Справа № 2-438/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

          26.07.2011 року                              м. Кодима Одеської області

       Кодимський  районний   суд Одеської області  в складі:

                              головуючого –судді         Гури А.І.

                              при секретарі                   Поліковській О.І.

розглянувши в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України у відкритому судовому засіданні  в залі суду в місті  Кодима, Одеської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1    до  ОСОБА_2  про розірвання шлюбу,  

                                     В С Т А Н О В И В:

   Позивач звернулася до суду з позовом  до відповідача про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 09 березня 2005 року  вона у  Петрівській сільській раді, Кодимського району, Одеської області зареєструвала шлюб з відповідачем, актовий запис №01. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Шлюбні відносини з відповідачем припинені в листопаді 2010 року   через розбіжності поглядів на життя. Спору майнового характеру  немає. Примирення не можливе.  Просить шлюб розірвати.

     В судове засідання позивач не з»явилася, надавши заяву про розгляд справи без її участі.

    Відповідач в судове засідання не з»явився, надавши заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.  

      Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України (неявка в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

      Дослідивши вимоги позивача та заяву відповідача, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ст. 24 СК України шлюб має ґрунтуватись на вільній згоді жінки та чоловіка. При цьому, відповідно до ч. 3 та 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.

Судом на підставі заяв сторін встановлено, що відносини між ними не склалися, сторони не спілкуються, не підтримують між собою ніяких відносин з листопада 2010 року, фактично сімейні відносини між сторонами відсутні. Сторони не мають бажання зберегти сім'ю та перебувати у шлюбі надалі через відсутність взаєморозуміння та взаємоповаги, втрату почуттів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з огляду на вказані обставини подальше застосування будь-яких заходів щодо примирення подружжя, як це передбачає ст. 111 СК України, є недоцільним та неефективним і суперечить інтересам  сторін та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.110 СК України суд може розірвати шлюб за позовом одного із подружжя.

Отже, встановивши об'єктивні підстави для розірвання шлюбу, передбачені ст. 112 СК України, а саме те, що примирення між подружжям неможливе через втрату ними почуття взаємної любові, фактичне припинення спільних зобов'язань щодо піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, утвердження в сім'ї взаємоповаги, втрату почуття відповідальності подружжя один перед одним, як того вимагає ст. 55 СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, що має важливе значення, бажання зберегти сім'ю у сторін відсутнє, що є підставою для розірвання між ними шлюбу, оскільки перешкод, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, для цього не встановлено.

       На підставі ст. ст.110, 112 ч.2 СК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 215  ЦПК України, суд

                                                   В И Р І Ш И В:

 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу  задовольнити в повному обсязі.

 Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований  у Петрівській сільській раді, Кодимського району, Одеської області, 09 березня 2005 року, актовий запис № 01 –РОЗІРВАТИ.

   Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд  протягом десяти днів з дня отримання його копії.

                                Суддя                                  А.І.Гура