Справа 2-826-11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 липня 2011 року                                                                               м. Мар`їнка

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді:                     Клікунової А.С.,

при секретарі:                    Харьковій Л.М.,

за участю сторін:

представника позивача:           ОСОБА_1,

відповідача:                               ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Мар’їнського району Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -  

В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_3 звернулась до Мар’їнського районного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій просить: - визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1; - зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Ухвалою суду від 15 липня 2011 року позовну заяву ОСОБА_3 в частині вимог зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку в домоволодінні АДРЕСА_1 залишено без розгляду на підставі ст. 207 ч. 1 ЦПК України.

          ОСОБА_3, позивач по даній цивільній справі, є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В даному житловому приміщенні на реєстраційному обліку з травня 2009 року перебуває колишня дружина померлого сина позивача ОСОБА_3 –ОСОБА_2, відповідач по даній цивільній справі. Причиною поставлення на реєстраційній облік ОСОБА_2 в житловому приміщенні ОСОБА_3 стало особисте звернення відповідача до позивача з відповідним проханням та досягненням сторонами усної домовленості про здійснення відповідачем стороннього нагляду, якого позивач, як людина похилого віку потребує. З листопада 2010 року ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_1 не мешкає, особисті речі останньої в житловому будинку позивача відсутні. На теперішній час у ОСОБА_3 виникла необхідність здійснення розпорядження належним їй домоволодінням, однак з причини наявної реєстрації ОСОБА_2 в будинку, позивач позбавлений укласти угоду відчуження майна. Добровільного вирішення виниклих спірних питань сторони не досягли, тому ОСОБА_3 змушена звернутись до суду за захистом особистих прав та інтересів.

          Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, надіслала на адресу суду заяву, в якій заявлено клопотання розгляду справи в її відсутність за участю представника її інтересів ОСОБА_1

          Представник позивача ОСОБА_1 (діюча на підставі договору про надання правових послуг адвоката від 29 червня 2011 року) у судовому засіданні, діючи в інтересах свого довірителя ОСОБА_3, наполягала на заявлених позовних вимогах, надала пояснення аналогічні викладеним в позові.

          Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, надала наступні пояснення. Відповідач перебувала в подружніх відносинах з сином ОСОБА_3, померлим в 1985 році. Так в 2009 році до відповідача з проханням здійснення догляду за позивачем, надання допомоги у веденні господарства, звернулись родичі ОСОБА_3, які мешкають в іншій області країни, в зв’язку з чим позбавлені можливості піклуватись за похилого віку позивачем. Такі обставини стали причиною повторного поставлення відповідача на реєстраційний облік в житловий будинок позивача. ОСОБА_2 у судовому засіданні визнала факт дійсного не проживання на постійній основі в спірному житловому приміщенні, зауваживши про разові навідування для перевірки збереження нерухомого майна, та взяття деяких речей, що зберігаються в домоволодінні. Відповідач, не дивлячись на неодноразове роз’яснення судом підстав та предмету пред’явлених ОСОБА_3 позовних вимог, у судовому засіданні будувала позицію захисту на наявні в неї права «власника»житлового будинку, як дружини померлого сина позивача, та досягнення з позивачем усної угоди про перехід домоволодіння в розпорядження відповідача. Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що тривалий час належним чином здійснювала нагляд за позивачем, надавала сторонню допомогу останній, справлялась по господарству. Вказані обставини, на думку відповідача, повинні слугувати підставою для відмови в задоволенні позову.     

          Свідок ОСОБА_4 (за клопотанням представника позивача) у судовому засіданні надала наступні покази. Так, ОСОБА_4 мешкає по-сусідству з ОСОБА_3, сторін по справі знає, досить часто приходила до позивача, інколи надавала допомогу по господарству. Свідок пояснила, що приблизно з листопада 2010 року відповідач в будинку АДРЕСА_1 не мешкає, два рази приїжджала –забирала якісь речі та одразу залишала будинок. ОСОБА_4 повідомила суду про відсутність добрих родинних відносин між сторонами по справі, акцентувавши увагу суду на недоброзичливе ставлення ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 1925 року народження. Так, ОСОБА_4 була свідком подій коли між сторонами виникла гостра конфліктна ситуація, в ході якої ОСОБА_2 направила свої дії на поставлення позивача на коліна. Зі слів ОСОБА_3, свідку відомо, що ОСОБА_2 проявляє насилля відносно позивача, - хватає за руки. По-суті ведення способу життя відповідача свідок пояснила, що останні два роки ОСОБА_2 не зловживає спиртними напоями, та до того часу досить часто знаходилась в стані алкогольного сп’яніння. На запитання ОСОБА_2 щодо піклування за ОСОБА_3 та ведення господарства, свідок ОСОБА_4 підтвердила факт дійсного перебування відповідача поряд з позивачем в лікарських установах, під час хворобливого стану здоров’я позивача, а також отримання ОСОБА_2 певної плати від ОСОБА_3 за здійснення дій по веденню господарства.    

          Свідок ОСОБА_5 (за клопотанням представника позивача) у судовому засіданні надала наступні покази. ОСОБА_5 знає родину ОСОБА_3, яка мешкає в м. Дніпропетровську, яка й забрала до себе позивача. Після дізнання ОСОБА_5 про бажання позивача здійснити продаж належного їй житлового приміщення, маючи намір на придбання домоволодіння, свідок особисто звернулась до ОСОБА_2 з питання зняття з реєстраційного обліку в спірному житловому приміщенні. Позиція ОСОБА_2 свідком пояснена необхідністю слати відповідачу половини вартості домоволодіння. На теперішній час ОСОБА_5 обробляє присадибну ділянку при домоволодінні АДРЕСА_1, та достовірно знає, що відповідач в будинку не мешкає. Більш того, свідок особисто була присутня, коли ОСОБА_3 забирали до себе рідні в м. Дніпропетровськ, та будь-яких речей відповідача в домоволодінні не було. По суті відносин, що склались між сторонами по справі, свідок повідомила суду про висловлене небажання ОСОБА_3 повертатись в м. Курахове, оскільки ОСОБА_2 погрожувала вчинити з нею розправу.      

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, дослідивши матеріали справи, належно з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

          ОСОБА_3 є власником домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності, видане 27 листопада 1966 року Курахівським відділом комунального господарства. Згідно довідки виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар’їнського району Донецької області від 22 грудня 2010 року вбачається факт перейменування вулиці «АДРЕСА_1» на вулицю «АДРЕСА_1»в м. Курахове, Мар’їнського району, Донецької області. Відповідно до відомостей домової книги для прописки громадян, мешкаючих в будинку АДРЕСА_1 на реєстраційному обліку в даному домоволодінні перебувають сторони по справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно, - з 28 листопада 1980 року та 28 травня 2009 року. Факт реєстрації в спірному житловому приміщенні підтверджено також відповідними штампами в паспортах ОСОБА_3 та ОСОБА_2

          Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1, Мар’їнського району, Донецької області суд виходить з наступного.

Згідно вимог чинного законодавства, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням у судовому порядку тільки з однієї указаної позивачем підстави, передбаченої ЖК України. Зокрема позивач ОСОБА_3 просить визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в порядку ст. 167 ЖК України. Відповідно до ст. 167 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

          Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування судами Житлового кодексу України»роз’яснено, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Суд надає аналіз засобів доказування сторін в такій послідовності: пояснення сторін, письмові докази, показання свідків.

У судовому засіданні зі змісту пояснень як представника позивача ОСОБА_1, так й ОСОБА_2, встановлено, що відповідач перебуває на реєстраційному обліку в спірному житловому приміщенні, однак фактично мешкає за іншою адресою –АДРЕСА_2. В залі суду ОСОБА_2 зауважила, що на постійній основі не користується спірним домоволодінням, однак періодично приїжджає оглянути будівлю та взяти потрібні речі (які саме відповідачем не зазначено), що зберігаються в будинку. Суд вважає за потрібне звернути увагу на позицію ОСОБА_2 щодо наявних суб’єктних прав власника на спірний житловий будинок. Так, відповідач ОСОБА_2 з серпня 1699 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з сином позивача ОСОБА_6 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1). Вказаний шлюб припинено, згідно з положенням ч. 1 ст. 104 СК України, внаслідок смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 року (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2). Саме знаходження в родинних відносинах з померлим сином позивача ОСОБА_6, як підстави наявності прав на спірне домоволодіння, є основним аргументом ОСОБА_2 в запереченні проти обґрунтованості пред’явлених позовних вимог. Суд зауважує на хибну думку відповідача в обраній позиції, оскільки право приватної власності ОСОБА_6 на спірне житлове приміщення сторонами не оспорюване, та у судовому засіданні, відповідно до ст. 11 ЦПК України, розглянуті лише вимоги визнання втрати права відповідача в користуванні житлом, отриманого після реєстрації, тому пояснення ОСОБА_2 щодо усних обіцянок, домовленостей з позивачем про набування права власності на спірний житловий будинок судом до уваги не прийнято. Поважних причин не проживання в спірному житловому приміщенні ОСОБА_2 не навела.   

З письмових доказів по справі (відповідають ст. 64 ЦПК України), а саме з акту органу самоорганізації населення –голови вуличного комітету від 28 березня 2011 року вбачається, фіксування факту не проживання у спірному домоволодінні АДРЕСА_1, Мар’їнського району, Донецької області ОСОБА_2 з листопада 2010 року. Суд звертає увагу на розбіжність вказаного по-батькові ОСОБА_2 в акті органу місцевого самоврядування від 28 березня 2011 року, зазначеного як «ОСОБА_2»та по-батькове ОСОБА_2, відповідача по справі, - «ОСОБА_2». Разом з тим, сумніву того, що досліджена інформація стосується саме відповідача, до якої ОСОБА_3 пред’явлено вимоги поновлення прав, що зазнали посягань, оскільки інших осіб, крім сторін по справі, на реєстраційному обліку в спірному житловому приміщенні не має.

З показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 (отримані відповідно до ст. 63 ЦПК України) вбачається, що ОСОБА_2 останнім часом в житловому будинку АДРЕСА_1, Мар’їнського району, Донецької області не проживає, фактично вибувши в інше місце мешкання.

Сукупність досліджених судом доказів свідчить, що відповідач ОСОБА_2 з листопада 2010 року постійно мешкає за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2, а отже може бути визнана на підставі ст. 167 ЖК України такою, що втратила право користування житловим приміщенням будинком АДРЕСА_1, з якого вона вибула.

На підставі ст. ст. 150, 167 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 209 ч. 2, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар’їнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис)                                                                      А. С. Клікунова

Копія вірна:

          Суддя                                                                                          А. С. Клікунова

Секретар

                                                                                Дата документу 28.07.2011