Справа №  2-397/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 липня 2011 року Дебальцевський міський суд Донецької області у складі:  головуючої - судді Попович Т.М.

при секретарі  Семенової Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об’єктом  права спільної сумісної власності подружжя,-

В С  Т  А  Н  О  В  И  В :

         Позивачка звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2 про поділ майна, що є об’єктом  права спільною сумісної власності подружжя, виділивши їй в натурі квартиру АДРЕСА_1, вартістю 10000 грн., виділивши відповідачу  квартиру АДРЕСА_2, вартістю 10000 грн.,  стягнувши з відповідача  на її користь судові витрати.

         В обґрунтування своїх вимог вказала, що з 14 листопада 1987 року по 17 грудня 2010 року перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 За час шлюбу вони придбали у власність дві квартири - № 6 та № 9 у будинку АДРЕСА_1, вартістю по 10000 гривень кожна, а всього майно на загальну суму 20000гривень. Обидві квартири зареєстровані на відповідача. Сторони не досягли згоди про поділ майна, що є спільною сумісною власністю.

Заочний розгляд справи відбувся за відсутністю відповідача, відповідач в судове засідання не з’явився,  про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином, не повідомив суд про причини своєї неявки в судове засідання. Позивачка не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

14 листопада 1987 року позивачка уклала шлюб з відповідачем, який був зареєстрований міським відділом ЗАГС м. Дебальцеве, актовий запис № 303 (а.с.5 об.). Шлюб був розірваний 17 грудня 2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дебальцівського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 168 (а.с.5).

Відповідно до довідки КП Єнакіївської міської ради «Єнакіївське міжміське бюро технічної інвентаризації»№ 31 від 07.02.2011 року за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об’єкт нерухомого майна, розташований за адресою АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло видане Комісією по приватизації жилого фонду при Дебальцевськім відділені Донецької залізниці від 26.06.1998 р.(а.с.6)

Відповідно до довідки КП Єнакіївської міської ради «Єнакіївське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 30 від 07.02.2011 року за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об’єкт нерухомого майна, розташований за адресою АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу посвідченого Дебальцевською державною нотаріальною конторою 17.05.2002 року, р. № 1465 (а.с.6).

Позивачка з 3 жовтня 1995 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України (2003 року) акти цивільного законодавства  регулюють відношення, що виникли  після набрання ними  чинності; якщо цивільні відношення виникли раніше  та регулювалися  актом цивільного законодавства , що утратив чинність,  новий акт цивільного законодавства застосовується  до прав та обов’язків, що виникли після моменту набрання ними чинності.

Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім»ю України (1969 року):  майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю; кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном; подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 24 Кодексу про шлюб та сім»ю України (1969 року): майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них; роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші; кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сім»ю України (1969 року): в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу; суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Статею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19 червня 1992 року № 2482, передбачено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (далі —жилої площі у гуртожитках) (з урахуванням положення частини другої статті 2 цього Закону), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст. 5 Закону України № 2482, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім’ї безоплатно. До членів сім’ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Частиною 2 ст. 8 Закону України № 2482 передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).

Відповідно до ст. 12 Закону України № 2482 власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком), кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України.

З наведенного, суд прийшов до висновку, що позивачка не була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, вона не була членом сім»ї  наймача відповідно до вимог ст. 5 Закону України № 2482, не приймала участь в приватизації спірної квартири, яка була безкоштовно передана відповідачу, в зв»язку з чим квартира за адресою АДРЕСА_1 не є спільною сумісною власністю відповідно до частини 2 ст. 8 Закону України № 2482.

Законом України «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя»№ 2913 від 11.01.2011 року, статтю 61 Сімейного кодексу України було доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Об'єктом  права спільної сумісної  власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної  власності,  у  тому числі приватизації".

Однак зазначена норма не може бути застосована до спірних правовідносин, як така, що набула чинності після приватизації квартири за адресою АДРЕСА_1, та не має зворотньої сили.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, та поділити між сторонами   квартиру за адресою АДРЕСА_2, як майно  придбане сторонами у період шлюбу, визнавши за кожним з них право власності по ? частині.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 55 грн.

Керуючись ст.ст.57,60,61,69,70,71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 22, 24, 28 Кодексу про шлюб та сім»ю України (1969 року), ст. 16,17 Закону України № 697 –Х11 від 07.02.1991 року «Про власність», ст. 319, 368,369, 372 ЦК України, ст.ст.10,11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В  И  Р І  Ш  И  В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об’єктом  права спільною сумісної власності подружжя,  виділивши їй в натурі квартиру АДРЕСА_1, вартістю 10000 грн., виділивши відповідачу  квартиру АДРЕСА_2, вартістю 10000 грн.,  стягнувши з відповідача  на її користь судові витрати - задовольнити частково.

Поділити спільне сумісне майно, що набуто ОСОБА_1 та ОСОБА_2  за час шлюбу.

Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по ? частині за кожним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов’язані з оплатою судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, в сумі  55 грн.  

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та проголошено його  вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 липня 2011 року.

Повний текст рішення складений 25 липня 2011 року.

           Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а в разі складення рішення у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Дебальцевський міський суд.

           Суддя Дебальцевського

             міського суду                                                         Попович Т.М.