16.06.2011

№2-2768/11

Р І Ш Е Н Н Я   

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

16.06.2011 року                                                                      Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі : головуючого судді Федчишен С.А.,  

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансової допомоги Експерт»за участю третьої особи представництва товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансової допомоги Експерт»про визнання договору недійсним та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ТОВ «Центр фінансової допомоги Експерт» за участю третьої особи представництва ТОВ «Центр фінансової допомоги Експерт»про визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що 24.12.2010 року між ТОВ «Центр фінансової допомоги Експерт» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №05809 про надання послуг, згідно якого ТОВ «Центр фінансової допомоги Експерт» забовязався надати позивачці 40000 грн.. Будучи зацікавленою в отриманні пропонованих їй коштів на умовах, в порядку та строки, викладеній в рекламній інформації, ОСОБА_1 24 грудня 2010 року, сплатила внесок за реєстраційний платіж в розмірі 1280 грн. та підписала Угоду №05809 про надання послуг та положення до Угоди і акт прийому-передачі виконаних послуг.  На наступний місяць позивачка звернулась із проханням до відповідача видати належні їй кошти, однак їй повідомили, що необхідно сплатити ще один щомісячний внесок та адміністративні витрати, після чого ОСОБА_1 переказала ТОВ «Центр фінансової допомоги Експерт» гроші в сумі 493,33 грн. Після сплати даних коштів вона знову звернувся із вимогою отримати кредит, однак їй повідомили, що необхідно чекати та продовжувати сплачувати зазначені внески. Після чого вона довнесла на рахунок відповідача   кошти на загальну суму 3253,32 гривень. Неодноразові відмови відповідача виплатити ОСОБА_1 кошти, передбачені договором й стали підставою її звернення до суду.

В судове засіданні позивач не з’явилась, однак надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність в якій зазначила, що позов підтримує в повному обсязі.  

Представник ТОВ «Центр фінансової допомоги Експерт»в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволені позову з підстав наведених у письмових запереченнях, які знаходяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази суд, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»«споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: належну якість продукції та обслуговування; необхідну   доступну,    достовірну   та   своєчасну   інформацію    про продукцію,  її кількість,  якість,  асортимент,  а також; про її виробника (виконавця, продавця); звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.»

Згідно положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»«продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення   жорстких   обов»язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю (виконавцю,   виробнику) права не повертати кошти   на   оплату   ненаданої   продукції  у разі .розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов»язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов»язань, прийнятих його агентами або обумовлення прийняття ним таких зобов»язань додержанням зайвих формальностей.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що «підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація для здійснення свідомого вибору».

Відповідно до п. 7 ч. З ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»«забороняється як такі, що вводять в оману, утворення експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за моджливість одержання компенсації, яка надається за рахунок інших споживачів до такої схеми, а не продажу або споживання продукції».

Згідно ч. б ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»: «правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними».

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», «крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов»язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, право споживача в будь якому разі є порушеним якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених Законом) обмежується право   споживача   на   одержання   необхідної  доступної,   достовірної  та своєчасної інформації про відповідну продукцію; ціну продукції визначено неналежним чином».

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України, встановлено, що  шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання матеріальної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, яка полягає в наявності заподіяної шкоди, протиправної поведінки, причинному зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою та наявності вини.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

Внаслідок порушення цивільного права ОСОБА_1 понесла витрати на сплату щомісячних внесків та адміністративних витрат. Таким чином враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідно до вимог закону данні збитки повинні бути відшкодовані відповідачами у повному обсязі, а тому на користь позивача необхідно стягнути 3253,32 грн. матеріальної шкоди.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи те, що позивачем не обґрунтована суму оціненої в 2000 грн. заподіяної їй  моральної шкоди, суд беручи до уваги ступінь вини відповідача, характер моральних страждань, які перенесла ОСОБА_1, а також вимоги розумності та справедливості вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК  України, суд -

ВИРІШИВ:          

Позов задовольнити частково.

Визнати договір № 05809, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Центр фінансової допомоги Експерт»та ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансової допомоги Експерт»на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 3253,32 грн..

Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансової допомоги Експерт»на користь ОСОБА_1 60 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансової допомоги Експерт»на користь держави 51 грн. державного мита.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду  подається протягом десяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя: