МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35

"31" травня 2011 р.                                                                                     Справа № 2-291/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

31 травня 2011 року        Макарівський районний суд Київської області в складі судді ДЗЮБИ Н.М. при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Макарів справу за позовом  ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Альянс автоіпотечних кредиторів ОСОБА_2 і компанія»м.Київ, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 25.02.2008 року між нею, ОСОБА_1 та відповідачем у справі Повним товариством «Ломбард «Альянс автоіпотечних кредиторів ОСОБА_2 і компанія»був укладений договір про надання ломбардом фінансового кредиту №25/02/1/08 на суму 750000 грн. строком на 365 діб під 0,17% на добу за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов»язань за договором між  нею та відповідачем у справі був укладений договір іпотеки земельної ділянки. Отже, земельна ділянка площею 2,5947 га для ОЖБ на території Липівської сільської ради Макарівського району Київської області була предметом іпотеки і в разі невиконання нею своїх зобов»язань за кредитним договором кошти, що надійшли від її реалізації, повинні бути спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором. Пунктом 1.1.Договору іпотеки передбачено, що договір забезпечує в повному обсязі вимоги іпотекодержателя за кредитним договором . Пунктом 1.3 Договору іпотеки визначено, що згідно експертно-грошової оцінки земельної ділянки  від 21.02.2008 року її ринкова вартість становить 998700 грн.. Ця ціна визначена сторонами при передачі земельної ділянки в іпотеку. При виконанні кредитного договору відповідачем були порушені права позивачів, що призвело до неможливості виконання останніми своїх зобов»язань за договором, унеможливило використання кредитних коштів за цільовим призначенням, втягнуло позивача в непомірні борги і як наслідок-відчуження земельної ділянки останнього. 10.11.2008 року між відповідачем -1 та відповідачем-2 ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки на реалізацію кредитного договору. При належній реалізації своїх прав Відповідачем-1 як іпотекодержателя  останній зобов»язаний був реалізувати земельну ділянку за дійсною ринковою ціною, тобто за 998700 грн., що в повній мірі відповідало б умовам укладених договорів, а не по заниженій ціні в розмірі 629000 грн.( нижче на 370000 грн.).  З яких даних формувалась ціна земельної ділянки  в розмірі 629000 грн. невідомо та незрозуміло. Зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним, оскільки він вчинений під впливом обману. Стаття 38 ЗУ «Про іпотеку»передбачає зобов»язання іпотекодержателя за 30 днів до укладення  договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. 25.02.2008 року між Відповідачем-1 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки. Отже, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Проте відповідач-1 про майбутній продаж земельної ділянки повідомив лише позивача, проігнорувавши поручителя ОСОБА_4 та членів сім»ї позивача, які мають права на предмет іпотеки. В порушення ст.38 ЗУ «Про іпотеку»відповідачем-1 не було досягнуто згоди з позивачем та поручителем щодо ціни продажу земельної ділянки. Відповідач завірив позивача, що земельна ділянка буде продана на вигідних умовах, що надасть можливість, якщо не в повному обсязі виконати позивачем свої зобов»язання, то, принаймні, виконати його суттєву частину. Більше того, при спонуканні позивача до підписання згоди на реалізацію земельної ділянки, відповідач-1 не тільки запевняв, що оцінку землі буде проводити досвідчений оцінювач, а й робив наголос, що іншого вибору у позивача немає. Отже, на неї вчинявся тиск. А тому її волевиявлення не було вільним і згідно ст.203 ЦК України договір купівлі-продажу є недійсним. Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна сторона правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, що мають істотне значення (ціна) такий правочин визнається судом недійсним. Варто звернути увагу на те, що до неї та до відповідача звертались потенційні покупці земельної ділянки, які пропонували вищу ціну, але відповідач реалізував її на зазначених умовах. Чинне законодавство передбачає можливість реалізації предмета іпотеки на відкритих торгах, що є більш вигідним. Слід звернути увагу також на те, що ціна договору та порядок розрахунків є суттєвими умовами для всіх правочинів. Згідно ст.ст.691-693 ЦК України порядок та строк оплати за товар встановлюється виключно після підписання договору. Але в договорі купівлі-продажу зазначено, що продавець отримав гроші від покупця до підписання даного договору. Яким чином був проведений розрахунок, невідомо. Можна припустити, що сторони,уклавши даний договір, не мали наміру створити правові наслідки, що обумовлювались даним договором, тобто вчинили фіктивний правочин. Тому вона звернулась з позовом до суду та просила визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки 2,5947 га для ОЖБ на території Липівської сільської ради Макарівського району недійсним та покласти на відповідача-1 судові витрати.

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5  позовні вимоги підтримали.

            Представник відповідача- Повного товариства «Ломбард «Альянс автоіпотечних кредиторів ОСОБА_2 і компанія»- Левочко Я.А.- проти позову заперечував, посилаючись на те, що позовні вимоги є надуманими та нічим не підтвердженими. Доручення на продаж земельної ділянки позивач ОСОБА_1 не відкликала, заяви, фінансові документи підписувала сама, згоду на продаж земельної ділянки дала.

             Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, пояснивши суду, що будь-який примус позивачки, введення її в оману  нічим не доведено і є надуманим. Доручення на продаж земельної ділянки було підписано позивачкою ОСОБА_1 ще в момент укладення кредитного договору та договору іпотеки 25.02.2008 року, до  моменту посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки 10.11.2008 року доручення на ім»я ОСОБА_2 не було відкликане . На звороті кредитного договору є відмітка, що позивачка ознайомлена з Положенням ломбарду. Про майбутню реалізацію земельної ділянки поручитель теж попереджувався, разом з ОСОБА_4 виїздили на земельну ділянку, розмовляли про часткове погашення кредиту, але ніхто нічого не платив. На момент реалізації земельної ділянки заборгованість по кредиту становила 1050000 грн.. Оцінка земельної ділянки проводилась експертом і становила 629000 грн.. Земельна ділянка реалізовувалась по дорученню ( за ціною на розсуд довіреної особи) згідно цивільного законодавства, а не як предмет іпотеки. Він особисто погасив всю заборгованість ОСОБА_1 до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, заборона  з земельної ділянки була знята і був посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки по ціні 629000 грн..В землі відповідач-1 абсолютно не зацікавлений. Вся процедура продажу земельної ділянки була з позивачкою погоджена. Звернулась вона до суду лише через 2 роки з надуманих мотивів. Просив в задоволенні позову відмовити.

            Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача,відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

            Судом встановлено, що 25.02.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем-1  був укладений договір про надання ломбардом фінансового кредиту №25/02/1/08 на суму 750000 грн. під 0,17% за добу від суми отриманих коштів на 365 діб. На зворотному боці договору  є відмітки за підписом позивачки  про ознайомлення з Положенням ломбарду про надання фінансових та супутніх послуг та отримання одного з оригіналів договору. В цей же день був укладений договір застави земельної ділянки, договір поруки з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 видана нотаріально посвідчена довіреність на ім»я ОСОБА_2 на розпорядження належною їй земельною ділянкою 2,5947 га для ОЖБ на території Липівської сільської ради Макарівського району. Отриманий кредит вчасно не погашався, в зв»язку з чим з метою погашення кредиту земельна ділянка ОСОБА_1 була продана 10.11.2008 року , про що свідчить договір купівлі-продажу земельної ділянки  Земельна ділянка продавалась гр-ном ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_1 по довіреності, відповідачу ОСОБА_3, який погасив заборгованість ОСОБА_1 в сумі 1054934 грн. 10.11.2008 року перед відповідачем-1. Продаж земельної ділянки вчинено  за 629000 грн..

            Крім довіреності на ім»я ОСОБА_2 від 25.02.2008 року, яка позивачем ОСОБА_1 не була відкликана  до даного часу, позивачкою двічі писались заяви до відповідача-1 (генеральному директору ОСОБА_2.)  про її згоду на реалізацію на його розсуд належної їй земельної ділянки в рахунок погашення заборгованості по кредиту ( 18.08.2008 р.,17.09.2008 р.). А тому відсутність волевиявлення позивачки на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки спростовується даними документами.

            Вчинення договору купівлі-продажу, посвідчення довіреності від імені ОСОБА_1 під впливом обману, під тиском на неї в судовому засіданні будь-якими доказами не підтверджено, що не заперечувались і представником позивача ОСОБА_5.

            Стосовно вчинення правочину на невигідних умовах, дана позиція позивача свого підтвердження в судовому засіданні не знайшла, оскільки заборгованість позивачки на момент посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки 10.11.2008 року становила 1054934 грн. (а.с.36), дана сума була внесена покупцем ОСОБА_3 в касу відповідача-1 на погашення заборгованості по кредиту, хоч купівля-продаж земельної ділянки була вчинена за 629000 грн..Окрім того, реалізація земельної ділянки позивачки відбувалась не як звернення стягнення на предмет іпотеки, а шляхом реалізації її за дорученням ( за ціною на розсуд ОСОБА_2 згідно доручення) , а тому твердження сторони позивача на порушення ЗУ «Про іпотеку»недоречне.  Оплата вартості земельної ділянки відбулась після отримання покупцем документів на неї, що не суперечить  ч.1ст.692 ЦК України. Також відсутні докази того, що договір купівлі-продажу був фіктивним. А тому позовні вимоги не підлягають задоволенню з жодних підстав.

           На підставі наведеного та керуючись ст.203,230,692,1000,1003,1008 ЦК України, ст.ст.10,11,58-60,79,209,215,294 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В :

           ОСОБА_1 в позові до Повного товариства «Ломбард «Альянс автоіпотечних кредиторів ОСОБА_2 і компанія»м.Київ, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним відмовити.

           На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

           Рішення набирає чинності відповідно до ст.223 ЦПК України.

           Суддя                                                                                                        Н.М.ДЗЮБА