Справа №2-318/2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2007 року Кіровоградський районний суд
Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Пономаренко В.Г.,
при секретарі - Мартинюк Є.Я.,
за участю сторін, представників сторін,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики, відшкодування
моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики. Позивач посилався на те, що 4 листопада 2005 року між ним та відповідачами було укладено договір позики, після чого він передав відповідачам 8000 грн, що підтверджено розпискою яку він склав про передачу грошей відповідачам, а відповідач ОСОБА_3 власноручно написала розписку, а відповідач ОСОБА_2 підписав її, про те, що вони отримали гроші.
Про те в обумовлений термін, а саме: до 5 квітня 2007 року, відповідачі боргу не повернули, у зв"язку з чим просив стягнути з відповідачів 8000 грн. за договором позики, а також 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому не виконанням відповідачами своїх зобов'язань за договором позики.
Відповідачі позов не визнали. Заперечуючи позовні вимоги стверджували, що договір позики вони з ОСОБА_1 не укладали і гроші від нього не отримували. З приводу розписки про домовленість на позику у позивача 8000 грн. відповідачі, кожен окремо, пояснили, що у вересні 2005 року ОСОБА_1, який займався незаконною порубкою дерев, був затриманий на території лісового господарства, де ОСОБА_2 працював лісником кварталу № 63 ДП "Кіровоградське лісове господарство". По факту порушення було складено адміністративний протокол і ОСОБА_1 добровільно відшкодував завдані збитки в розмірі 16000 грн. Матеріали за фактом незаконної порубки деревини у жовтні 2005 року були направлені для перевірки до Знам"янського МРВ УМВС України в Кіровоградській області і по результатам перевірки в порушенні кримінальної справи було відмовлено, про що вони дізналися від ОСОБА_1, який отримав відповідну постанову, але дати їм постанову відмовився. Для того, щоб отримати цю постанову вони вимушені були погодитися на пропозицію ОСОБА_1, який вимагав від ОСОБА_2 8000 грн. для вирішення питань пов"язаних з перевіркою і ОСОБА_3 написала під диктовку ОСОБА_1 власноручно дві розписки про те, що вони домовилися про позику в
нього 8000 грн. до 5 квітня 2007 року, яку підписав і ОСОБА_2. Зазначені розписки вони залишили ОСОБА_1, а через декілька днів одну з цих розписок ОСОБА_1 привіз їм додому з підписами свідків та печаткою сільською ради, тоді ж він дав їм один екземпляр постанови. Оскільки грошей від ОСОБА_1 вони не отримували, то й віддавати їх не збиралися, розписок про те, що вони отримали гроші вони не давали. Посилаючись на зазначені обставини, просили у позові відмовити.
Свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5, допитані в судовому засіданні пояснили,
що 4 листопада 2005 року вони були присутні в домоволодінні ОСОБА_1 при
передачі ОСОБА_1 відповідачам грошей в сумі 8000 грн., які були купюрами по
100 та 50 грн. При цьому свідок ОСОБА_4 пояснила, що того дня вона
проходила по вулиці біля будинку ОСОБА_1, коли останній запропонував їй бути свідком при передачі грошей. У будинку ОСОБА_1, куди вона зайшла разом з ним, були присутні відповідачі. ОСОБА_1 вийшов з будинку і через деякий час повернувся разом з ОСОБА_5. У їх присутності ОСОБА_1 вийняв з кишені гроші, розклав їх на столі. Бачила як в цей час жінка - відповідач ОСОБА_3, писала власноручно розписки, всього написаних нею розписок було чотири. Після того, як були перераховані гроші, які взяв відповідач ОСОБА_2, вона поставила свій підпис на всіх чотирьох розписках, точного змісту яких не пам"ятає. При ній ОСОБА_1 ніяких розписок не писав і написаних ним розписок вона не підписувала. Після цього вони всі разом поїхали до Машоринської сільської ради, де голова сільради завірив чотири розписки своїм підписом і поставив печатку. З розписками в кабінет до голови заходили вона, ОСОБА_5 і ОСОБА_1, який і забрав собі розписки. Відповідачів при цьому не було.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що 4 листопада 2005 року він був у себе вдома, коли до нього прийшов ОСОБА_1 і запросив бути присутнім при передачі грошей. Коли він з ОСОБА_1 зайшли до будинку, там були присутні ОСОБА_4 та відповідачі. ОСОБА_1 дістав із карману гроші і розклав їх на столі. В його присутності ОСОБА_3 написала власноручно дві розписки і дві розписки написав власноручно ОСОБА_1 Ці розписки він підписав після того, як перерахували гроші, які забрала відповідач ОСОБА_3 Змісту розписок він не пам"ятає. Після цього вони поїхали до Мошоринської сільської ради, де в присутності його, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, сільський голова завірив розписки своїм підписом і поставив печатку. Розписки забрав ОСОБА_1. Відповідачів при цьому не було.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що восени 2005 року він займав посаду Мошоринського сільського голови. 4 листопада 2005 року в другій половині дня до нього в кабінет зайшли ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5. ОСОБА_1 надав чотири розписки і попросив їх завірити. Тексту розписок не пам"ятає, але мова йшла про передачу грошей Він завірив своїм підписом і печаткою підписи свідків на цих розписках, про що його попросив ОСОБА_1. Чи були на тих розписках інші підписи він не пам"ятає. Кому і при яких обставинах передавалися гроші він не знає. Розписки забрав ОСОБА_1. Крім зазначених ним осіб ніхто інший при цьому присутнім не був.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей
того ж роду такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У відповідності до ч. 1 ст. 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавець є юридична особа, -незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду письмових доказів у підтвердження укладення договору позику, а саме: факту передання ним і отримання відповідачами грошових коштів за договором позики.
На підтвердження свого позову ОСОБА_1 надав суду письмову розписку від імені відповідача ОСОБА_2, підписану ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка виконана власноручно відповідачем ОСОБА_3, що не оспорювалося сторонами в судовому засіданні, про домовленість про позику ОСОБА_2 у ОСОБА_1 8000 грн. терміном з 4.11.2005 року по 5.04.2007 року, датовану 4.11.2005 року, з умовою повернення суми позики в доларовому еквіваленті. Аналогічна розписка надана суду і відповідачами, щодо написання якої ОСОБА_3 вони дали наведені вище пояснення.
Із тексту другої письмової розписки, яка надана суду ОСОБА_1 і виконана ним власноручно, що підтвердив свідок ОСОБА_5 і не заперечував у судовому засіданні і сам позивач, підписаної безпосередньо ОСОБА_1 та свідками ОСОБА_4 і ОСОБА_5, вбачається, що ОСОБА_1 у присутності свідків дав у позику ОСОБА_2 суму грошей 8000 грн. терміном з 4.11.2005 року по 5.04.2007 року з переводом в долари. Зазначена розписка датована також 4.11.2005 р. Разом з тим, підпис позичальника ОСОБА_2, зазначеного так в тексті розписки, в розписці відсутній. З приводу відсутності підпису позичальника в розписці ні позивач ОСОБА_1, ні допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5, будь-яких пояснень не дали.
Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, заперечуючи факт отримання ними грошових коштів у позику від ОСОБА_1, показали, що другої розписки, виконаної ОСОБА_1 вони взагалі не бачили і про її існування дізналися тільки коли отримали позовну заяву з додатками до неї.
Будь-яких інших письмових та інших належних доказів на підтвердження укладення договору позики, які б підтверджували факт отримання відповідачами від нього грошових коштів і спростовували доводи відповідачів , що кошти від нього вони не отримували, ОСОБА_1 суду не надав.
У відповідності до ст. 218 ЦК України, щодо правових наслідків недодержання вимоги щодо письмової форми правочину, визначено, що заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання його окремих частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
На підставі встановленого в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позивач не довів укладення договору позики, який відповідно до вимог ст. 1146 ЦК України є укладеним з моменту передання грошей, чим не виконав вимог ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог чи заперечень.
З урахуванням вимог ч.1 ст. 218 ЦК України суд відхиляє покази свідків
ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які по факту передачі ОСОБА_1 відповідачам грошових коштів носять суперечливій характер і, по своїй суті, не співпадають навіть з показами самого позивача . Покази зазначених свідків суд визнає неналежним доказом.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів суми боргу за договором позики, а також про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неналежним виконанням відповідачами зобов"язань за договором позики, укладення якого позивачем не доведено в судовому засіданні, задоволенню не підлягають і в позові йому належить відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки в позові йому відмовлено.
Керуючись ст. 208, 218, 1046, 1047 ЦК України, 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики, відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Ухвалу суду від 12.06.2007 року про забезпечення позову, - скасувати.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.