Справа № 9кв - 384 / 2007р.                                                Головуючий по 1 інстанція

Категорія : 16                                                                         Шелехова А.В.

Доповідач в апеляційній Інстанції ЛузанЛ.В.. Доповідач в касаційній інстанції Бородійчук В.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2007р.                                                                                        м.  Черкаси

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі суддів

Вініченко Б.Б. Адаменко Л.В. Бородійчук В.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м.  Суми від 03 червня 2004 року і ухвалу апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року по справі за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  3-ті особи: ЖБК-72 «Каскад» м.  Суми,  ВЖ РЕУ -2 м.  Суми,  Сумський міськвиконком,  ОСОБА_3,  1-а Сумська державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності на квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  ОСОБА_4 про визнання добросовісним набувачем майна,

встановила:

В грудні 1992 року позивачка звернулась до суду з названим позовом уточнивши свої вимоги посилаючись на те,  що з 1977 року по 1988 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4,  від шлюбу має двох доньок,  1978 року та 1981 року народження. Під час шлюбу їх сім'ї була надана 4-кімнатна квартира в будинку ЖБК «Каскад»,  вона разом з чоловіком сплачували пайові внески.

27 жовтня 1992 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2  був укладений договір купівлі-продажу вищевказаної квартири АДРЕСА_1.

Як зазначала позивачка,  вказаний договір укладено з порушенням діючого законодавства,  тому просила визнати його недійсним,  оскільки на момент продажу спірна квартира належала їй та ОСОБА_4 на праві сумісної власності. Вони,  як співвласники,    мали   рівні   права   володіння,    користування   та   розпорядження

квартирою,  розпоряджатися квартирою вони могли тільки за спільною згодою. ОСОБА_4 не отримав її письмову згоду на відчуження спірної квартири. Посилаючись,  що має намір проживати у спірній квартирі та має право на підставі рішення Зарічного районного суду м.  Суми від 17 листопада 2000 року на 38% паєнакопичення в ЖБК,  тобто має право власності на частину спірної квартири.

Просила визнати за нею право власності на 38% квартири АДРЕСА_1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу названої квартири від 27 жовтня 1992 року,  укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

ОСОБА_2  звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання добросовісним набувачем майна. Свої вимоги мотивує тим,  що рішенням Зарічного районного суду м.  Суми від 17 листопада 2000 року за ОСОБА_1 визнане право власності на частину паєнагромадження в ЖБК-72 «Каскад» по АДРЕСА_1 на суму 2458 грн.,  що склало 38% вартості всієї квартири. Фактично суд визнав,  що 62 % вартості квартири не є власністю ОСОБА_1. Приймаючи до уваги,  що в свідоцтві про право власності на спірну квартиру від 08 жовтня 1992 року власником квартири вказаний тільки ОСОБА_4,  ОСОБА_5 особисто відвідала квартиру та не виявила там ніяких слідів проживання третіх осіб,  нотаріус ОСОБА_6  при укладанні угоди роз'яснила ОСОБА_5,  що ОСОБА_1 до спірної квартири відношення не має,  посилався на те,  що ОСОБА_4 не мав права відчужувати спірну квартиру,  тому просив визнати його добросовісним набувачем 62 % частини кв.АДРЕСА_1

Рішення Зарічного районного суду м.  Суми від 03 червня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

За ОСОБА_1 визнано право власності на 38% квартири за АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за АДРЕСА_1,  укладений 28 жовтня 1992 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2,  від імені якого за дорученням діяла ОСОБА_3,  зареєстрований 1-ю Сумською державною нотаріальною конторою за р. н. 4-3043. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2  27217 грн..

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2  відмовлено в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року рішення Зарічного районного суду м.  Суми від 03 червня 2004 року залишено без зміни.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Зарічного районного суду м.  Суми від 03 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року в частині повернення грошової вартості майна,  стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2  15641, 24 грн.,  в іншій частині залишити без змін

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для перегляду судових рішень відсутні,  виходячи з наступного.

Згідно ч.2  ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог  ст.  335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні   суду,    чи   відкинуті   ним,    вирішувати   питання   про  достовірність   або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими. Встановлено і це вбачається із матеріалів справи,  що судове рішення ухвалено з

додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги його висновків не спростовують.

Відсутні  і  передбачені   ст. 338  ЦПК  України  підстави  для  обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи   наведене,    колегія   суддів   вважає  за  необхідне   відмовити  у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись Законом України від 22.02.2007 № 697-V «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ»,  підпунктом 2 пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій України»,   ст.  ст.  323,  332,  336,  337,  ЦПК України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Зарічного районного суду м.  Суми від 03 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає.