Справа № 2-1043/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

12.07.2011 року. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі:     головуючого –              судді Шестакової З.С.

                 при секретарі –                        Пометій Є.Т.

за участю:  позивача –                                ОСОБА_1

                   представника позивача –       ОСОБА_2

                   представника          відповідача –Лохненко В.Л..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовами Публічного акціонерного товариства „Мегабанк” м. Харків до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд

встановив:

          Публічне акціонерне товариство „Мегабанк” м. Харків (далі –ПАТ „Мегабанк”) звернувся до суду із позовом  до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами та штрафні санкції за кредитним договором у розмірі 43 068 грн. 26 коп.

          Свої вимоги мотивує тим, що між ВАТ „Мегабанк”, правонаступником якого є ПАТ „Мегабанк”, та ОСОБА_1 17 липня 2007 року було укладено кредитний договір № 75-03П/2007, згідно з яким позивач надав ОСОБА_1 кредит на придбання автомобіля у сумі 178 625 грн. під 17,3 % річних.

          Ці кошти ОСОБА_1 були передані згідно платіжного доручення № 1 від 17.07.2007 року.

          Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 19 травня 2009 року по справі № 2-704/09 за позовом ВАТ „Мегабанк” до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором було розірвано укладений між ОСОБА_1 та ВАТ „Мегабанк” м. Харків кредитний договір № 75-03П/2007 від 17.07.2007 року. З ОСОБА_1 стягнуто на користь ВАТ „Мегабанк” м. Харків сума заборгованості за кредитним договором № 75-03П/2007 від 17.07.2007 року в розмірі 2139,18 грн., прострочені та нараховані проценти у розмірі 23213,42 грн., штрафні санкції у розмірі 2000 грн.

          До того ж, рішенням суду було встановлено факт порушення з боку ОСОБА_1 умов кредитного договору.

          Так, відповідно до взятого на себе кредитного зобов’язання за договором № 75-03П/2007 від 17.07.2007 року, ОСОБА_1 повинна була щомісячно, згідно графіку погашати основну заборгованість, а також згідно п. 4.2. Договору сплачувати проценти за користування ним не пізніше двадцять п’ятого числа місяця, наступного за звітним.

          Однак, всупереч укладеному між сторонами кредитному договору, ОСОБА_1 взяті на себе зобов’язання не виконує.

          На день ухвалення рішення суду по справі № 2-704/09 судом була стягнута з відповідача сума заборгованості за кредитним договором, у т.ч. нарахованих та несплачених процентів і штрафу, станом на 04 червня 2008 року.

          У відповідності до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняються з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили.

          Рішення суду набуло чинності 09 листопада 2009 року.

          Заборгованість за період з 05 червня 2008 року по 09 листопада 2009 року складає 43 068,26 грн., а саме:

-          39 152,96 грн. –  заборгованість по процентам;

-            3 915,30 грн. –сума штрафу (у розмірі 10 % від суми несвоєчасно сплачених процентів згідно п. 7.2. Договору)

          Також ПАТ „Мегабанк” просив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

          У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги визнали частково. Не заперечували проти стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ „Мегабанк” заборгованості за процентами, але вважають, що розрахунок процентів повинен проводитися за період з 01 серпня 2008 року по 19 травня 2009 року, по день ухвалення рішення суду. В частині стягнення штрафу просять суд в позові ПАТ „Мегабанк” відмовити, оскільки вони пропустили встановлений законом строк в один рік, передбачений п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК України.

          Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у   разі   зміни   або  розірвання  договору  зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості  про зміну або розірвання договору,  якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.  Якщо  договір  змінюється або  розривається у судовому порядку,  зобов’язання змінюється або припиняється з  моменту  набрання  рішенням  суду  про  зміну  або розірвання договору законної сили.

          Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог:

          1) про стягнення неустойки (штрафу, пені якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняються з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили).

          Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком  виконання  перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

          Судом встановлено, що 17.07.2007 року між ВАТ „Мегабанк”, правонаступником  якого є ПАТ „Мегабанк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 75-03П/2007, згідно якого Банк передав ОСОБА_1 на строк 84 місяці кошти для придбання автомобіля у розмірі 178 265,00 грн. з умовою їх повернення згідно графіку та сплати 17,3 % річних. Вказані кошти були передані ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 1 від 17.07.2007 року.

          У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови договору стосовно своєчасного повернення кредиту та процентів за користування кредитом, судом був частково задоволений позов ВАТ „Мегабанк” до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором та рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 19 травня 2009 року по справи № 2-704/09 було розірвано укладений між ОСОБА_1 та ВАТ „Мегабанк” м. Харків кредитний договір № 75-03П/2007 від 17.07.2007 року. З ОСОБА_1 стягнуто на користь ВАТ „Мегабанк” м. Харків сума заборгованості за кредитним договором № 75-03П/2007 від 17.07.2007 року в розмірі 2139,18 грн., прострочені та нараховані проценти у розмірі 23213,42 грн. та штрафні санкції у розмірі 2000 грн. При цьому розрахунок заборгованості по процентам був проведений станом на 01 червня 2008 року.

          Оскільки рішення суду по справи № 2-704/09 за позовом ВАТ „Мегабанк” до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором було ухвалено 19 травня 2009 року, саме до цього часу повинен бути проведений розрахунок заборгованості по відсоткам за кредитним договором № 75-03П/2007 від 17.07.2007 року. Суд також враховує те, що рішення суду по справи № 2-704/09 було оскаржено безпосередньо ВАТ „Мегабанк”.

          Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 75-03П/2007 від 17.07.2007 року, наданим позивачем, за червень та липень 2008 року залишок несплачених процентів складає 0,00 грн. За період з 01 серпня 2008 року по 19 травня 2009 року заборгованість по відсоткам складає 24 562,80 грн. Дана сума підлягаю стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ „Мегабанк” в примусовому порядку.

          В той же час позовні вимоги ПАТ „Мегабанк” про стягнення з ОСОБА_1 суми штрафу в розмірі 10 % від суми несвоєчасно сплачених процентів, згідно з п. 7.2. Договору № 75-03П/2007 від 17.07.2007 року, в силу ч. 2 ст. 258 ЦК України задоволенню не підлягають з закінченням річного строку давності для застосування до вимоги про стягнення штрафу.

          Так у кредитному договорі № 75-03П/2007 від 17.07.2007 року передбачено, що його виконання здійснюється відповідно до графіків погашення кредиту, тому початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його.

          Відповідно до п. 4.2. кредитного договору № 75-03П/2007 від 17.07.2007 року ОСОБА_1 зобов’язана сплачувати проценти за користування кредитом щомісяця, не пізніше двадцять п’ятого числа місяця, наступного за звітним.

          Так як ОСОБА_1 своєчасно, згідно графіку погашення кредиту, не сплачувала проценти за користування кредитом, суд приходить висновку про необхідність застосування до вимог про стягнення штрафу позовну давність за заявою відповідача, а тому в цій частині ВАТ „Мегабанк” в позові необхідно відмовити.

          На підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ „Мегабанк” підлягає стягненню судовий збір у розмірі 245,63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн.

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 9,10,11,88,212,213-215,217 ЦПК 258,261,526 ЦК України, суд          

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства „Мегабанк” задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Мегабанк” м. Харків суму заборгованості за прострочені відсотки у розмірі 24 562,80 грн., судовий збір в розмірі 245,63 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього до стягнення –24 928,43 грн. (двадцять чотири тисячі дев’ятсот двадцять вісім грн. 43 коп.).

          В іншій частині в позові відмовити.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі, якщо рішення було ухвалене без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.                                                                       

Суддя:З. С. Шестакова