Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-8325/11 Головуючий у 1 й інстанції - Спая В.В.
Категорія 45 Доповідач - Кіктенко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді - Кіктенко Л.М.
суддів - Кочкової Н.О. , Пищиди М.М.
при секретарі –Гребенкіній Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, яке є об*єктом права спільної власності подружжя,-
В с т а н о в и л а :
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 квітня 2011 року частково задоволена заява про забезпечення позову позивача.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та оголошено заборону на її відчуження, яка належить на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане виконкомом міської Ради народних депутатів 6 червня 1996 року, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4.
В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про зміну ухвали суду, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи , перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог , колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно вимог ч.1 ст.151 ЦПК України суд , за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Частиною 3 ст.151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується:
1/ накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
2/ забороною вчиняти певні дії;
3/встановленням обов*язку вчинити певні дії;
4/забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов*язання;
5/ зупиненням продажу арештованого майна , якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту;
6/ зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа , який оскаржується боржником у судовому порядку;
7/ передачею речі, яка є предметом спору ,на зберігання іншим особам.
Згідно вимог ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктами 4,7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено , що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд повинен враховувати та брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв*язку із застосуванням відповідних заходів, і, відповідно до ст. 209 ЦПК України в мотивувальній частині ухвали про забезпечення позову зазначати мотиви, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обгрунтованість припущення того ,що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Частково задовольняючи клопотання позивача про накладення арешту,суд обгрунтовано в межах заявлених позовних вимог наклав арешт на спірне сумісне майно сторін, зважаючи на те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Відмовляючи позивачці у задоволнні заяви про забезпечення позову шляхом зобов*язання ОСОБА_3 розірвати договір оренди житла, укладений міжОСОБА_3. та ОСОБА_5, про зобов*язання ОСОБА_3 звільнити квартиру від квартирантів, орендарів та буль-якмх інших сторонніх осіб, про ухвалення заборони ОСОБА_3 без письмової згоди усіх співвласників квартири здавати в оренду квартиру АДРЕСА_1, суд обгрунтовано виходив з того, що дані заходи не відносяться до забезпечувальних.
Ухвала прийнята у відповідності з вимогами норм процесуального права і скасуванню не підлягає.
Доводи скарги відносно того, що суд безпідставно відмовив позивачці у забезпеченні іншої частини заяви про забезпечення позову є необгрунтованими і виходять за межі заявлених позивачкою позовних вимог. Вказані посилання можуть бути предметом інших позовних вимог, а не забезпеченням позову.
Керуючись ст.,ст. 209 ,303,307,п 2 ч.1 ст.312,314 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду, Дніпропетровської області від 21 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :