Справа № 33-206/11 Головуючий у 1 інстанції Рябота В.І.
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 липня 2011 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миронцова В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 7 червня 2011 року,
в с т а н о в и в :
Цією постановою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючий, розлучений, зареєстрований в АДРЕСА_1, мешканець АДРЕСА_2,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення відповідно до ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Судом ОСОБА_1 був визнаний винуватим в тому, що він, 17 травня 2011 року близько 01 години 00 хвилин в смт. Остер, Козелецького району Чернігівської області, керував автомобілем ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода), проходити медичний огляд на стан сп’яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що суд не надав належної оцінки обставинам справи, не вжив заходів до всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справи, прийшов до хибного висновку про його вину в скоєнні правопорушення. Вказує, що при призначенні адміністративного стягнення судом не було враховано той факт, що він ніколи не притягувався до адміністративної відповідальності та дані, що характеризують його особу. Наголошує, що судом безпідставно та необґрунтовано були відхилені його клопотання про виклик у судове засідання свідків, які були присутніми біля транспортного засобу, поклавшись лише на адміністративний протокол, складений працівником ДАІ. Крім того, посилається, що направлення його на медичне освідування було незаконним, оскільки суперечило Інструкції, яка чітко визначає порядок направлення особи для медичного освідування лише після того, як особа відмовилась від перевірки за допомогою трубки „Контроль тверезості”. В протоколі не наведено жодного доказу, що така перевірка йому була запропонована і він від неї відмовився.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не прибув, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений завчасно і будь-яких заяв з його боку про неможливість явки в засідання на адресу суду не надійшло.
Згідно ч.7 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу не перешкоджає розгляду справи, тому суд розглядає справу без його участі.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що підстави для її задоволення відсутні.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду.
Так, інспектор ДПС 4-го взводу БОПС ДАІ молодший сержант міліції Остапенко О.М. надав апеляційному суду письмові пояснення про те, що 17.05.2011 року ним дійсно був зупинений автомобіль марки ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, водій був з явними ознаками алкогольного сп’яніння, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода. Водію було запропоновано пройти обстеження в медичному закладі, але водій відмовився від проходження огляду в присутності двох понятих. Ним був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, за відмову від проходження медичного огляду в установленому порядку за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який водій категорично відмовився підписувати. Давати пояснення та отримати копію протоколу ОСОБА_1 також відмовився.
Свідок, ОСОБА_3, в своїх поясненнях від 17 травня 2011 року підтвердив, що 17 травня 2011 року в м. Остер біля першої години ночі, в його присутності працівниками ДАІ був зупинений автомобіль марки ВАЗ 2106 під керуванням водія ОСОБА_1. Один працівник ДАІ поспілкувався з водієм, після чого запропонував йому пройти медичний огляд на встановлення факту перебування в стані алкогольного сп’яніння. На таку пропозицію водій відмовився, тому працівником ДАІ був складений відповідний протокол. Свідок підтвердив і той факт, що водій ОСОБА_1 відмовився від підпису в протоколі та дачі пояснень, а також відмовився від отримання копії протоколу (а.с.4).
Крім показань свідків, вина ОСОБА_1 у скоєні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП також підтверджується іншими матеріалами справи.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 130331 складеного 17 травня 2011 року на ОСОБА_1 вбачається, що останній 17.05.2011 року керував автомобілем ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода), чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху. Від підпису в протоколі відмовився в присутності двох свідків (а.с. 2).
Твердження апелянта про те, що суд безпідставно відхилив його клопотання про допит свідків, спростовується протоколом судового засідання від 07 червня 2011 року, згідно якого ОСОБА_1, будь-яких клопотань не заявляв (а.с.6).
Викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали адміністративної справи, дав вірну оцінку доказам, та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КпАП України в межах санкції ч. 1 ст. 130 КпАП України, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин постанова суду відповідає вимогам закону, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 червня 2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області В. М. Миронцов