Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-6091/11 Головуючий у 1 й інстанції - Михайлова В.А.
Категорія 36 Доповідач - Городнича В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2011 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Баранніка О.П., Глущенко Н.Г.,
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Михайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
В с т а н о в и л а :
У травні 2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Михайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина –ОСОБА_4 Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1; земельної ділянки площею 0,35 га в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,25 га і ведення особистого підсобного господарства 0,10 га, яка розташована в с. Михайлівка Михайлівської сільської Ради та грошового вкладу НОМЕР_1 на суму 2 436 грн. в філії Синельниківського відділення ВАТ «Ощадбанк».
Все належне майно ОСОБА_4 заповідала на користь позивача.
Позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу йому свідоцтва про право власності на спадщину після смерті ОСОБА_4 за заповітом, однак йому було відмовлено у зв’язку з тим, що в державному акті про право власності на землю було зроблено виправлення, що є неналежним чином оформлення даного документу.
За таких обставин, в силу ст.ст. 1233, 1235 ЦК України, позивач просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,10 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованого за цією адресою та грошового вкладу НОМЕР_1 на суму 2 436 грн. в філії Синельниківського відділення ВАТ «Ощадбанк»/а.с.3-4/.
Рішенням суду від 14 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі. Суд визнав за позивачем в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який складається з А-1 жилого будинку, Б-1 літньої кухні, В-1 сараю, П-1 погребу, Д-1 вбиральні, №1 огорожі, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1; визнав за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,10 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованих за вищевказаним адресом; визнав за позивачем в порядку спадкування за заповітом право власності на грошовий вклад НОМЕР_1 на суму 2 436 грн. в філії Синельниківського відділення ВАТ «Ощадбанк», після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1/а.с.27-28/.
З даним рішенням суду не погодився заінтересована особа ОСОБА_2 та звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, мотивуючи тим, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права та не відповідає обставинам справи, просив постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі/а.с.29-32/.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2/а.с.9/.
За життя ОСОБА_4 було складено заповіт від 14 жовтня 2008 року, згідно якого вона на випадок своєї смерті, усе майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, заповідала своєму чоловікові ОСОБА_3, позивачу по справі/а.с.7/.
Після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1/а.с.15/; земельної ділянки площею 0,35 га в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,25 га і ведення особистого підсобного господарства 0,10 га, яка розташована в с. Михайлівка, Михайлівської сільської Ради/а.с.19/ та грошового вкладу НОМЕР_1 на суму 2 436 грн. в філії Синельниківського відділення ВАТ «Ощадбанк»/а.с.5/.
Позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу йому свідоцтва про право власності на спадщину після смерті ОСОБА_4 за заповітом, однак йому було відмовлено у зв’язку з тим, що в державному акті про право власності на землю було зроблено виправлення, що є неналежним чином оформлення даного документу/а.с.6/.
За таких обставин суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог згідно ст.ст.1233-1235 ЦК України.
Однак, з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.
Як вбачається з документів, долучених до апеляційної скарги, оскаржуване рішення зачіпає інтереси ОСОБА_2, який є сином померлої ОСОБА_4./а.с.36/ та оскаржує заповіт від 14 жовтня 2008 року в судовому порядку/а.с.48/. В порушення вимог ст. 130 ЦПК України суд першої інстанції, проводячи попереднє судове засідання у справі, не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, не встановив коло спадкоємців, які необхідно залучити до участі у справі.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2010 року –скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Михайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права приватної власності в порядку спадкування за заповітом - відмовити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: