Справа № 2а-4288/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                 30.05.2011 р.                                                                                м. Запоріжжя

 Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Якубіна В.Б.,  розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за адміністративним  позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності та стягнення щомісячної невиплаченої державної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності та стягнення щомісячної невиплаченої державної соціальної допомоги дітям війни, в якому вказав, що з 01.01.2006 року має право одержувати пенсію, підвищену на 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у розмірі, меншому, ніж передбачено вказаним Законом, він звернувся з відповідною заявою до відповідача про виплату йому щомісячної надбавки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але листом від 29.03.2011 року УПФУ у Комунарському районі м. Запоріжжя у такому перерахунку та виплаті йому було відмовлено. Позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність відповідача, зобов’язати УПФУ у Комунарському районі м. Запоріжжя нарахувати та виплатити йому недоплачені надбавки до пенсії за період з січня 2006 по березень 2011 р. та здійснювати виплату вказаної допомоги з квітня 2011 р. в подальшому.

Ухвалою суду від 20.04.2011 р. відкрито  скорочене  провадження по справі, якою відмовлено позивачу у поновленні строку звернення до адміністративного суду, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та стягнення державної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 р. по 18.10.2010 р. залишені без розгляду, у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження без судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач не надав суду письмові заперечення на даний адміністративний позов в строки встановлені ч. 3 ст. 183-2 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, з ’ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-ІV та має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права,  відповідно до якого зокрема людина,  її права  та  свободи визнаються    найвищими   цінностями   та   визначають   зміст   і спрямованість діяльності держави.  

Відповідно до ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 цього ж Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.     

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на всій території України та є остаточними і не можуть бути оскаржені.   

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.     

В 2010 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.   

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.   

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних  та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.   

 Статтею 58 зазначеного Закону на пенсійний фонд покладається керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на  накопичувальних пенсійних  рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статусом Пенсійного фонду.   

Відповідно до п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.   

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до виплат Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевого фінансового органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нічого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.   

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-1V від 18.11.2004р. –покладено саме на відповідні територіальні управління за місцем   його    проживання.   

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено саме на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача, таких доказів відповідачем не надано.  

Стосовно вимог позивача про зобов’язання  відповідача здійснювати ти виплачувати пенсію позивачу у подальшому з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, суд  зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 КАС України захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси особи у публічно-правових відносинах.

Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов’язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

 За таких обставин, позовні  вимоги про зобов’язання відповідача проводити нарахування та виплату пенсії згідно вимог ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18.11.2004 р. не підлягають задоволенню, оскільки суд не має права наперед визнавати протиправність дій суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача до нарахування і сплати невиплаченої підвищення до пенсії підлягають задоволенню (з застосуванням наслідків пропущення строків звернення до суду) за період з 19.10.2010 р. по 30.05.2011 р.

Відповідно до п.1 п. 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншої стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 11, 17-19, 69-72, 94, 128, 158-163, 167,183-2, 186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя  щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р.  № 2195-IV за період з 19.10.2010 р. по 30.05.2011 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  неправомірною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя  здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р.  № 2195-IV, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, за період з 19.10.2010 р. по 30.05.2011 р. з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.

В іншій частині позовних  вимог відмовити.  

Копію постанови направити сторонам по справі для відома.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

          Суддя:                                                                                                                          В.Б. Якубіна