РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-1015/11

"15" червня 2011 р.  року                                                                                м. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді – Воробйової С.О.,

при секретарі           – Жабенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 – ОСОБА_3, третя особа по справі: Друга Сімферопольська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, перерозподіл спадщини та визнання права власності на частку квартири, -

ВСТАНОВИВ:

       ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 – ОСОБА_3, третя особа по справі: Друга Сімферопольська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, перерозподіл спадщини між спадкоємцями в рівних частках - по 1/9 частки квартири АДРЕСА_1 та визнання права власності на частку квартири, мотивуючи позовні вимоги тим, що він з 23.07.1988 року знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1. З 1991 року по січень 2010 року позивач фактично проживав у вищевказаній квартирі. Своєчасно не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, вважаючи, що фактично прийняв спадщину, оскільки на час смерті дружини проживав з нею. 12.04.2010 року він звернувся до Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори та йому стало відомо, що його права порушені, оскільки нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину. У зв’язку з чим позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.   

       У  судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з вищевикладених підстав і просили їх задовольнити у повному обсязі.

       Відповідачі у судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи  повідомлені належним чином, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, а також надали до суду письмове заперечення, у якому просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.151-152).

       Представник третьої особи по справі - Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи  повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.    

      Заслухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

       Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 в рівних частках по 1/3 частки кожній на підставі свідоцтва про право власності (а.с.80,85).  

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с.68).

Дочки померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.70,79) відповідно до положень ч.1 ст.1268, ст.1270 ЦК України, як спадкоємці першої черги за законом, прийняли спадщину після смерті матері – спадкодавця ОСОБА_5 на підтвердження чого їм були видані свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.95,98).

12.04.2010 року позивач ОСОБА_1, який був чоловіком померлої ОСОБА_5 (а.с.9), звернувся з заявою до Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори, у якої повідомляв нотаріуса про пропущення строку на прийняття спадщини та про наміри звернутися до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини  (а.с.117).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

           Згідно п.211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» встановлений перелік документів та інших доказів, які дозволяють визначити постійність проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

           На підтвердження своїх позовних вимог про встановлення факту постійного проживання позивачем були надані копії квитанцій про оплату комунальних послуг у спірній квартирі (а.с.16-17), однак вищезазначені квитанції суд не приймає як належні докази по справі, оскільки оплата комунальних послуг проведена позивачем після смерті спадкодавця, а не на час її життя.

Суд не приймає як належні та допустимі докази по справі й письмові заяви ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_1 проживав с 1991 року по січень 2010 року у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.10-14), оскільки вони не мають правових наслідків, враховуючи що свідки повинні допитуватися судом безпосередньо у судовому засіданні.

Також, позивачем та його представником не надано суду доказів на підтвердження того, що спадкодавець за життя зверталася до начальника Житлово-експлуатаційного участку №3 або паспортиста з будь-якими заявами про проживання з нею у квартирі АДРЕСА_1 чоловіка – позивача по справі, у зв’язку з чим суд не приймає як належний доказ по справі й довідку Житлово-експлуатаційного участку №3 від13.02.2010 року, надану позивачем на підтвердження заявлених ним позовних вимог в цієї частині (а.с.160).

А крім того, згідно відмітки у паспорті позивача ОСОБА_1, як за життя спадкодавця ОСОБА_5 так і після її смерті, а також на час розгляду справи у суді  він був зареєстрований у домоволодінні АДРЕСА_2 (а.с.7-8), і ця обставина не спростована й поясненнями самого позивача, наданими у судовому засіданні.

Також, слід зазначити, що спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо постійне проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, однак, як слідує із матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_5 (а.с.58-136), обґрунтована постанова про відмову ОСОБА_1 у вчиненні відповідної нотаріальної дії не виносилася.

Крім того, позивачу було відомо про необхідність звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки нотаріус повідомляв позивачу про необхідність такого звернення (а.с.115). Однак, не зважаючи на це, відповідна заява від позивача до нотаріальної контори не надходіла.

Не спростовують наведених висновків суду й пояснення допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_10, ОСОБА_14

Інших доказів на підтвердження цих обставин, які могли б спростувати вищенаведені висновки суду, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України,  позивачем та його представником також не надано.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 – ОСОБА_3, третя особа по справі: Друга Сімферопольська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Відповідно до ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як вже зазначалося вище, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є рідними дочками померлої ОСОБА_5 та є спадкоємцями першої черги, що передбачено ст.1261 ЦК України, у зв’язку з чим у них були усі законні підстави для отримання спадщини після смерті своєї матері – ОСОБА_5

Таким чином, правові підстави для скасування свідоцтв про право на спадщину, виданих Другою Сімферопольською державною нотаріальною контору на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відсутні та позовні вимоги ОСОБА_1 в цієї частині також не підлягають задоволення.   

Не підлягають задоволенню й позовні вимоги ОСОБА_1 про перерозподіл спадщини та визнання у порядку спадкування за ним права власності на частку квартири, враховуючи що єдиною і достатньою підставою для перерозподілу спадкового майна відповідно до ст.1280 ЦК України, виступає вступ у спадкові правовідносини спадкоємця, строк для прийняття спадщини якому було поновлено за згодою усіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, або за рішенням суду у порядку, визначеному правилами частин 2,3 ст.1272 ЦК України.

Однак, ОСОБА_1 з позовом до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не звертався, що підтверджується й поясненнями самого позивача та його представника у судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 – ОСОБА_3, третя особа по справі: Друга Сімферопольська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, перерозподіл спадщини та визнання права власності на частку квартири.

           На підставі викладеного, ст.ст. 1261, 1268, 1270, 1280, 1297, 1301 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 – ОСОБА_3, третя особа по справі: Друга Сімферопольська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, перерозподіл спадщини та визнання права власності на частку квартири – відмовити.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: