Справа № 2-497/11

                                                               РІШЕННЯ

                                                           Іменем України

26 липня 2011 року                                

Вінницький районний суд Вінницької області

В складі: головуючого судді  :                   Гриценко І.Г.

                          при секретарі:                   Манюк Л.В.  

за участю представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб без самостійних вимог приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7, Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції про виділ в натурі частки із спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

          В лютому 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із спільного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19.07.2004 року, яке залишене без змін апеляційним судом Львівської області та Верховним Судом України позов ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6 про визнання угод недійсними, витребування майна з чужого володіння та усунення перешкод в користуванні будинком задоволено. Зокрема, зобов’язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_6 137587,00 грн.

          На примусове виконання зазначеного рішення, 05.12.2005 року Жовківським районним судом Львівської області було видано виконавчий лист, на підставі якого постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції від 24.02.2006 року відкрито виконавче провадження.

          Однак станом на теперішній час рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19.07.2004 року в частині зобов’язання ОСОБА_3 повернути кошти ОСОБА_6 залишається невиконаним в зв’язку з відсутністю у боржника ОСОБА_3 майна, на яке можливо звернути стягнення. 15.07.2010 року позивачу стало відомо про те, що дружина ОСОБА_3 –ОСОБА_4, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу придбала у Вінницького споживчого товариства нежитлову будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_1.

          Вище вказана придбана нерухомість, що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4, у відповідності до ст. 60, 69 СК України, ст. 368, 325 ЦК України є майном набутим подружжям за час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.

          Тому позивач на підставі ст. 371 ЦК України просив виділити ? ідеальну частку ОСОБА_3 із майна - нежитлової будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1, що є у спільній сумісній власності з ОСОБА_4, що зареєстроване на ім`я ОСОБА_4, для звернення стягнення на неї.

          Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 29.04.2011 року до участі в даній справі притягнуто в якості третіх осіб без самостійних вимог приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції.

          В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, дали суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви. Також представник позивача ОСОБА_1 пояснила, що її чоловік ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи безтерміново, являвся добросовісним покупцем будинку АДРЕСА_2 для їх сім’ї, але з 2004 року вони залишилися без житла і без грошей, оскільки згідно рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19.07.2004 року до теперішнього часу ОСОБА_3 грошей ОСОБА_6 за будинок не повернув, а навпаки всіма способами ухиляється від виконання рішення суду.

          Відповідач ОСОБА_3 заявлений позов не визнав, пояснив, що нежитлова будівля, що знаходиться по АДРЕСА_1 являється особистою власністю ОСОБА_4, оскільки спірна будівля придбана за особисті кошти ОСОБА_4, а не за їх спільні кошти. Вказане він підтвердив заявою під час придбання ОСОБА_4 спірної будівлі в с. Горбанівка Вінницького району. Вони фактично не підтримують шлюбні відносини тривалий час, але шлюб не розривали, щоб не травмувати дітей до їх повноліття, але згідно рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.05.2011 року шлюб між ними розірвано (а.с. 162).

          Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали, надали суду письмові заперечення та дали пояснення аналогічні поясненням відповідача ОСОБА_3 про належність нежитлової будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1 на праві особистої власності ОСОБА_4

          Також ОСОБА_4 пояснила, що спірну будівлю вона купила за особисті кошти, які позичила у ОСОБА_11 згідно простого письмового договору позики від 20.04.2010 року.

          Приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7 дала пояснення про обставини посвідчення 15.07.2010 року договору купівлі-продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 та з`ясування думки другого з подружжя покупця, ОСОБА_3, про що склала відповідні документи і 10.03.2011 року за зверненням ОСОБА_4 посвідчила договір про внесення змін до вище вказаного договору купівлі-продажу (а.с. 83).

          Представник Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції пояснив, що у Ленінському ВДВС Вінницького МУЮ знаходився на виконанні виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 коштів по рішенню Жовківського районного суду Львівської області від 19.07.2004 року. Майно у боржника ОСОБА_3 по м. Вінниці відсутнє, а в зв’язку з виявленням зареєстрованого за ним майна в м. Гайсин, вказаний виконавчий лист направлений в Гайсинський ВДВС. Після вчинення виконавчих дій Гайсинським ВДВС щодо виявленого майна у боржника ОСОБА_3 виконавчий лист підлягає поверненню до Ленінського ВДВС за місцем проживання боржника ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_11 дав пояснення, якими підтверджуються пояснення відповідача ОСОБА_4 про те, що він позичив їй в квітні 2010 року 58000 грн. строком на 2 роки.   

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів та їх представника, свідків, третіх осіб, а також вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення з наступних підстав.

Із рішення Жовківського районного суду Львівської області вбачається, що згідно договору купівлі-продажу укладеного 30.07.1998 року, ОСОБА_9 купив у ОСОБА_12 житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_2 за 97823,00 грн.

          31.07.1998 року ОСОБА_9 дорученням уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатись вказаним будинковолодінням.

          Згідно заяви ОСОБА_8 від 03.09.1998 року остання дала згоду на продаж її чоловіком ОСОБА_9 даного будинковолодіння.

          05.11.1998 року ОСОБА_3 за дорученням від ОСОБА_9 продав вказане будинковолодіння своїй тещі ОСОБА_10, від імені якої при укладенні договору діяла за дорученням від 31.10.1998 року її дочка та дружина ОСОБА_3 –ОСОБА_4

          В цей же день ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_9 9000,00 доларів США згідно розписки.

          30.01.1999 року ОСОБА_10 дала доручення на ім’я ОСОБА_9 та ОСОБА_3 на розпорядження цим будинковолодінням.

          07.02.2000 року ОСОБА_3 від імені та за дорученням ОСОБА_10 продав зазначене будинковолодіння ОСОБА_6 за 137587,00 грн. Розрахунок проведено в повному об’ємі.

          25.10.2000 року відносно ОСОБА_9 було проведено комісійну судово-психіатричну експертизу. Згідно акту №3/00 встановлено, що ОСОБА_9 протягом 15 років (з 1985 року) страждає психічним захворюванням і це хронічне психічне захворювання мало незворотній та безперервний характер перебігу, внаслідок чого на період 1996 року і по теперішній час ОСОБА_9 не міг правильно розуміти значення своїх дій та керувати ними.

          Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.11.2000 року ОСОБА_9 визнаний недієздатним з 1996 року.

          В зв’язку з тим, що на момент видання ОСОБА_9 доручення, останній страждав на хронічне психічне захворювання і не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому його дружина ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом про визнання недійсними доручення на розпорядження будинковолодінням, договору купівлі-продажу та інші вимоги.

          Судом встановлено, що відповідно до рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19.07.2004 року, яке залишене без змін апеляційним судом Львівської області та Верховним Судом України позов ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10,  про витребування майна з чужого володіння та усунення перешкод в користуванні будинком задоволено. Зокрема, зобов’язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_6 137587,00 грн. (а.с. 9-20).

          Для примусового виконання рішення суду, 05.12.2005 року Жовківським районним судом Львівської області було видано виконавчий лист, на підставі якого постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ від 24.02.2006 року відкрито виконавче провадження (а.с. 21-22).

          Як вбачається із акта державного виконавця від 09.11.2006 року, за місцем проживання боржника ОСОБА_3 майна, належного боржнику на праві приватної власності та такого, що підлягає опису та арешту не виявлено (а.с. 23), а також постановою Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції від 25.12.2009 року виконавчий лист № 2-2 від 05.12.2005 року повернено до Жовківського районного суду Львівської області, оскільки згідно акта державного виконавця від 25.12.2009 року на момент перевірки майнового стану боржника ОСОБА_3 майна ліквідного належного боржнику не виявлено (а.с. 24).

          Також відсутність майна, належного на праві приватної власності ОСОБА_3 підтверджується довідкою КП ВООБТІ від 21.08.2006 року та довідкою Вінницького МРЕВ ВДАІ УМВС у Вінницькій області від 14.09.2006 року (а.с. 27, 28).

          З пояснень сторін встановлено, що виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 137587,00 грн. знову приведено до виконання у Ленінському ВДВС Вінницького міського управління юстиції і в зв’язку з виявленням майна, належного ОСОБА_3, яке значиться за ним зареєстрованим і знаходиться в м. Гайсин, вказаний виконавчий лист було направлено для виконання до ВДВС Гайсинського управління юстиції та останнім відкрито виконавче провадження (а.с. 168-170).

          Відповідно до пояснень представника Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції, після вчинення виконавчих дій Гайсинським ВДВС щодо виявленого майна у боржника ОСОБА_3 виконавчий лист підлягає поверненню до Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ за місцем проживання боржника ОСОБА_3

          Також судом встановлено, що по день звернення позивача ОСОБА_6 з даним позовом до суду, рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19.07.2004 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 137587,00 грн. не виконано та жодних стягнень з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 не було проведено.

          Як пояснила представник позивача ОСОБА_1, 15.07.2010 року позивачу стало відомо про те, що дружина ОСОБА_3 –ОСОБА_4, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу придбала у Вінницького споживчого товариства нежитлову будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_1.

          Судом встановлено, що 15.07.2010 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчено договір купівлі-продажу нерухомості, згідно з яким Вінницьке споживче товариство продало, а ОСОБА_4 купила нежитлову будівлю загальною площею 267,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1.

Згідно пункту 6.7. вказаного договору купівлі-продажу, чоловік покупця підтвердив свою згоду на купівлю нежитлової будівлі.

Також ОСОБА_3 надав нотаріально посвідчену згоду на укладення його дружиною ОСОБА_4 вказаної нежитлової будівлі, вказавши, що вона купила за кошти, які належать їй на праві особистої приватної власності.

          Під час розгляду даної справи судом, 10.03.2011 року за зверненням ОСОБА_4, приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчила договір про внесення змін до вище вказаного договору купівлі-продажу від 15.07.2010 року, а саме що сторони внесли зміни до пункту 6.7. договору купівлі-продажу нежитлової будівлі і даний пункт викласти в такій редакції: «Чоловік покупця підтвердив свою згоду на купівлю нежитлової будівлі в її особисту приватну власність, що підтверджується згодою, посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_7 15.07.2010 року за реєстровим №991», що відрізняється від змісту пункту 6.7. договору купівлі-продажу від 15.07.2010 року.

          За змістом ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

          Згідно ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

          Частина 3 ст. 368 ЦК України передбачає презумпцію дії режиму спільної сумісної власності щодо майна подружжя, набутого ним за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Подружжя має право шлюбним договором встановити інший правовий режим їхнього майна.

          Таким чином, нежитлова будівля, що знаходиться по АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_4 в період перебування нею в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 без заключення між подружжям ОСОБА_4 і ОСОБА_3 нотаріально посвідченого договору, щодо майна придбаного в шлюбі, за які кошти та кому воно належить, окрім письмової згоди ОСОБА_3 посвідченої нотаріусом, на думку суду є спільною сумісною власністю подружжя, де частки подружжя згідно закону рівні.

Відповідач ОСОБА_4 не надала суду переконливих доказів того, що вказана нежитлова будівля придбана за кошти, які належать їй особисто, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу 15.07.2010 року в пункті 6.7 чоловік покупця, ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на купівлю нежитлової будівлі, а тільки після отримання ОСОБА_4 позовної заяви та виклику до суду по даній справі на 02.03.2011 року, 10.03.2011 року за зверненням ОСОБА_4, приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчила договір про внесення змін до вище вказаного договору купівлі-продажу від 15.07.2010 року, а саме що сторони внесли зміни до пункту 6.7. договору купівлі-продажу нежитлової будівлі і даний пункт викласти в такій редакції: «Чоловік покупця підтвердив свою згоду на купівлю нежитлової будівлі в її особисту приватну власність, що підтверджується згодою, посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_7 15.07.2010 року за реєстровим №991», що відрізняється від змісту пункту 6.7. договору купівлі-продажу від 15.07.2010 року.

Суд вважає, що наданий відповідачкою ОСОБА_4 простий письмовий договір позики, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_11, не є переконливим та належним  доказом про те, що нежитлова будівля придбана за особисті кошти ОСОБА_4, а не за кошти подружжя, оскільки ОСОБА_4 взагалі не надала доказів самого факту отримання нею у ОСОБА_11 вказаних коштів і разом з тим, вказаний договір позики також не підтверджує сам факт отримання ОСОБА_4 у ОСОБА_11 коштів.

ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що нею надані всі письмові докази щодо позики нею грошей у ОСОБА_11 та будь-яких інших доказів позики в неї немає.

Разом з тим суд вважає, що покази свідка ОСОБА_11 про позику в нього відповідачкою ОСОБА_4 коштів не є належним доказом позики.

Таким чином судом встановлено, що розписка про позику грошей ОСОБА_4 у ОСОБА_11 не складалася ОСОБА_4

Крім того, судом встановлено, що нежитлова будівля, що знаходиться по АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_4 в період перебування нею в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та будь-які договори про зміну правового режиму спільного майна подружжя між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не укладалися.

          Згідно ст. 371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

          В зв’язку з тим, що ОСОБА_3 згідно рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19.07.2004 року зобов’язаний до сплати ОСОБА_6 137587,00 грн. і ОСОБА_3 належить ? частка в спільному майні подружжя –в нежитловій будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1 під час перебування ним в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 до 23.05.2011 року і у ОСОБА_3 немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, тому підлягає виділенню ОСОБА_3 в натурі ? ідеальна частка в спільному майні подружжя –в нежитловій будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1 із спільного майна, що зареєстроване на ім`я ОСОБА_4 для звернення стягнення на неї.

          Відповідно до ст. 88 ЦПК України в зв’язку із задоволенням позову ОСОБА_6, звільненого при подачі позову від сплати судового збору, підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судовий збір на користь держави в сумі 1375,87 грн. та 120,00 грн. витрат на ІТЗ підлягають стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6

          Суд, керуючись ст. ст. 57, 60-64 СК України, ст. ст. 368, 371 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,-

                                                                  ВИРІШИВ :

          Позов задоволити.

          Виділити в натурі належну ОСОБА_3 ? ідеальну частку із спільного майна подружжя, а саме: із нежитлового приміщення розміщеного в АДРЕСА_1, яке по відомостях КП ВООБТІ значиться зареєстрованим 19.07.2010 року за ОСОБА_4, для звернення стягнення на дану частку по стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 137587 грн. 00 коп. по виконавчому листу виданому Жовківським районним судом Львівської області.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.             

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави 1375,87 грн. судового збору.  

           Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: