Справа № 33-233/2011 Головуючий у 1 інстанції Шипов І.М.
Категорія - 188-1ч.2КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2011 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області в складі :
судді Рудомьотової С.Г.,
з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності –ОСОБА_1,
представника уповноваженої особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – Присівок Ю.С.,
розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за ст. 188-1 ч.2 КУпАП щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1, одруженого, з вищою економічною освітою, працюючого директором ТОВ „ДСК-1”, несудимого, паспорт серії НОМЕР_1,
В С Т А Н О В И В :
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2011 року ОСОБА_1 визнаний виновним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-1 ч.2 КУпАП, і на нього накладено стягнення у виді штрафу в сумі 170 грн.
В постанові суду вказано, що при перевірці працівниками Фонду соціального захисту інвалідів в Чернігівській області ТОВ „ДСК-1” виявлено невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у кількості - 1 робоче місце, чим порушено ч. 1 ст. 19 та ч. 4 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, і за даним фактом директор ТОВ „ДСК-1” ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 188-1 ч. 2 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду з прийняттям нової постанови, якою відмовити в накладенні адміністративного стягнення, посилаючись на те, що він не вчиняв правопорушення, за яке його притягли до адміністративної відповідальності, бо він є директором ТОВ „ДСК-1”, - платником єдиного податку, а згідно абз. 6 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, не створює базу для накладення штрафних санкцій, тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є недоцільним та необґрунтованим.
Суд порушив ст. 245 КУпАП, допустив неповне дослідження всіх матеріалів справи, та прийшов до неправильного висновку про його виновність.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши ОСОБА_1, який підтримав свої вимоги, пояснення представника Фонду соціального захисту інвалідів Присівок Ю.С., яка підтримала вимоги протоколу про адміністративне правопорушення і заперечує проти апеляції, апеляційний суд вважає, що вказана скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2011 року посадовою особою Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Ковтун Л.В. за результатами перевірки Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів у 2010 році, було складено протокол серії АГ № 000081 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, директора ТОВ „ДСК-1” за ст. 188-1 ч. 2 КУпАП, згідно якого, з урахуванням ст. 19 ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Звіту, середньо облікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ становить 8 осіб, і у даного роботодавця повинен працювати один інвалід.
Проте, згідно Списку працюючих інвалідів за 2010 рік, в ТОВ працював інвалід ІІІ групи ОСОБА_4, якою відпрацьовано лише 2 місяці, що дорівнює середньообліковій кількості штатних працівників –інвалідів 0 осіб.
Тобто, фактично ТОВ „ДСК-1” не виконало норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у кількості – 1 робоче місце.
Частиною 4 ст. 20 цього Закону передбачається, що у разі якщо кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно в строк до 15 квітня, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, сплачують адміністративно-господарські санкції до Державного бюджету.
Згідно з Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. № 223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, адміністративно-господарська санкція – це грошове зобов’язання, альтернативне зобов’язанню самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та Постановою Кабінету Міністрів від 31.01.2007 р. №70 „Про реалізацію статей 19 і 20 Закону.
Так як до 15 квітня 2011 року кошти до Державного бюджету не надійшли, керівником вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 188-1 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення від 13 травня 2011 року ОСОБА_1 не підписав та відмовився від дачі пояснень.
У судовому засіданні місцевого та апеляційного суду ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що у них на підприємстві у 2010 році був один інвалід, який пропрацював три роки, а у 2010 році він відпрацював 2 місяці. З березня 2010 року і до кінця року на підприємстві залишилося працювати 7 чоловік. Вважає, що згідно чинного законодавства на 8 працюючих повинен бути один працевлаштований інвалід, а відповідно до Указу Президента, їх „ДСК-1” звільняється від сплати всіх соціальних внесків. Також пояснив, що інваліда не звільнили з „ДСК-1”, а перевели в дочірнє підприємство „УкрСівербуд”.
Але виновність ОСОБА_1 доводиться іншими доказами по справі – копією Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік у ТОВ „ДСК-1”, Списком працюючих інвалідів за 2010 рік, матеріалами Чернігівського окружного адміністративного суду, тощо.
Місцевим судом справа розглянута в повному обсязі, вірно встановлено виновність ОСОБА_1 у порушенні законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів, його дії вірно кваліфіковані за ст. 188-1 ч. 2 КУпАП.
Стягнення ОСОБА_1 місцевим судом також накладене у відповідності із вимогами ст. 188-1 ч. 2, 33-35 КУпАП, враховані характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Щодо посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на невірне застосування до нього Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” замість Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 р. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, то його вимоги спростовуються суттю цих законодавчих актів, колом та предметом регулювання відносин..
За даних обставин підстав для скасування постанови суду немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 294, 245, 251-252, 188-1 ч.2 КУпАП, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2011 року щодо нього за ст. 188-1 ч.2 КУпАП – без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає, набирає законної сили негайно.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області С. Г. Рудомьотова