23.05.2011

справа № 2-2641/11( 2-306/10)

категорія  4

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 травня 2011 року суддя Нахімовського районного суду міста Севастополя Кравченко В.Є., при секретарі Пронкіній К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  до Качинської селищної Ради Нахімовського району м. Севастополя, Обслуговуючого кооперативу «Товариство індивідуальних забудовників Кача 2009», треття особа у справі: комунальне підприємство «БТІ та ДРОНМ»Севастопольської міської Ради про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна,

                                               В С Т А Н О В И В:

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на статті 328, 331, 392 Цивільного кодексу України, звернулись до суду із позовною заявою до Качинської селищної ради Нахімовського району м. Севастополя, треття особа у справі: комунальне підприємство «БТІ та ДРОНМ Севастопольської міської Ради про визнання за ними право спільної сумісної власності на приміщення для відпочинку у берегоукріплювальної споруди, літера А-8, які розташовані по АДРЕСА_1, у зв’язку зі втратою  проектної документації на будівництво та неможливістю прийняття її до експлуатації у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні  позивач ОСОБА_1 та представники позивачів підтримали свої  вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач –Качинська селищна Рада  Нахімовського району м. Севастополя не заперечувала проти задоволення позову у зв’язку з тим, що будівництво берегоукріплювальних споруд за адресою АДРЕСА_1 проводилась силами громадського об’єднання «Стримчак», членами якого були позивачі, споруда знаходиться на земельній  ділянці , яка  за рішенням відповідача була відведена для проведення будівництва за загальним замовленням Качинської селищної Ради з метою побудови берегоукріплювальних споруд біля с. Кача, з залученням приватних інвесторів,  оскільки обрушення берегу погрожувало житловим будинкам селища Кача. Просила здійснити розгляд  справи за відсутністю їх представника.

Третя особа - комунальне підприємство «БТІ та ДРОНМ»Севастопольської міської Ради було повідомлено про розгляд справи належним чином, до початку розгляду справи надало суду письмові пояснення,  у яких просило прийняти рішення на розсуд суду у відповідності з нормами чинного законодавства.

За клопотанням позивачів, ухвалою суду від 17 липня 2009 року була призначена судова будівельна - технічна експертиза об’єкта нерухомості, право власності на якої позивачі просять визнати. Проведення експертизи було доручено Севастопольському відділенню Харківського НДІ їм. М.С. Бокаріуса.

На  розгляд та вирішення експерта  були поставлені наступні питання: Чи відповідає (не відповідає) збудована будівля - берегоукріплювальні споруди (літера А-8, з приміщеннями для відпочинку, що розташовані по АДРЕСА_1) вимогам державних будівельних норм (ДБН)?; Визначити технічний стан будівлі, інженерного обладнання (відсоток зношення, придатність до експлуатації, необхідність ремонту, наявність дефектів, причини, які їх викликали)? У зв’язку з призначенням експертизи, провадження у справі зупинялось.

Ухвалою суду від 17 січня 2011 року провадження по справі було відновлено у зв’язку з закінченням експертного дослідження та отриманням судом висновку експертизи.

Після відновлення  провадження по справі, на підставі ухвали суду від 22 квітня 2011 року до участі у справі в якості співвідповідача був залучений Обслуговуючий кооператив «Товариство індивідуальних забудовників Кача 2009».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  учасників судового процесу,  оцінив письмові відзиви Качинської селищної Ради та обслуговуючого кооперативу «Товариство індивідуальних забудовників Кача 2009», висновки судової експертизи та технічного висновку Державного науково-дослідного та проектно - вишукувального інституту ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ,  суд вважає що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи  з наступних мотивів.

Як встановлено судом, у 1993 році на виконання розпорядження представника Президенту України у м. Севастополі № 889 від 27.05.1993 року було проведено обстеження берегової лінії біля с. Кача. За результатами даного обстеження голові Качинської селищної Ради було надано протокольне доручення про необхідність проведення проектно-дослідницьких робіт з питань побудови берегоукріплювальних споруд біля с. Кача, з залученням інвесторів,  оскільки обрушення берегу погрожувало житловим будинкам селища. Будівництво берегоукріплювальних споруд у зв’язку з відсутністю єдиного інвестору було вирішено провести з залученням приватних осіб, шляхом утворення ініціативної групи, якій у 1997 році за рішенням Качинської селищної Ради № 5/26 від 23.05.1997 року  була надана земельна ділянка у оренду строком на 49 років, загальною площею 0,16 га у районі дитячого комбінату с. Кача для проектування та будівництва берегоукріплювальних споруд з приміщеннями для відпочинку» (члені ініціативної групи додавались у списку).

Проектна документація розроблялася керівництвом ініціативної групи, пізніше перетвореної у громадську організацію «Стримчак».  

У подальшому, за рішенням Качинської селищної Ради №5/15 від 29.05.2002 року до списків членів ініціативної групи (інвесторів будівництва) були включені позивач ОСОБА_1  та члени  її  родини, співпозивачі по справі.

Рішенням Качинської селищної Ради № 939 від 11.08.2005 року земельна ділянка, загальною площею 0,3469 га була передана в оренду на 49 років об’єднанню громадян «Стримчак»для будівництва  берегоукріплювальних споруд з елементами приміщень для відпочинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

З дозволу керівництва ОГ «Стримчак»та відома Качинської селищної Ради, протягом 2002-2008 років ОСОБА_1 та членами її родини господарським способом, на підставі проекту № 971487-1 був збудований корпус берегоукріплювальних споруд, прийняття якого до експлуатації було покладено на керівництво громадської організації «Стримчак». Однак, у зв’язку з шахрайськими діями керівництва громадської організацією «Стримчак»проектна та інша дозвільна документація були втрачені, що підтверджено протоколом загальних зборів від 12.07.2008 року та зверненнями до правоохоронних органів.

За  рішенням загальних зборів ОГ «Стрімчак»від 09.01. 2009 року ГО «Стримчак»був реорганізований в обслуговуючий кооператив «Товариство індивідуальних забудовників Кача 2009», членами якого стали позивачі.

Рішенням Качинської селищної Ради від 09.04.2010 року № 1806 були внесені зміни до рішення Качинської селищної Ради № 939 від 11.08.2005 року, згідно якого право оренди земельної ділянки, на якій розташовані берегоукріплювальні споруди, у тому числі збудовані господарським способом позивачами ОСОБА_1, перейшло до Обслуговуючого кооперативу «Товариство індивідуальних забудовників Кача 2009».

Залучений до участі по справі обслуговуючий кооператив «Товариство індивідуальних забудовників Кача 2009» надав відзив на позовну заяву, у якому не заперечував проти заявленого позову членів кооперативу –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 При цьому,  підтвердив, що відповідність проведеного позивачами будівництва державним будівельним правилам та нормам встановлений висновком проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 03.03.2010 року № 912 та Технічним висновком Державного науково-дослідного та проектно - вишукувального інституту ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ (ліцензія АВ № 490061 від 28.08.2009року), згідно з якими  стан  конструкцій берегоукріплювальних споруд з приміщеннями  для відпочинку за  адресою АДРЕСА_1, а саме, корпус  під літерою А-8  знаходяться  у пригідному до експлуатації стані, всі  зауваження, зазначені  раніше при  дослідженні стану  об’єкта  усунені шляхом проведення обличкувальних  робіт та косметичного ремонту   фасаду приміщень.

Згідно з довідками, наданими ОК  «Товариство індивідуальних забудовників Кача 2009» споруда  під літерою А-8 збудована позивачами за особисті кошти, господарським способом,   кооператив визнає за ними право власності на приміщення для відпочинку та інше нерухоме майно, вказане у позові.

З висновку судової будівельно –технічної експертизи від 03.03.2010 року за № 912 вбачається, що приміщення для відпочинку (6 основних поверхів) берегоукріплювальної  споруди, розташованих за адресою: АДРЕСА_1,  літера «А-8», що складаються  з: цокольного поверху,  загальною площею 118,7 кв. м (шість приміщень), першого поверху, загальною площею 126,0 кв. м (десять приміщень, дві лоджії  й балкон), другого поверху,  загальною площею 157, 1 кв. м (вісім приміщень і дві лоджії); третього поверху, загальною площею 138,2 кв. м (п'ять приміщень і дві тераси);  четвертого поверху, загальною площею 151, 4 кв. м (три приміщення й одна тераса); п'ятого поверху, загальною площею 163,1 кв. м.  (чотири приміщення й одна тераса), відповідають  вимогам державних будівельних норм.

Технічним висновком Державного науково-дослідного та проектно - вишукувального інституту ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ (ліцензія АВ № 490061 від 28.08.2009року), згідно з якими  стан  конструкцій берегоукріплювальних споруд з приміщеннями  для відпочинку за  адресою АДРЕСА_1, а саме, корпус  під літерою А-8  знаходяться  у пригідному до експлуатації стані, всі  зауваження, зазначені  раніше при  дослідженні стану  об’єкта  усунені шляхом проведення обличкувальних  робіт та косметичного ремонту   фасаду приміщень

Задовольняючи  позов суд виходив з наступних норм закону.

Стаття 19-1 Закону України «Про кооперацію» передбачає, що член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Як  зазначено вище, на виконання розпорядження представника Президенту України у м. Севастополі № 889 від 27.05.1993 року. За результатами обстеження  берегової лінії біля с. Кача голові Качинської селищної Ради було надано протокольне доручення про необхідність проведення проектно-дослідницьких робіт з питань побудови берегоукріплювальних споруд біля с. Кача, з залученням інвесторів,  оскільки обрушення берегу погрожувало житловим будинкам селища.

Будівництво берегоукріплювальних споруд у зв’язку з відсутністю єдиного інвестору було вирішено провести з залученням приватних осіб, шляхом утворення ініціативної групи.

Позивачі одночасно є приватними інвесторами, які власними силами здійснили будівництво  берегоукріплювальних споруд біля с. Кача.

Згідно ст.ст.18, 19 ЗУ «Про інвестиційну діяльність», з метою сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій.  Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб’єктів.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

У відповідності зі ст. 331 ЦК України право власності на знову створене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачене прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», (в редакції, яка діяла до 2008 року), у випадку прийняття сільським, селищним або міською радою рішення про надання земельної ділянки з державної або комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, установленому законом, даний дозвіл одночасний є дозволом на будівництво даного об'єкта. Дозвіл на будівництво надає право замовникові на одержання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-дослідницьких робіт і на одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Оскільки  будівництво спірних приміщень проводилось на підставі рішення відповідної селищної Ради у відповідності до  цільового  призначення  та проекту, зробленого на підставі Генерального плану забудови міста Севастополя,  з врахуванням будівельних норм та правил, проведено господарським способом за особисті кошти позивачів, не порушує права та законні інтереси  відповідачів та інших осіб, дане будівництво не можна  вважати  самочинним, однак воно не може бути прийнято до експлуатації у зв’язку з втратою пакету проектної документації та ліквідацією юридичної особи,  на яку вона надавалася.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі... підлягають державної реєстрації.

На час побудови спірних приміщень був розроблений спрощений порядок прийняття до експлуатації садових та дачних будинків (Постанова КМ України від 9 вересня 2009 р. N 1035 «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт»),  відповідно  до якого може бути прийнятий до експлуатації будинок, збудований без дозволу на проведення будівництва, однак з дотриманням будівельних норм та правил та на земельної ділянки відведеної для таких цілей. Аналогічні положення містяться у ст. 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до яких прийняття в експлуатацію збудованих до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і заяви про прийняття в експлуатацію яких подаються до 31 грудня 2012 року, здійснюється безоплатно інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів за наявності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, протягом 30 днів з дня подання заяви. Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Проте законом не визначений правової режим берегоукріплювальних споруд з елементами приміщень для відпочинку та на даний ча не вирішено питання про віднесення їх до громадських будинків I та II категорій складності, які можуть бути прийняті до експлуатації у даному порядку, встановлення права власності на дані споруді можливо тільки у судовому порядку.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законодавством звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.   

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.  В силу ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.  За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб’єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, встановлених ст. 376 ЦК України, а підтвердження рішенням суду існуючого в особи права власності –у випадках, встановлених ст. 392 ЦК України. В інших випадках право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Статтею 355 ЦК України передбачено, що  майно може належати  особам на праві  спільної  сумісної власності .

Статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.   Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі  визнання права.

У відповідності зі ст. 8 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, який регулює подібні відносини по втримуванню відносини, а при відсутності такого закону –суд виходить із загальних положень законодавства. Забороняється відмова в розгляді справи про мотивам відсутності, неповноти, нечіткості, протиріччя, законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Аналізуючи сукупність встановлених  обставин, норми закону, що підлягають застосуванню до спірних відносин, суд знаходить підстави для  задоволення заявленого позову.

На  відшкодування судових витрат та  витрат, пов’язаних з проведенням судової експертизи позивачі не наполягали, про що було заявлено у судовому  засіданні  23.05.2011 року.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 328, 331, 355, 392 ЦК України, ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію», ст. ст. 1-4, 8, 27, 31, 57-60, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

                                              ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна –із приміщеннями для відпочинку (6 основних поверхів) берегоукріплювальної  споруди, розташованих за адресою: АДРЕСА_1,  літера «А-8», що складаються  з: цокольного поверху,  загальною площею 118,7 кв. м (шість приміщень), першого поверху, загальною площею 126,0 кв. м (десять приміщень, дві лоджії  й балкон), другого поверху,  загальною площею 157, 1 кв. м (вісім приміщень і дві лоджії); третього поверху, загальною площею 138,2 кв. м (п'ять приміщень і дві тераси);  четвертого поверху, загальною площею 151, 4 кв. м (три приміщення й одна тераса); п'ятого поверху, загальною площею 163,1 кв. м.  (чотири приміщення й одна тераса), згідно з матеріалам проведеної технічної  інвентаризації.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги через Нахімовський районний суд м.Севастополя на протязі десяти днів з дня оголошення рішення.

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                    В.Є. Кравченко