Справа № 2-1950/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

07.06.2011 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

          Головуючого –судді Шестакової З.С.

          при секретарі –          Пометій Є.Т.

          за участю:

          позивача -                     ОСОБА_1

          відповідача -                     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл спільно нажитого майна, суд

встановив:

          Позивач звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу та розподіл майна посилаючись на такі обставини.

          Вона перебуває у законному шлюбі із відповідачем.

          Від даного шлюбу подружжя неповнолітніх дітей немає.

          Спільне життя з відповідачем не склалося через те, що він зловживання спиртними напоями на підставі чого в них виникали сварки, відповідач став застосовувати насилля по відношенню до неї навіть кидався на неї з ножем. Не маючи сили терпіти подібну поведінку відповідача, а також побоюючись за своє життя та здоров’я, вона приблизно в квітні 2009 року пішла проживати до свого сина.   

          На думку позивача їх сім’я розпалась та збереження шлюбу суперечить її інтересам

          В добровільному порядку відповідач розірвати шлюб не бажає.

          Також між сторонами виник майновий спір стосовно, розподілу спільно нажитого майна під час шлюбу.

          Так позивач посилається на те, що в період шлюбу з відповідачем за спільні кошти ними було придбано домоволодіння АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ 2104, державний номер НОМЕР_1 –вартість 6400 грн., меблеву стінку „Марганчанка” –вартістю 600 грн. (платяна шафа, три тумбочки з антресолями), кухонні меблі –вартістю 1000 грн. (чотири підвісних шафи, чотири столи), спальний гарнітур „Наташа” –вартістю 1000 грн.(два ліжка, трюмо, шафа).

          Враховуючи викладене позивач ставить питання про розірвання шлюбу та розподіл спільно нажитого майна під час шлюбу.

В судовому засіданні сторони проти розірвання шлюбу не заперечували та домовились про наступне:

- Відповідач не заперечує проти визнання за позивачем права власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1;

- Відповідач сплачує позивачу грошову компенсацію в рахунок належної ? частини автомобіля ВАЗ 2104, державний номер НОМЕР_1;

- Відповідач не заперечує проти визнання права власності на меблеву стінку „Марганчанка” –вартістю 600 грн. (платяна шафа, три тумбочки з антресолями);

- Позивач не заперечує проти визнання за відповідачем  права власності на кухонні меблі –вартістю 500 грн. (чотири підвісних шафи, чотири столи), спальний гарнітур „Наташа” –вартістю 700 грн.(два ліжка, трюмо, шафа).

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, «Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення ».

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку ( доходу ).

          Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

          Як було встановлено судом, сторони перебувають у законному шлюбі з 05.04.1975 року, зареєстрованому у Дмитрівській сільраді Нікопольського району, актовий запис №5.

          Від даного шлюбу неповнолітніх дітей немає.

          Спільне життя не склалося через зловживання відповідачем спиртними напоями на підставі чого виникали сварки, відповідач став застосовувати насилля по відношенню до позивача. Не маючи наміру терпіти подібну поведінку відповідача, а також побоюючись за своє життя та здоров’я, позивач приблизно в квітні 2009 року пішла проживати до свого сина.   

Примирення сторін та збереження сім’ї неможливо.

Враховуючи викладене, суду дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім  інтересам, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Також під час перебування у шлюбі та ведення спільного господарства сторонами було придбано домоволодіння АДРЕСА_1 вартість якого станом на 14.09.2010 рік, згідно довідки КП „Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації” становить 164844 грн., автомобіль ВАЗ 2104, державний номер НОМЕР_1 –вартість 6400 грн., меблеву стінку „Марганчанка” –вартістю 600 грн. (платяна шафа, три тумбочки з антресолями), кухонні меблі –вартістю 500 грн. (чотири підвісних шафи, чотири столи), спальний гарнітур „Наташа” –вартістю 700 грн.(два ліжка, трюмо, шафа). Вартість спірного майна була узгоджена сторонами в судовому засіданні.

          Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім  інтересам, а тому шлюб слід розірвати задовольнивши тим самим позовні вимоги у частині розірвання шлюбу.

Також суд вважає, що в силу ст. 60 СК України, спірне майно є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, поскільки було придбано сторонами за спільні кошти під час перебування їх у шлюбі, спільного проживання та ведення сумісного господарства.

          Враховуючи те, що в судовому засіданні сторони дійшли згоди стосовно розподілу спільно нажитого під час шлюбу майна, суд вважає, за можливе:

-          визнати за позивачем права власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1,

-          визнати за позивачем право власності на меблеву стінку „Марганчанка” вартістю 600 грн.,

-          визнати за відповідачем право власності на автомобіль ВАЗ 2104, державний номер НОМЕР_1

-          стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 3200 грн., в рахунок належної їй ? частини автомобіля ВАЗ 2104, державний номер НОМЕР_1,

-          визнати за відповідачем право власності на кухонні меблі –вартістю 500 грн. (чотири підвісних шафи, чотири столи), спальний гарнітур „Наташа” –вартістю 700 грн.(два ліжка, трюмо, шафа), тим самим розподіливши спільне нажите майно під час шлюбу.  

Також в силу ст. 88 ЦПК України з відповідача мають бути стягнуті судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 440 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.  на користь позивача, судовий збір у розмірі 422,22 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 90 грн.  на користь держави .

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,14,15,213-215,218 ЦПК України, ст. 60,63,110,112 СК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл спільно нажитого майна –задовольнити частково.

          Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у Дмитрівській сільській раді Нікопольського району, актовий запис №5, від якого немає - розірвати.

          Після розірвання шлюбу громадянці ОСОБА_1 залишити прізвище „ОСОБА_1”, громадянину ОСОБА_2 залишити прізвище „ОСОБА_2”.

Визнати за ОСОБА_1 права власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на меблеву стінку „Марганчанка” вартістю 600 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ВАЗ 2104, державний номер НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на кухонні меблі –вартістю 500 грн. (чотири підвісних шафи, чотири столи).

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спальний гарнітур „Наташа” –вартістю 700 грн.(два ліжка, трюмо, шафа).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 3200 грн., в рахунок належної їй ? частини автомобіля ВАЗ 2104, державний номер НОМЕР_1.          

Стягнути з ОСОБА_2, судовий збір у розмірі 440 грн. на користь ОСОБА_1.

          Стягнути з ОСОБА_2, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. на користь ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, судовий збір у розмірі 422,22 грн. на користь держави.

          Стягнути з ОСОБА_2, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 90 грн. на користь держави.

          На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Нікопольський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:З. С. Шестакова