гіналом

Справа №2а-4474/11р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 червня 2011 року                                                                                                            м. Дніпропетровськ

Суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Решетнік М.О. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська «Про визнання дій неправомірними, стягнення суми», -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Позивачка звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом до відповідача.

В обґрунтуванні своїх позовних  вимог позивачка посилається на те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 1 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни.

Згідно зі ст.6 зазначеного Закону їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак така допомога їй не виплачувалась, або ж виплачується у меншому розмірі, у зв’язку з чим вона звернулася до відповідача з вимогою про донарахування та виплату у належному розмірі надбавки, в чому їй було відмовлено, а тому просить зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по теперішній час.

Ухвалою суду від 10 травня 2011 року позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 06 жовтня 2010 року, залишено без розгляду, в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

У відповідності до положень ст.1832 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що позовні вимоги, в межах строку звернення до суду, передбаченого ч.ч.1,2 ст.99 КАС України, підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 –VI від 18 листопада 2004 року, та має статус –«дитини війни».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01 січня 2006 року.

Як вбачається із позовної заяви, та не заперечується відповідачем, позивачці у зазначений період виплачувалась допомога у меншому, ніж передбачено вищевказаним законом розмірі. При цьому відповідач посилається на те, що на законодавчому рівні не визначено розміру мінімальної пенсії, та на відсутність коштів, необхідних для виплати у розмірі, як просить позивач.

Суд не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивача, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст..46 Конституції України та ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Оскільки судом встановлено, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд визнає таку бездіяльність відповідача неправомірною та вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії починаючи з 06 жовтня 2010 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом свого права.

Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача надалі нараховувати та виплачувати позивачу щомісячну соціальну державну допомогу відповідно діючого законодавства задоволенню не підлягають.

Згідно ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у  суду немає правових підстав для задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.6–11,71,99,1832 КАС України, суд –

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

         Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 06 жовтня 2010 року - неправомірною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  починаючи з 06 жовтня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позову ОСОБА_1 – відмовити.

Строк апеляційного оскарження постанови –10 днів.

Суддя:

Згідно з оригіналом:

Голова Бабушкінського

райсуду м.Дніпропетровська                                                                                   Л. О. Татарчук