Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-8120/11                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - Черновський Г.В.

Категорія 27                                                   Доповідач  -  Перцова В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 липня 2011 року                 Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :

                        Головуючого  судді :  Перцової В.А.

                        Суддів:                         Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.     

                        При секретарі:             Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

    Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 9 березня 2011 року в забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу накладено арешт на домоволодіння, які знаходяться у м. Дніпропетровську по уз. Тольятті, 46 та 48; дві будівлі магазину, що знаходяться у м. Дніпропетровську по вул. Шолохова, 27 та автомобілі "Мітсубісі Паджеро" держномер НОМЕР_1, "Крайслер" держномер НОМЕР_2 та "Фольксваген" держномер НОМЕР_3, що належать відповідачу

    ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати дану ухвалу, посилаючись на те, що вона є немотивованою, суд не врахував вимоги закону щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

     Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу і одночасно подав заяву щодо забезпечення його позову (а. с. 24-25).

    Суд першої інстанції, задовольняючи дану заяву, послався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

     Однак, з такими висновками суду погодитись неможливо, так як суд не врахував вимоги норм процесуального права.

   Так, прийнявши заяву ОСОБА_2  про забезпечення позову, суд не звернув уваги на те, що ця заява не відповідає вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України щодо змісту заяви про забезпечення позову, вона носить неконкретний характер. В заяві позивач не зазначив і не надав докази, які б свідчили про неможливість відповідача виконати рішення суду у зв'язку із його незадовільним матеріальним станом або з інших причин. Те, що відповідач добровільно не задовольнив вимоги позивача, на що позивач посилається в заяві, не може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову.

    Суд не врахував, що  наведені недоліки заяви перешкоджають вирішенню питання про застосування заходів забезпечення позову і не вирішив питання про повернення заяви позивачеві на підставі ч. 8 ст. 153 ЦПК України.

    Ухвала районного суду також не містить ніяких мотивів і підстав, виходячи з яких він прийшов до висновку про обґрунтованість цієї заяви.

    Тим самим, районний суд порушив вимоги п. 3 ч. 1  ст. 210 ЦПК України, які пред'являються до змісту ухвали, де зазначено, що ухвала складається, в тому числі, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.

     Крім того, ухвалою апеляційного суду від 28 липня 2011 року скасовано ухвалу районного суду про відкриття провадження по даній справі.

    Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, ухвалу районного суду скасувати і передати питання про забезпечення позову на новий розгляд.

    Керуючись ст.ст.307, 311, 312  ЦПК України, апеляційний суд, -

У  Х  В  А  Л  И  В  :

   Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

   Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 9 березня 2011 року скасувати; передати питання про розгляд заяви ОСОБА_2 щодо забезпечення позову на новий розгляд до того ж суду.

   Ухвала апеляційного суду  набирає законної сили з моменту проголошення;  оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

                         Судді: