Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-9150/11 Головуючий у 1 й інстанції - Мазниця А.А.
Категорія 26 Доповідач - Кіктенко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді –Кіктенко Л.М.
суддів - Кочкової Н.О. , Пищиди С.М.
при секретарі - Сичевській А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»», треті особи –Товариство «Механіка», Національний банк України про визнання правочину недійсним та зобов*язання вчинити певні дії,-
В с т а н о в и л а :
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким прохає задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи , перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог , колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав .
Судом встановлено, що 14.12.2006 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №014/146833/3101/74, за яким відповідач зобов*язався надати та видав ОСОБА_2 кредит у розмірі 280665,00 доларів США, строком користування кредитом в розмірі 14,25% на рік на строк до 3.04.2028 року для придбання нерухомогомайна (а.с.7-12). За умовами даного договору позивач зобов*язувалася належним чином виконувати договір, своєчасно погашати отримані кошти, відсотки, нараховані згідно договору.
В позовній заяві позивач прохала визнати недійсним кредитний договір з тих підстав, що єдиним законним засобом платежу на території України є гривня і видача відповідачем кредиту позивачці в іноземній валюті відбулася без отримання необхідної для цього індивідуальної ліцензії.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦКУкраїни передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
У випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до вимог п.»в»ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»отримання відповідачем ліцензії необхідно лише у тому випадку, якщо строк або розмір кредиту в іноземній валюті, який надається або отримується резидентом, перевищує межі, встановлені законодавством. Але чинне законодавство таких меж не визначає. На час укладення спірного кредитного договору відповідач мав письмовий дозвіл на проведення операцій в іноземній валюті.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що на час укладення кредитного договору банк мав право на видачу кредиту в іноземній валюті та відмовив позивачці у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зводяться до переоцінки доказів по справі.
Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального, процесуального права та підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.,ст. 209 ,303,307,308,314 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: