Справа №  2-а-1648/11

ПОСТАНОВА

ім'ям України

"05" липня 2011 р.  Амвросіївський районний суд Донецької області

у  складі:  головуючого - судді  Толок Ю.М.,

                                                           при секретарі              Лазебник С.В.,

                                                            за участю:

                                                          представника  відповідача  - М?ясникова А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду м. Амвросіївка адміністративний позовом ОСОБА_2   до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі  про  поновлення пропущеного строку для звернення за захистом порушеного права та зобов'язання  нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -

В С Т А Н О В И В:

23.05.2011 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі  про  поновлення пропущеного строку для звернення за захистом порушеного права, визнання  протиправною бездіяльність та зобов'язання  відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії «дітям війни»за період з починаючи з 28.09.2010 року по теперішній час та надалі сплачувати таке підвищення. На обґрунтування своїх вимог позивачка вказує, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-6 від 18.11.2004 року вона,  ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до дітей війни і має право на одержання  соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком щомісячно, але відповідач не виплачує цю допомогу, порушуючи її права.

Згідно з ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані  діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається  звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тому, вважає позивачка, невиплата їй соціальної допомоги, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить  Конституції та законам України. Зважаючи на прожитковий мінімум, затверджений Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік, позивач просить стягнути з відповідача  невиплачені їй  кошти в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з  28.09.2010 року по теперішній час та надалі сплачувати таке підвищення.  Раніше судом було прийнято рішення про виплату мені надбавки до 27.09.2010 року включно.

До судового засідання позивачка не з'явилась, про час та місце розгляду  справи  була своєчасно  повідомлена. Клопотань про відкладення справи від неї не надходило.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи, що  жодним нормативно-правовим актом  не встановлений обов'язок  органів Пенсійного фонду України здійснювати виплату соціальної допомоги дітям війни. Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідальність із цим законом на 2007 рік зупинено дію ст.6 Закону України «про соціальний захист дітей війни». Статтею 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»передбачено підвищення до пенсії «дітям війни»в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначених норм  дітям війни виплачувалося підвищення до пенсії з 01.01.2007 року у розмірі 19 гр., з 01.04.2007 року –19,35 гр., з 01.10.2007 року –19,75 гр.

09.07.2007 року Конституційним судом України  ухвалено рішення, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Однак, оскільки ст.7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, а ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»  видатки на підвищення дітям війни не передбачено, то  і після рішення Конституційного Суду України вище зазначене підвищення не  виплачувалося.

Відповідно до ч. 2 ст.95 Конституції України  виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно п. 5 ст. 18 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхові внески не можуть зараховуватися  до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів  та не підлягають вилученню  з Пенсійного фонду або Накопичувального фонду, і не можуть використовуватися  на цілі, не передбачені цим законом. До того ж відсутні кошти і джерела здійснення виплат  та порядок обчислення  такого підвищення до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  кошти Пенсійного фонду не включаються до  складу Державного бюджету України.

Представник відповідача також зауважив, що  законодавством не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі  нормативно-правового акту, який було визнано в подальшому неконституційним. Натомість, старий закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою  нового нормативного акту може поширювати свою дію на відповідні правовідносини.  А ні рішеннями  Конституційного суду України  від 09.07.2007 року та  від 22.05.2008 року, ані іншим нормативно-правовим актом  не передбачено відновлення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Проти поновлення строку для звернення до суду представник відповідача заперечує, вказуючи, що позивачем пропущений передбачений законом шестимісячний  строк для звернення до суду без поважної причини, оскільки юридична необізнаність не може бути поважною причиною для пропуску строку, всі закони в нашій країні оприлюднюються.

          Просить відмовити позивачеві в позові.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача,  дослідивши та оцінивши надані  докази, вважає, що  позовні вимоги підлягають частковому. До цього висновку суд дійшов  з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України  завданням адміністративного судочинства є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин  від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів  при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Стаття 6 КАС України  передбачає, що кожна особа  має право в порядку, встановленому  цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Згідно з ч.1 п.4 ст.18 КАС України  місцевим загальним судам, як адміністративним судам,  підсудні усі адміністративні справи  щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплати пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту пільг.  

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 02.09.1945 року Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 –1У від  18 листопада  2004 року № 2195 - 1V дітям війни  пенсії або щомісячне  довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії,  підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Із матеріалів справи вбачається, зокрема  копії  паспорту, довідки управління праці та соціального захисту населення Амвросіївської районної державної адміністрації, що позивачка  ОСОБА_2 є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1,  перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі, тому вона має право на отримання соціальних пільг, встановлених  вище вказаним Законом.

Позивачка звернулася до суду 23 травня 2011 року і просить задовольнити заявлені нею позовні вимоги за період, починаючи з 28.09.2011 року по теперішній час. Згідно з вимогами ст.102 ч.1 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновленим, а процесуальний строк, встановлений судом –продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Суд, зважаючи на вік позивачки,  стан здоров'я, характерний для її віку, юридичну необізнаність  ,вважає за можливе визнати викладені позивачкою у позові причини пропуску строку звернення до суду поважними та у відповідності із ч.1 ст102 КАС України відновити позивачці пропущений строк за період з 22.11.2010  року.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Що стосується позовних вимог «по теперішній час»суд розцінює цю вимогу, як вимогу здійснити нарахування  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 22.11.2010 року  по 18 червня 2011 року, оскільки в межах адміністративного судочинства  України захисту підлягає  порушене право позивача, і суд не може встановити обов’язки  на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть  бути в подальшому припинені або змінені в бік зменшення  шляхом внесення змін до закону

Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, то в цій частині позову необхідно  відмовити, оскільки в межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача внаслідок чого зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач як особа, яка має правовий статус дитини війни, має право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,  з  22.11.2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011  року по  18 червня 2011 року на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених сум, тобто з урахуванням 10% мінімальної пенсії за віком, що отримує позивач з 01.01.2008 року.  

Суд не може погодитися з посиланням відповідача на те, що органи Пенсійного фонду України  не повинні виплачувати зазначене підвищення, оскільки це спростовується їхніми функціями та повноваженнями, а також тим, що виплата підвищення здійснюється саме до пенсії позивача, а не окремим видом виплат.

Визначення мінімального розміру пенсій за віком встановлено ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Суд не приймає посилання відповідача про те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком,  визначений законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується лише при визначенні розміру пенсій, призначених за цим законом. З огляду на принцип законності, закріплений ст.9 КАС України, де ч.7 вказує, що в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем  в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, що надійшли до суду,  суд дійшов до висновку, що позовні  вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають  задоволенню частково. Саме з  22.11.2010 року порушені права позивача і вони підлягають поновленню по 18 червня 2011 року, враховуючи вимоги ст. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України  «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набув чинності 19 червня 2011 року.

На підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, рішень Конституційного Суду України від  09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, керуючись ст.ст. 2,11,17,18, 87, 99, 100, 102, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167  та 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2   до  управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області про   поновлення пропущеного строку та  зобов'язання  здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни з 28.09.2010 року з подальшим щомісячним перерахунком та сплатою державної соціальної допомоги як дитині війни безстроково  - задовольнити   ч а с т к о в о.

ОСОБА_2   поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права  з 22.11.2010 року.  

Зобов'язати   управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі  Донецької області   здійснити  ОСОБА_2   нарахування  та виплату підвищення  до пенсії в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період, починаючи  з  22.11.2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року по  18 червня 2011 року, виходячи з розміру  мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону  України  «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

В решті позовних вимог ОСОБА_2   відмовити.

Постанова набирає чинності  після закінчення строку  подання заяви на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано,  набирає чинності після закінчення  апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до  Донецького апеляційного адміністративного суду  протягом десяти днів  з дня її проголошення  через Амвросіївський районний суд.

СуддяЮ.М. Толок