Справа № 10-210/11 Головуючий у І інстанції Овчарик В.М.
Категорія - кримінальна Доповідач Миронцов В. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіМиронцова В. М.
суддів Навозенко Л.С., Оседача М.М.
з участю прокурора Шкільнюка О.М.
слідчого Копитець Є.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляцією обвинуваченої ОСОБА_2 на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Зазначеною постановою суду відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, розлученої, раніше судимої 27 травня 2011 року Ічнянським районним судом Чернігівської області за ст.ст. 70 ч. 1, 364 ч.2, 365 ч.3 КК України до 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки,
обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 23.01.2007 року, займаючи посаду керуючого Ічнянського відділення №3260 ВАТ „Державний ощадний банк України”, діючи умисно, всупереч встановленим нормам видачі клієнтам даного банку кредитних коштів, вступила у попередню змову з ОСОБА_3 з метою отримання даною особою чужого майна, а саме: коштів, виділених ОСОБА_4 у якості кредиту в сумі 4 500 грн.
Того ж дня, 23.01.2007 року, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 підписаний ним видатковий касовий ордер № 1 від 23.01.2007 року, в якому дана особа, діючи протиправно з корисливих мотивів з метою протиправного отримання готівки в розмірі 4 500 грн., які знаходились на кредитному рахунку ОСОБА_4, виконала підпис від його імені шляхом наслідування оригінальному підпису, тим самим підробивши офіційний документ, що дає право на отримання коштів від даної банківської установи. ОСОБА_2, в той же день передала підроблений ОСОБА_3 видатковий касовий ордер № 1 від 23.01.2007 року касиру Ічнянського відділення №3260 ВАТ „Державний ощадний банк України” ОСОБА_5 та переслідуючи мету протиправного отримання від неї з каси відділення чужого майна , а саме: готівкових коштів в розмірі 4 500 грн., виділених ОСОБА_4 у якості кредиту, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам ВАТ „Державний ощадний банк України” та встановленим даною банківською установою нормам та правилам видачі кредитних коштів, витребувала від ОСОБА_5 готівку у вказаному розмірі під приводом подальшої передачі її ОСОБА_4, який нібито знаходився у неї в кабінеті. Касир ОСОБА_5 будучи не обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_2, знаходячись у службовій від неї залежності, виконала вимогу та передала ОСОБА_2 готівку в розмірі 4 500 грн. ОСОБА_2 В той же день, отримавши від касира ОСОБА_5 дані кошти, передала їх в приміщенні свого службового кабінету, розташованого у приміщенні Ічнянського відділення 33260 ВАТ „Державний ощадний банк України” за адресою: вул. Леніна, 17, м. Ічня. Чернігівської області, ОСОБА_3, якими він розпорядився на власний розсуд.
17 червня 2011 року, слідчий СВ Ічнянського РВ УМВС України в Чернігівській області звернувся до суду з поданням про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу – взяття під варту, посилаючись на те, що вона обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ст. 191 ч. 3 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої під час досудового слідства та розгляду справи у суді, з метою забезпечення виконання по справі ряду процесуальних рішень.
Обираючи ОСОБА_2 запобіжний захід - взяття під варту, суд послався на тяжкість вчиненого нею злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, та для забезпечення виконання процесуальних рішень по справі.
В апеляції обвинувачена ставить питання про скасування постанови у зв'язку з тим, що при вирішенні питання про обрання, запобіжного заходу, суд не врахував того, що ОСОБА_2 має дипломатичний статус з правом екстериторіальної недоторканості її персони. Зазначає, що в постанові не наведено ніяких даних про те, що вона має можливість перешкодити виконанню процесуальних рішень по справі. Крім цього, як вказує апелянт, по справі зібрано недостатньо доказів для притягнення її до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідача, пояснення слідчого, який вважав, що порушень закону при обранні міри запобіжного заходу ОСОБА_2 допущено не було, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріли кримінальної справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 3, 209 ч. 1, 358 ч. 3 КК України, а саме в заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб та використанні завідомо підробних документів.
Обираючи запобіжний захід у вигляді взяття під варту ОСОБА_2, суд в повній мірі виконав вимоги ст. 148 КПК України, а саме те, що запобіжний захід застосовується з метою запобігти спробам ухилитися від слідства та суду, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних дій.
Характер обвинувачення - заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовим становищем, вчинений за попередньою змовою групою осіб та використання завідомо підробних документів. З врахуванням тяжкості вчиненого злочину, а також того, що ОСОБА_2 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, все це може свідчити, що при іншому запобіжному заході не буде забезпечена належна процесуальна поведінка обвинуваченої.
Тому колегія суддів вважає правильним застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Посилання обвинуваченої на те, що по справі зібрано недостатньо доказів для обвинувачення її у вчиненні злочину, не може бути перевіреним під час розгляду апеляції па постанову про обрання запобіжного заходу, оскільки досліджувати докази, давати їм оцінку чи в інший спосіб перевіряти доведеність вини обвинуваченого, можливо тільки під час судового розгляду кримінальної справи. Згідно чинного законодавства, на стадії досудового слідства, суд не має права давати оцінку чи висловлювати думку щодо достовірності, достатності доказів, доведеності обвинувачення, ролі та ступеню участі обвинуваченого у вчиненні злочинів.
Всі інші доводи апелянта, а саме те що вона має дипломатичний статус з правом екстериторіальної недоторканості її персони та інші, які зазначені в тексті апеляції матеріалами справи не підтверджуються, і більш того, не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому розгляду не підлягають.
Підстав які б свідчили про порушення кримінально-процесуального законодавства при обранні міри запобіжного заходу встановлено не було.
Керуючись ст.ст. 148, 165-2, 382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2011 року щодо ОСОБА_2 про обрання їй запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - без змін.
СУДДІ:
Миронцов В.М. Навозенко Л.С. Оседач М.М.