Справа №  1-11/11

Провадження №11/0390/371/11 Головуючий у 1 інстанції:Жевнєрова Н.В.

Категорія:ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач: Лозовський А. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 червня 2011 року           місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Лозовського А. О.,

суддів -  Матвієнко Н.В., Філюка П.Т.,  

 з участю прокурора – Старчука В.М.

 адвоката ОСОБА_2

 потерпілого ОСОБА_3

 представника потерпілого Луцьк

  підсудного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією помічника Любомльського міжрайонного прокурора Ковальчука О.В. на постанову Шацького районного  суду від 27 квітня 2011 року, якою клопотання захисника підсудного ОСОБА_4 задоволено. Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України повернуто Любомльському міжрайонному прокурору Волинської області для організації проведення додаткового розслідування,-

В С Т А Н О В И Л А :

Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 9 серпня 2009 року, приблизно, о 23 год. 30 хв. на 54 км + 970 м автодороги сполученням Старовойтово-Забужжя-Шацьк в порушення пунктів 1.5, 2.б, 2.3б, 10.1, 12.1, 12.2, 14.2в Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2011 року №1306, керуючи автомобілем марки Шкода Октавія, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, не маючи права керування даним транспортним засобом, неправильно оцінив дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху в темну пору доби, при виникненні небезпеки для руху гужового возу, яку водій об’єктивно був спроможний виявити, проявив неуважність, не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, а розпочав маневр обгону, не переконавшись, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, що стало причиною зіткнення із зустрічним автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_7 згідно з висновком експерта отримав тілесні ушкодження, що стали причиною його смерті на місці пригоди; пасажири цього автомобіля ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, кожен, зокрема, згідно з висновками експерта отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України.

Причиною повернення справи на додаткове розслідування було встановлення судом першої інстанції підстав для притягнення до кримінальної відповідальності водія гужової повозки ОСОБА_11, окремий розгляд справи щодо якого неможливий.

В апеляції помічника Любомльського міжрайонного прокурора зазначається, що встановивши підстави для притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, суд послався на висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, яку проведено на підставі наданих експерту вихідних даних, отриманих під час виконання слідчим судового доручення про проведення відтворення обстановки та обставин події. Разом з тим, суд не надав експерту вихідних даних, отриманих при проведенні даної слідчої дії під час досудового слідства, згідно з якими видимість проїжджої частини становить 72 м, а не 122 м.  Із цієї відстані видно відблиски світловідбивачів воза та його контури (а.с.81).

Помічник прокурора вважає, що ненадання цих вихідних даних експерту вплинуло на його висновок про момент виникнення для водія ОСОБА_4 небезпеки для руху. Однак суд дану обставину не взяв до уваги та відхилив клопотання державного обвинувача про призначення комісійної судової авто технічної експертизи.

Висновок суду про наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності водія гужової повозки ОСОБА_11 є передчасним, оскільки в справі не з’ясовано місцезнаходження гужової повозки відносно інших учасників дорожнього руху в момент ДТП. Зокрема, в справі не проведено відтворення обстановки та обставин події за участю цього учасника дорожнього руху (водія гужової повозки). Вказану слідчу дію можна провести шляхом надання повторного судового доручення.

За умови встановлення підстав для притягнення до кримінальної відповідальності водія гужового воза ОСОБА_11 за порушення Правил дорожнього  висновок суду про неможливість окремого розгляду справи щодо ОСОБА_11 суперечить правилам ст..26 КПК України та п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», оскільки ОСОБА_11 та ОСОБА_4 не будуть співучасниками вчинення одного чи кількох злочинів по факту вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Також суд, задовольняючи клопотання захисника підсудного ОСОБА_4 про повернення справи на додаткове розслідування через наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності водія гужової повозки ОСОБА_11 не дотримався вимог ст..278 КПК України, якою передбачено, що суд при встановленні підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб може направити все провадження в справі для проведення досудового слідства за клопотанням про це прокурора, потерпілого або його представника.

В апеляції ставиться питання про скасування постанови Шацького районного суду від 27 квітня 2011 року у зв’язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону та направлення справи про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України на новий судовий розгляд.

У запереченнях на апеляцію помічника Любомльського міжрайонного прокурора захисника підсудного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_12 вказується, що посилання прокурора на необхідність надання експерту даних про видимість проїжджої частини дороги 72 м (хоча таке поняття в ПДР та експертній практиці не визначено і не вживається), з якої видно світловідбивачів воза та його контури є необґрунтованими і не відповідають матеріалам справи, так як згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події від 18.09.2009 року відстань 72 м визначена слідчим як така, на якій з місця водія було видно відблиски правого світловідбивача червоного кольору та нечіткі контури гужового воза. Саме ця відстань визначена слідчим як загальна видимість в напрямку руху для автомобіля під керуванням ОСОБА_4

Посилання прокурора на те, що висновок суду про наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності водія гужового воза ОСОБА_11 є передчасним, оскільки у справі встановлено не всі фактичні обставини і цю неповноту можна усунути шляхом дачі судового доручення, необхідності надання якого суд не приділив належної уваги, є необґрунтованими, так як судове доручення суд може дати органу досудового слідства лише за клопотанням сторони у справі. Однак під час розгляду справи судом першої інстанції після скасування попередньої постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування ні прокурор ні інші учасники судового розгляду відповідне клопотання не заявляли. Безпідставно прокурор посилається на порушення вимог ст.278 КПК України в частині того, що клопотання про повернення справи на додаткове розслідування заявлене захисником підсудного. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 11.02.2005 року №2 «Про практику застосування законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування через наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб допускається за відповідним клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника.

Необґрунтованими є також посилання прокурора на те, що  неправильним є висновок суду про неможливість окремого розгляду справи щодо ОСОБА_11 за умови встановлення підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_11 і ОСОБА_4 не є співучасниками злочину. Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, цивільно-правових наслідків злочину, з метою повного, всебічного і об’єктивного дослідження обставин  вчиненого злочину, правильного визначення ступеню вини кожного з учасників та покладення на них обов’язку відшкодування завданої злочином шкоди, суд дійшов обґрунтованого висновку, що окремий розгляд справи щодо ОСОБА_11 в даному випадку неможливий. Захисник підсудного прохає відхилити апеляцію помічника Любомльського міжрайонного прокурора.

Заслухавши доповідача, який виклав обставини справи та доводи апеляції, прокурора, який апеляцію підтримував з наведених в ній підстав, потерпілого ОСОБА_3 та його представника Луцьк, які з прокурором погодились, підсудного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2, які апеляцію не визнали, прохали залишити постанову суду без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Твердження помічника прокурора в апеляції про те, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності водія гужової повозки ОСОБА_11 є передчасним суперечить встановленим в ході судового слідства обставинам.

Суд, приймаючи рішення про повернення справи про обвинувачення ОСОБА_4. за ч.2 ст.286 КК України для проведення додаткового розслідування дотримався вимог п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування». Зокрема, згідно вимог даної постанови судом досліджено докази, що є у справі відповідно до вимог ст.94 КПК України.

Будь-яких порушень вимог ст.278 КПК України, яка передбачає порядок вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи судом першої інстанції порушено не було. В процесі розгляду справи суд встановив підстави для притягнення до кримінальної відповідальності водія гужової повозки ОСОБА_11, відносно якого в ході проведення досудового слідства не прийнято рішення про наявність чи відсутність в його діях ознак злочину, передбаченого ст..291 КК України.

Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_11 визнаний винним у тому, що він 9 серпня 2009 року близько 23 год. 30 хв. на 54 км + 970 м автодороги сполученням Старовойтово-Забужжя-Шацьк, керуючи гужовим возом порушив п.7.3 Правил дорожнього руху, створив аварійну обстановку водію автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 ОСОБА_11 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.127 КУпАП.

Посилання прокурора в апеляції на необ’єктивність висновку проведеної за постановою суду транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, а також на те, що судом не з’ясовано місцезнаходження гужової повозки відносно інших учасників дорожнього руху в момент ДТП, що говорить про передчасність прийнятого судом рішення про повернення справи на додаткове розслідування, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки під час розгляду справи в суді встановлено достатньо підстав для притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності за ст..291 КК України.

Таким чином, суд вірно зазначив у постанові, що з метою всебічного й об’єктивного дослідження обставин злочину, правильного визначення ступеню вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди окремий розгляд справи щодо ОСОБА_11 неможливий.

Підстав для скасування постанови суду про направлення справи про обвинувачення ОСОБА_4 на додаткове розслідування колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляцію помічника Любомльського міжрайонного прокурора залишити без задоволення, а постанову Шацького районного суду від 27 квітня 2011 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України повернуто Любомльському міжрайонному прокурору Волинської області для організації проведення додаткового розслідування - без змін.

Головуючий                     

Судді