ПОСТАНОВА              

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 року                                                                                                            Справа № 2-а-2256/11

Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області розглянувши у в скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації про зобов”язання вчинити певні дій та відшкодування збитків,-

 В С Т А Н О В И В:

30.06.2011 року до  Зарічненського районного суду звернулась  ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення  Зарічненської районної державної адміністрації (далі - УПСЗН) з вимогами про зобов’язання відповідача визнати дії неправомірними та  здійснити перерахунок і виплату їй  щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, як потерпілій від Чорнобильської катастрофи виходячи з розміру 40% мінімальної заробітної плати у відповідності до вимог ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ (далі –Закон України №796-ХІІ),  за останні шість місяців, що передують дню подачі позову до суду.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що є  особою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи  категорії 3.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  має право на  щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, виходячи з розміру 40% мінімальної заробітної плати в місяць.  Проте відповідач порушує її право, виплачуючи  вищезгадану допомогу у значно меншій сумі.

На позов надійшли заперечення від УПСЗН, з яких вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що ст.37 Закону України № 796-ХІІ передбачає виплату  щомісячну грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва особам, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що передбачене також і ст.ст.62,63,67 цього Закону. Такий порядок та розмір виплат було визначено постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою встановлено розмір щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 210 тис. крб., а згідно з Указом Президента України “Про грошову реформу в Україні” від 25.08.1996 року - 2 грн.10 коп. Саме в такому розмірі і була проведена виплата. У запереченнях також зазначається, що розмір мінімальної заробітної плати неправомірно застосовувати як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат. Фінансування витрат на виплату щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, яким не передбачено видатки на виплату такої допомоги у розмірах, встановлених ст.37 Закону України №796-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України є обов’язковими до виконання, і управління праці та соціального захисту населення ними і керувалось, а тому позовні вимоги, на думку відповідача, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Суд, дослідивши позовну заяву, заперечення на позов та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність   задоволення позову з наступних підстав.      

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.12.1993 року ОСОБА_1                                                        має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3.

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданого  26 грудня 1998 року Зарічненським РВ УМВС України, вбачається, що  ОСОБА_1 зареєстрована в смт. Зарічне  з 12.06.1999 року.

Із довідки відповідача вбачається, що  ОСОБА_1 виплачена  компенсація громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у сумі 2 грн 10 коп.

Відповідно до Переліку населених пунктів, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням  споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 106а від 23.07.91 р. «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» (додаток № 2), смт.Зарічне Рівненської області, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення та  включене до вищезазначеного Переліку, жителі яких мають право на одержання грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування.    

Відповідно до ст. 37 вищезгаданого Закону   щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства –у зоні гарантованого добровільного відселення  встановлено у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати такої допомоги.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачена інша редакція статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що громадянам, які проживають на територія радіоактивного забруднення , щомісячна грошова допомога   у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства , виплачуються  в порядку та розмірах  встановлених Кабінетом Міністрів України".

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. №10-рп/2008. Згідно з п.6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Отже, з 22.05.08 року норми ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діють у редакції, чинній у період до внесення змін підпунктом 11 п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , що визнані неконституційними.

Відповідно до ст.8 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача, що позивачу було належним чином визначено розмір  щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. оскільки вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом і її норми щодо регулювання розмірів щомісячної допомоги  особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечать вимогам ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому на підставі ст.8 КАС України застосуванню не підлягають.

Статтею 53 Закону України №2154-VI від 27.04.2010 року “Про Державний бюджет України на 2010 рік" установлено з 1 січня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати 869 гривень, з 1 квітня 2010 року - 884 гривень, з 1 липня 2010 року - 888 гривень, з 1 жовтня 2010 року - 907 гривень та з 1 грудня 2010 року - 922 гривні на місяць, на 2011 рік встановлено у ст.22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік ”, відповідно до якого  з  1 січня - 941 гривня,  з 1 квітня- 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.

Із змісту цих норм не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 37  Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , а тому доводи відповідача про неможливість його застосування до спірних правовідносин є безпідставними.

Відповідно до п.4 Постанови КМ України №936 від 20.09.2005 року “Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щомісячна грошова допомога громадянам, які проживають на території зон радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства виплачується управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) державних адміністрацій за місцем реєстрації громадян.

Таким чином до УПСЗН належить нарахування та виплата позивачу зазначеної допомоги, суд вважає, що дії УПСЗН щодо нарахування щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2 грн. 10 коп є протиправними, і їй слід було нараховувати таку допомогу у розмірі  40% мінімальної заробітної плати, а тому відповідача слід зобов’язати провести нарахування та виплату такої допомоги  з 30 грудня 2010 року 30 червня 2011 року.  

Судом встановлено, що відповідачем порушувались права позивача на отримання щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст.11, 71, 94, 138, 160-163, 167, 183-2 КАС України, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп/2008, суддя,-

 П О С Т А Н О В И В:

           Адміністративний позов ОСОБА_1   задовольнити.

           Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1  щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, як особі потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, що  проживає   у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” .

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити  ОСОБА_1  недоплачену щомісячну допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства  передбаченої ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як особі потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, що  проживає   у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати за період з 30 грудня 2010 року по 30 червня  2011 року.

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження. Апеляційна  скарга  подається  до  Житомирського апеляційного адміністративного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.   

Суддя: