Справа № 3-791/11

Провадження №33/0390/181/11 Суддя в 1 інстанції: Денісов В.П.

Категорія:ч. 3 ст. 122 КУпАП Доповідач: Пазюк О. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

15.06.2011  року          місто Луцьк  

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жител АДРЕСА_1, громадянина України на постанову Ковельського міськрайонного суду від 14 квітня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В :

          Даною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

    Згідно постанови суду ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 13.03.2011 року, о 12 год. 20 хв., він, керуючи автомобілем марки «БМВ-728», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в с. Селець Турійського району перевищив дозволену швидкість руху у населеному пункті на 67 км/год, рухаючись зі швидкістю 127 км/год.

     У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить поновити йому строк на оскарження постанови. Дане клопотання обгрунтовує тим, що він не був належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, під час розгляду справи в суді присутнім не був, про наявність рішення дізнався лише 18.05.2011 року, коли отримав постанову поштовим зв’язком, а тому не мав можливості вчасно її оскаржити.

       Також просить скасувати постанову суду. Посилається на те, що у зазначений у ній час та день він дійсно керував автомобілем в с. Селець Турійського району, однак швидкості не перевищував і рухався 70 км/год. Вважає, що приладом «Візир» було зафіксовано швидкість руху автомобілів, що рухалися перед ним з явним її перевищенням.

       Крім того, зазначає, що вимірювальний пристрій «Візир» не є технічним засобом автоматичної фіксації правопорушень.

        Перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, а у задоволенні апеляції в іншій частині – відмовити.

У відповідності до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

          Ці вимоги закону при розгляді справи судом дотримано.

        Як вказано у постанові суду ОСОБА_2 був повідомлений про час та місце розгляду справи, але у судове засідання не з’явився. Вказані висновки відповідають дійсності, оскільки підтверджуються приєднаним до матеріалів справи повідомленням про вручення судової повістки, в якому скаржник особисто розписався, що отримав повістку про виклик до суду 02.04. 2011 року.

         Однак, дану постанову ОСОБА_2 отримав поштою 18 травня 2011 року, що позбавило його можливості у визначений законом строк оскаржити постанову. За таких обставин, суд поновляє строк на апеляційне оскарження постанови.

          Безпідставними є доводи скаржника про те, що він Правил дорожнього руху не порушував, швидкості руху не перевищував.

    У відповідності до диспозиції ч. 3 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку перевищення водіями у населеному пункті  швидкості руху транспортних засобів більш як на п’ятдесят кілометрів на годину.

          Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, 13.03.2011 року керуючи автомобілем перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті.

         Даний факт підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 12.03.2011 року серії АС № 134 728 згідно якого 13.03.2011 року останній був зупинений працівниками ДАІ в с. Селець Турійського району за перевищення швидкості руху, так як рухався 127 км/год. При цьому зазначено, що швидкість вимірювалася приладом «Візир».

        Про те, що скаржник дійсно рухався з такою швидкістю свідчать і приєднані до протоколу роздруківки відеозйомки на яких зафіксовано, що 12.03.2011 року автомобіль з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 дійсно рухався зі швидкістю 127 км/год.

      Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що даний прилад не є технічним засобом автоматичної фіксації правопорушень не заслуговують на увагу з наступних підстав.

       Згідно ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху притягаються власники (співвласники) транспортних засобів, у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

      З приєднаного до справи свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 22-2/0843252 вбачається, що вказаний вимірювач швидкості є відеозаписуючим та придатним до застосування і підпадає під Перелік технічних засобів, що використовуються для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, затвердженого наказом МВС від 01.03.2010 року № 33.

      Таким чином, будь яких порушень працівниками ДАІ при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 не встановлено.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що при її розгляді суддею з’ясовані всі обставини справи, досліджені наявні у ній докази, яким дана належна юридична оцінка і обгрунтовано зроблений висновок, що в діях ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

      При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_2, судом у відповідності до вимог ст.ст. 23, 35 КУпАП враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, інші обставини справи і призначено адміністративне стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 122 КУпАП

       На підставі викладеного вважаю, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

           Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

          Скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду від 14 квітня 2011 року щодо нього – без зміни.

          Дана постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя