Справа  2-443/11року

У Х В А Л А

11 липня 2011 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого –судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Еміралієвої М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1., в якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором.

Разом з вказаним позовом позивач надав суду заяву про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу; обмеження відповідача у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань; заборони відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в АР Крим, видачу відповідачу паспорта/проїзного документа; вжиття Адміністрацією Державної прикордонної служби України заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів, обмежити особу боржника у праві  виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов’язань. 

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що слід відмовити у її задоволенні з наступних підстав.      

Статтею 151 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причину, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення  позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра  звернулась з такою заявою позовним вимогам.    

Згідно  ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, визначивши зазначений вид забезпечення позову щодо обмеження відповідача у праві виїзду за межі України, заборони видачі відповідачу паспорта/проїзного документа;  вжиття  заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів,  та обмеження особи боржника у праві  виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов’язань, заявник не обґрунтував його необхідність не зазначив обставин, які свідчать про реальну загрозу виїзду відповідача за межі України.

 Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за виключенням обставин встановлених законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну», на який посилається позивач, регулює порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження прав громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері.

З огляду на викладене,  норми  Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну» не можуть бути застосовані при вирішенні у цивільній справі питання забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження фізичних осіб у праві виїзду за межі України.    

В заяві відсутнє обґрунтування застосування цього виду забезпечення позову, відсутні дані, які б підтверджували наявність у відповідача закордонного паспорту та намагання його виїхати за кордон України.   

Суд не може не враховувати, що обмеження відповідача у праві виїзду за кордон може привести до втрати його деяких життєвих зв’язків.

За таких обставин та як вбачається з матеріалів справи, позивач не довів той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі за його позовом, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Судом зазначені обставини не встановлені з позовної заяви та наданих документів.

За таких обставин заява Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про забезпечення позову задоволенню не підлягає.   

На підставі наведенного та керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд

Керуючись ст.   ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви  Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

          Суддя: -