Справа № 22-ц-1818/2011 Головуючий у I інстанції –Дикий В.М.
Категорія –цивільна Доповідач - Губар В. С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіГубар В.С.
суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.,
при секретарі:Шульзі Т.Є.
за участю:ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 19 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Носівської міської ради Чернігівської області, відділу Держкомзему у Носівському районі Чернігівської області про визнання частково недійсними державних актів на право власності на землю та визнання права власності на 1/3 частину земельного паю, -
в с т а н о в и в:
В лютому 2010 року ОСОБА_7 звернулась в суд з позовом до Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно, а саме 1/3 частини земельної частки (паю) вартістю 17667, 53 грн., що знаходиться на території КСП ім. Енгельса (м. Носівка), після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 01 липня та 31 серпня 2010 року позивачкою були подані до суду уточнені позовні заяви, відповідно до яких співвідповідачами вона також зазначила відділ Держкомзему у Носівському районі Чернігівської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та просила, окрім визнання за нею права власності на вказану частину земельного паю, також визнати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,94 га серія ЯБ № 911485 на ім”я ОСОБА_5 частково недійсним; визнати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1, 94 га серія ЯБ № 911486 на ім”я ОСОБА_6 частково недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_9, після смерті якої залишилась спадщина: жилий будинок з надвірними спорудами. Після смерті ОСОБА_9 її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись у встановленому законом порядку до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, де зазначили, що окрім них інших спадкоємців після померлої ОСОБА_9 нема. Проте, у померлої ОСОБА_9 був ще один син - ОСОБА_8, який на день смерті матері проживав з нею та був прописаний у належному їй будинку.
Позивачка наголошувала на тому, що рішенням Носівського районного суду Чернігівської області, яке змінено рішенням апеляційного суду Чернігівськоїх області від 20 червня 2008 року, визнано за ОСОБА_8 право на 1/6 частину земельної ділянки (паю) після померлої ОСОБА_9. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер, а єдиним спдкоємцем за законом після його смерті є позивачка ОСОБА_7 Таким чином, оскільки відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були отримані державні акти на право приватної власності на спірну земельну ділянку по 1,94 га, а ОСОБА_8 такого акту за життя не одержав, позивачка ОСОБА_7 просила визнати вказані державні акти недійсними, а за нею визнати право власності на 1/3 частину спірного земельного паю.
Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Суд визнав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,94 га серія ЯБ №911485 на ім”я ОСОБА_5 частково недійсним, зменшивши розмір земельної ділянки ОСОБА_5 до 1,29 га. Визнано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,94 га серія ЯБ №911486 на ім”я ОСОБА_6 частково недійсним, та зменшено розмір земельної ділянки ОСОБА_6 до 1,29 га. Визнано за ОСОБА_7 право на 1/3 частину земельного паю площею 1,29 га вартістю 17667, 53 грн на землях колишнього КСП ім. Енгельса Носівського району після померлого ОСОБА_8.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 19 травня 2011 року скасувати та закрити провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалено судом з порушенням норм матеріального і процесуального права та за неповно з”ясованих обставинах, які мають значення для справи. Апелянти наголошують що спадкоємець після померлої ОСОБА_9. - ОСОБА_8, спадкоємцем якого є позивачка ОСОБА_7, на день смерті не був прописаний та не проживав разом зі своєю матір”ю, а тому після її смерті не мав наміру та законних підстав подавати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після неї.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення ОСОБА_5, котрий апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки, ОСОБА_8 згідно рішення Носівського районного суду від 19 березня 2008 року та згідно рішення апеляційного суду Чернігівської області від 20 червня 2008 року мав право на 1/3 частину земельного паю як спадкоємець після смерті матері ОСОБА_9, то, відповідно, і єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_8 – ОСОБА_7, яка в установлений законом термін подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, також має право на спадщину після покійного батька у вигляді 1/3 частини земельного паю площею 1,29 га вартістю 17667, 53 коп. на землях колишнього КСП ім.Енгельса Носівського району, у зв”язку з чим державні акти про право власності на землю відповідачів визнано частково недійсними.
Проте з таким висновком районного суду не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Апеляційним судом по справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_9 (а.с.116), після смерті якої відкрилась спадщина на жилий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та на земельний пай площею 4,7 га в умовних кадастрових гектарах, який знаходиться на землях колишнього КСП ім. Енгельса. Після смерті ОСОБА_9 її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в установлений законом строк подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, та в своїх заявах зазначили, що окрім них немає інших осіб, які б могли б претендувати на спадщину покійної ОСОБА_9.(а.с.108, 109).
Проте, окрім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спадкоємцем померлої ОСОБА_9 був ще один її син - ОСОБА_8, котрий на день смерті матері проживав спільно з нею та був зареєстрований у належному їй будинку.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2008 року визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані на ім”я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/3 частину земельної ділянки (паю) члена КСП ім. Енгельса, належного померлій ОСОБА_9
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 20 червня 2008 року змінено рішення суду першої інстанції від 19 березня 2008 року , а саме: друге та третє речення резолютивної частини після слів „визнати частково” доповнено словами „в частині 1/6”, з третього речення резолютивної частини рішення після фрази „визнати за ОСОБА_8 право..., виключено слово „власності”, далі слово за текстом. В іншій частині рішення Носівського районного суду Чернігівської області залишено без змін.
Отже, після зміни апеляційним судом резолютивна частина рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2008 року набула наступного змісту:
„Визнати частково в частині 1/6 недійсним свідоцтво про право на спадщину від 15 травня 2003 року, яке видане Носівською державною нотаріальною конторою на ім”я ОСОБА_5.
Визнати частково в частині 1/6 недійсним свідоцтво про право на спадщину від 22 травня 2003 року, яке видане Носівською державною нотаріальною конторою на ім”я ОСОБА_6.
Визнати за ОСОБА_8 право на 1/3 частину земельної частки (паю) члена КСП ім..Енгельса, належного померлій ОСОБА_9 на підставі сертифіката ЧН № 0313720, виданого Носівською районною державною адміністрацією 15 червня 1997 року на підставі рішення № 155 від 01 липня 1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за № 256.”
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2008 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 20 червня 2008 року набрали законної сили і згідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України є преюдиціальними при вирішенні даного спору.
Як убачається із змісту рішення апеляційного суду Чернігівської області від 20 червня 2008 року, ОСОБА_9 за життя не отримувала Державного акту на право власності на земельний пай, визначений їй в колективній власності, і в натурі земельна ділянка, яка могла б бути успадкована після смерті ОСОБА_9, останній відведена не була. Отже, ОСОБА_8 успадкував 1/3 частину права на земельну ділянку (пай), а не право власності на конкретну земельну ділянку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер і єдиним спадкоємцем після його смерті є ОСОБА_7, яка звернулася у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Апеляційним судом по матеріалам справи встановлено, що за життя померлий ОСОБА_8 юридично не оформив своє право на 1/3 частину земельної частки (паю), успадкованого ним після померлої ОСОБА_9., та яке належало ОСОБА_9 на підставі сертифікату ЧН №0313720 виданого Носівською районною державною адміністрацією 15 червня 1997 року на підставі рішення №155 від 01 липня 1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за №256.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов”язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а до складу спадщини входять усі права та обов”язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Як встановлено судом, ОСОБА_8 за життя не використав свого права та не отримав державного акту на право власності на конкретну земельну ділянку і в натурі земля йому відведена не була.
Зважаючи, що ОСОБА_8 за життя не мав Державного акта про право власності на конкретну земельну ділянку і не мав земельної ділянки як такої, ОСОБА_7 відповідно до ст. 1225 ЦК України конкретної земельної ділянки у спадок не отримувала. З вищевикладеного випливає, що ОСОБА_7 належить в порядку спадкування за законом після померлого батька – ОСОБА_8 право на 1/3 земельної частки (паю) на землях колишьного КСП ім. Енгельса., а не право власності на конкретну земельну ділянку в натурі згідно до ст. 1225 ЦК України.
Отже, суд першої інстанції помилково у своєму рішенні визнав за ОСОБА_7 право на 1/3 частину земельного паю площею 1,29 га вартістю 17667 грн. 53 коп. на землях колишнього КСП ім..Енгельса Носівського району після померлого ОСОБА_8, не зважаючи на те, що останній права власності на конкретну земельну ділянку не набув і земля йому не була виділена.
За таких обставин, наявні державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,94 га серія ЯБ №911485 на ім”я ОСОБА_5 та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,94 га серія ЯБ № 911486 на ім”я ОСОБА_6 права ОСОБА_7 на успадкування права на 1/3 права на земельну частку (пай) не порушують. В матеріалах справи нема жодних доказів про те, що наявність зазначених державних актів є перешкодою у отриманні ОСОБА_7 свідоцтва про право на 1/3 земельної частки (паю) на землях колишьного КСП ім. Енгельса після померлого батька ОСОБА_8
Отже, передбачені ст.215 ЦК України підстави для визнання державних актів про право власності на землю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 частково недійсними відсутні, і наслідки передбачені ст.ст. 216, 217 ЦК України до правовідносин між сторонами застосовані бути не можуть.
Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і вона має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.
Проте, позивачкою не було у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України не доведено в суді першої інстанції та не представлено апеляційному суду доказів порушення її права на спадкування за законом після померлого батька його права на 1/3 частини земельної частки паю на землях колишнього КСП ім. Енгельса. Також, ОСОБА_7 не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду жодних доказів її звернення відповідно до положень глави 87 ЦК України до нотаріуса за оформленням цього права в порядку спадкування та не доведено наявності відмови їй у оформленні їй такого права.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 – задовольнити.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 19 травня 2011 року – скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_7 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді:
Головуючий:Судді: