та дієздатність і тому  договір оренди в зв’язку з його смертю був припинений. В зв’язку зі смертю батька позивача відповідач в рахунок орендної плати оплатив вартість ритуальних послуг, як це передбачено договором. В 2004 році позивачеві та його брату була виплачена орендна плата. Так як після смерті батька позивач не оформив спадщину, до ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг»не звертався з проханням укласти договір оренди з ним, тому орендна плат не виплачувалась. Дана плата  перераховувалась на рахунок Мишуринрізької сільської ради, до якої  ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг»зверталась з проханням  надати в оренду землі, які не були витребувані спадкоємцями, та з якою щорічно укладалися договори про користування земельними ділянками. Після того як позивач оформив свої спадкові права і звернувся до ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг»з проханням виплатити йому орендну плата, орендна  плата за землю йому була виплачена за 2010 рік.

       А до заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки  до 2005 року просить застосувати позовну давність.

      Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Мишуринрізької сільської ради в судовому засіданні пояснила, що вона працює землевпорядником Мишуринрізької сільської ради. Їй відомо, що позивач, як спадкоємець не заявляв про свої права на дану земельну ділянку  до кінця 2010 року. До того часу після смерті його батька земельна ділянка перебувала в користування ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг», на підставі тимчасових договорів, за яким земля передавалась в тимчасове користування. ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг». За користування земельними ділянками, не  витребуваними спадкоємцями, в тому  числі і земельною ділянкою  позивача, агрофірма перераховувала плату Мшуринрізькій сільській раді і дані  кошти йшли до місцевого бюджету, а частково до районного.

       Вислухавши представників сторін, третьої особи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні   вимоги задоволенню не підлягають за наступними підставами.

       22 березня 2000р між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг»було укладено договір оренди земельної ділянки (паю) строком на п’ять років, до 25 березня 2005р.

       ІНФОРМАЦІЯ_2 орендодавець ОСОБА_2 помер.

      Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти або не прийняти спадщину.

     Як встановлено в судовому засіданні, на час смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 року позивач був повнолітнім.

       Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом позивач ОСОБА_1, оформив свої спадкові права лише 08.12.2010 року на частину  спадкового майна, а саме на 1/2 частки земельної ділянки (паю) площею 11.550 га, де площа належної йому частки складає 5.775га, що знаходиться на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, яка належала померлому батькові позивача на підставі  Державного акту про право приватної власності на землю та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вартістю 75014.40 грн., а вартість належної позивачу частки складає 37507.20 грн. На день смерті батька ОСОБА_2, позивач проживав разом з батьком і не заявляв відмови від прийняття спадщини земельної частки (паю).

      Твердження представника позивача про те, що згідно вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом  позивач є спадкоємцем Ѕ частки земельної ділянки, та прав та обов’язків  померлого батька за договором оренди земельної ділянки, є безпідставним, так як свідоцтво про право на спадщину видане лише на 1/2 частину земельної ділянки, без зазначення  інших прав та обов’язків померлого.

      Спадкоємцем прав та обов’язків померлого позивач є на загальних засадах спадкового права, а саме ст. 1216 ЦК України, згідно якої спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

     Судом встановлено, що 22.03.2000 року батьком позивача, як орендодавцем, був укладений договір оренди земельної частки (паю) площею 11.550га. з товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мишурин Ріг»як орендарем, терміном дії з 22.03.2000 року по 25.03.2005 року.

      Батько позивача помер в 2003р, за два роки до закінчення строку договору оренди земельної ділянки.

      Так як відповідно до п.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.

      Проте після  смерті батька позивач не звертався до відповідач з проханням виплатити належну йому за договором оренди земельної ділянки орендну плату. Представник позивача пояснив суду, що йому невідомо, чому протягом  семи років позивач не звертався дол. Відповідача к питання сплати йому орендної плати за оренду земельного паю, який він успадкував після смерті батька. Доказів виплати орендної плати  позивачеві за 2004 рік та  2005 рік суду не надано.

      Представник  відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог в цій частині в зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності, та подав клопотання суду про її застосування.

      Відповідно до п.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

      Тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення орендної плати та індексації за час затримки виплати орендної плати за період 2003-2005рр задоволенню не підлягають в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

      25.03.2005 року строк договору оренди земельної ділянки, укладеного між покійним батьком  позивача та ТОВ «Агрофірма Мишурин Ріг» скінчився.

      Представник позивача посилається на те, що даний договір є поновленим відповідно до ст.33 ЗУ «Про оренду землі», так як жодна із сторін не заявила письмових заперечень, щодо подальшої дії договору.

      Відповідно до п.3 ст.33 ЗУ «Про оренду землі», у разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк  і на тих самих умовах, які передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

       Посилання представника позивача на те, що договір оренди земельної ділянки, укладений з батьком позивача та відповідачем є поновленим з позивачем, суд вважає безпідставними. Так як, виходячи із змісту ст.33 ЗУ «Про оренду землі»під поновленням договору розуміється поновлення його між тими ж сторонами та на тих же умовах.

      Проте поновлення договору оренди земельної ділянки з батьком позивача є неможливим, в зв’язку зі смертю орендодавця, батька позивача ОСОБА_1, який відповідно до ст.25, ст.30 ЦК України втратив цивільну  правоздатність та дієздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов’язки та своїми діями їх набувати.

      З позивачем, як сином та спадкоємцем померлого ОСОБА_2,. також даний договір  оренди земельної ділянки не міг бути поновленим, так  як він не був стороною договору оренди земельної ділянки, укладеним його батьком..

     Таким чином з закінченням строку договору оренди 25.03.2005р, договірні відносини, що випливали з даного договору і які існували для батька позивача, для нього, як його спадкоємця, закінчились. Відсутність договірних відносин, між позивачем та ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг»підтверджується також і повідомлення відділу держкомзему у Верхньодніпровського районі, згідно якої договір оренди на земельну частку (пай) на ім’я ОСОБА_2. в період 2006-2010 рік не укладався.

      Судом встановлено, що після закінчення строку договору оренди, укладеного з батьком позивача, відповідач ТОВ «Агрофірма Мишурин Ріг», продовжувало  користуватись земельною ділянкою, Ѕ частина якої належала позивачеві, як спадкоємцю померлого ОСОБА_2, так  як позивач свої  права  на дану земельну ділянку не заявляв, вимоги щодо повернення йому даної земельної ділянки чи укладення з ним договору оренди земельної ділянки не подавав.

      До компетенції відповідача не входило проводити пошук спадкоємців земельної ділянки та зобов’язання їх оформляти їх  свої спадкові права. А позивач, як спадкоємець після смерті батька, мав право як прийняти спадщину так і відмовитись від прийняття спадщини.

      Тому до оформлення позивачем спадщини, відповідач ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг», зверталась до Мишуринрізької сільської ради з прохання надати дозвіл на користування землями, стосовно яких спадкоємці не оформили своїх спадкових прав, і після укладення договору про плату за користування земельними ділянками, фактично користувався даними земельними ділянками.

      За користування даними земельними ділянками, втому числі і земельною ділянкою позивача, відповідач ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг»в період 2006-2009рр сплачувало орендну плату  Мишуринрізькій сільській раді, яка зараховувалась до місцевого бюджету, що підтверджується поясненнями  представника третьої особи.

        Відповідно до довідки Мишуринрізької сільської ради від 15.03.2011 року ТОВ «Агрофірма Мишурин Ріг»на підставі договорів про плату за користування земельною ділянкою на умовах оренди протягом 2006-2010 років сплачувало у бюджет сільської ради орендну плату у розмірі 60 % від загальної суми сплати по земельних частках (паях) якими не розпорядились, в тому числі і за земельні частку  (пай) ОСОБА_2

      Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше  як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

        Судом встановлено, що з 2006 року по 2010 рік між позивачем та відповідачем не укладався договір оренди земельної ділянки, тому з цих підстав не можуть бути задоволені вимоги позивача. Крім того, так  як ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг»за даний період вносила орендну плату на  рахунок Мишуринрізької  сільської ради, в розмірі 60 % то позовні вимоги в  цій частині можуть  бути пред’явлені до Мишуринрізької сільської ради, а не до  ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг». Фактично відповідач користувався земельною ділянкою позивача без наявності між ним та позивачем договірних відносин (тобто існувало фактичне  користування  даною земельною ділянкою), тому суд не може вийти за межі позовних вимог та задовольнити вимоги позивача про стягнення орендної плати з відповідача в цій частині.

       За 2010 рік ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг» виплатило орендну плату позивачеві. 03 січня 2011р, після оформлення спадщини в грудні 2010року, відповідачем було сплачено позивачу та його брату заборгованість відповідача перед батьком позивачів, як орендодавцем, по 395грн. за договором оренди земельного паю.

       Виходячи з вищевикладених обставин суд вважає, що в задоволенні позовних вимог  позивачеві потрібно відмовити.

       Так як суд відмовляє  позивачеві у задоволені  позовних вимог, сплачені ним судові витрати, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стягненню на його користь та поверненню не підлягають.

        Керуючись ст.ст.10, 60,  212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд,-

                                                                     ВИРІШИВ:

        ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мишурин Ріг»про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 22 березня 2000 року  - відмовити

         Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення

Головуючий