Справа № 2 - 299/2007 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого: Бабоїд О.М.
при секретарі: Лола Т.О.
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні м. Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з даним позовом. В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав і, будучи допитаним в якості свідка у відповідності зі ст. 62 ЦПК України, пояснив, що 01 жовтня 1999 року мати позивачки ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 150, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом вона матиме право, в тому числі сертифікат на земельну частку (пай) НОМЕР_1, виданий на її ім'я Таращанської райдержадміністрацією 31 жовтня 1996 року і зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 164, заповіла позивачці. ІНФОРМАЦІЯ_1мати позивачки ОСОБА_2 померла і після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, площею 43, 3 кв.м. , вартістю 4330 грн на земельній ділянці розміром 0, 40 га. Спадкоємицею за заповітом є позивачка, інших спадкоємців за заповітом та за законом немає. Позивачка фактично прийняла спадщину відразу після смерті матері, оскільки вступила в управління будинком, здійснювала його ремонт, вживала заходи по охороні спадкового майна, користувалася земельною ділянкою і домашніми речами, проте юридично не оформила її. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини позивачка не зверталася, оскільки ст 549 ЦК Української РСР, яка діяла на час смерті спадкодавця, передбачала, що спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
В травні 2007 року позивачка звернулася до Таращанської державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок після смерті матері ОСОБА_2, проте у видачі свідоцтва їй було відмовлено, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.
Виконавчий комітет Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області рішенням № 34/15 від 15.05.2007 року визнав за ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1. Проте даний документ не має юридичної сили. Разом з тим, той факт, що будинок належав на праві власності померлій матері позивачки, стверджується виписками з будинкової книги Лісовицької сільської ради за 2000 - 2007 роки, згідно яких ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку, була головою двору в будинку, розташованому в АДРЕСА_1, тобто була його власником.
В зв'язку з тим, що позивачка прийняла спадщину після смерті матері, просить суд визнати за нею право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, площею 43, 3 кв.м. , вартістю 4330 грн на земельній ділянці розміром 0, 40 га.
Судові витрати позивачка бере на себе.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справив належно повідомлений, проте надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, проти задоволення позову не заперечує.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову судове рішення ухвалюється при проведенні попереднього судового засідання в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з
ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що 01 жовтня 1999 року мати позивачки ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 150, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом вона матиме право, в тому числі сертифікат на земельну частку (пай) НОМЕР_1, виданий на її ім'я Таращанської райдержадміністрацією 31 жовтня 1996 року і зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 164, заповіла позивачці. ІНФОРМАЦІЯ_1мати позивачки ОСОБА_2, померла і після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, площею 43, 3 кв.м. , вартістю 4330 грн на земельній ділянці розміром 0, 40 га. Спадкоємицею за заповітом є позивачка, інших спадкоємців за заповітом та за законом немає. Позивачка прийняла спадщину відразу після смерті матері, оскільки вступила в управління будинком, вживала заходи по охороні спадкового майна, користувалася земельною ділянкою і домашніми речами, що відповідає положенням ст. 549 ЦК України 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини, згідно якої спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
В травні 2007 року позивачка звернулася до Таращанської державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок після смерті матері ОСОБА_2, проте у видачі свідоцтва їй було відмовлено, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.
Виконавчий комітет Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області рішенням № 34/15 від 15.05.2007 року визнав за ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1. Той факт, що будинок належав на праві власності померлій матері позивачки, стверджується виписками з будинкової книги Лісовицької сільської ради за 2000 - 2007 роки, згідно яких ОСОБА_2., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку, була головою двору в будинку, розташованому в АДРЕСА_1, тобто була його власником. З цього випливає, що будинок після її смерті переходить у власність спадкоємця -позивачки в порядку спадкування за заповітом.
Таким чином, позивачка своєчасно прийняла спадщину і є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Вказані обставини встановлено з пояснень представника позивачки, допитаного в якості свідка, матеріалів справи, вивчених в судовому засіданні.
Судові витрати позивачка бере на себе.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 62, 130, 174, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 534, 548 - 549 ЦК Української PCP 1963 року, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, площею 43, 3 кв.м. , вартістю 4330 грн на земельній ділянці розміром 0, 40 га.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Таращанський суд шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: