У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 13 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

            зазначеним вироком

                                   ОСОБА_2,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                   несудимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі.

            На підставі статей 75 і 104 КК України засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання звільнено з випробуванням строком на 2 роки.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 2 581 грн. та 4 000 грн. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.

            В апеляційному порядку справа не переглядалася.

            Як визнав суд, 3 лютого 2004 року близько 17 год. 30 хв. неповнолітній ОСОБА_2 біля АДРЕСА_1, під час сварки та бійки з потерпілим ОСОБА_1, на ґрунті неприязних стосунків умисно завдав останньому удари рукою в голову та ногою в коліно, заподіявши тілесні ушкодження середньої тяжкості.

            У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про скасування зазначеного вироку з направленням справи на новий судовий розгляд. Стверджує, що суд, не врахувавши дані про особу засудженого та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а тому без законних підстав звільнив його від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України. Крім того, суд необґрунтовано задовольнив тільки частину позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

            Доводи касаційної скарги про безпідставність звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням не можна визнати обґрунтованими.

            Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

            Рішення суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання мотивовано відповідно до вимог ст. 65 КК України і є правильним.

            Так судом ураховано ступінь середньої тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, який раніше не судимий і позитивно характеризується, учинив злочин неповнолітнім, а також усі інші обставини справи, в тому числі й ті на які є посилання в касаційній скарзі потерпілого, що й давало обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання з визначенням іспитового строку, відповідно до вимог ст. 75 КК України.

            Цивільний позов у справі розв'язано виходячи з доведеності підстав і його розміру, зокрема, судом вірно визначено ступінь негативних наслідків моральної шкоди, якої зазнав потерпілий унаслідок ушкодження його здоров'я.

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.

            З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційного подання.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            відмовити в задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1 у справі щодо ОСОБА_2.

С у д д і:

Присяжнюк Т.І.                                        Пошва Б.М.                                       Нікітін Ю.І.