РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-324/11

"06" червня 2011 р.  року                                                                                м. Сімферополь

Залізничний  районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Воробйової С.О.,

при секретарі  - Жабенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, діючої також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа по справі: Служба по справам дітей та молоді Сімферопольської міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, виділення частки із майна, що є у спільній власності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, діючої також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа по справі: Служба по справам дітей та молоді Сімферопольської міської ради, уточнивши позовні вимоги у порядку ст.31 ЦПК України, про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 26800 грн., моральної шкоди у сумі 600 грн. та виділення частки із майна, що є у спільній власності, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона є власником квартири загального заселення АДРЕСА_2, коридори, кухня, вбиральня якої знаходяться в загальному користуванні з власниками квартир №58, №59, якими є відповідачі. 01.12.2008 року її дід – ОСОБА_6, який діяв від її імені на підставі довіреності, уклав договір найму квартири АДРЕСА_2 з ОСОБА_7 Однак, вищезазначений договір найму був розірваний 04.12.2008 року, оскільки відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 перешкоджали здачі належної їй квартири у найом. У зв’язку з чим, вона була змушена повернути наймачам гроші у сумі 1300 грн. Також, позивач зазначає, що від здачі квартири в найом вона могла би отримувати прибуток 1500 грн. на місяць, у зв’язку з чим упущена вигода з грудня 2008 року по травень 2010 року склала 26800 грн., яку вона просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у рівних частках. Крім того, позивачеві спричинена й моральна шкода, оскільки вона перенесла душевні страждання, у зв’язку з тим, що відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_4 тривалий час порушуються її права та вона несе збитки, оскільки не має змоги здати належну їй квартиру у найом, отримати додатковий дохід та надавати матеріальну допомогу своїй бабусі, яка потребує лікування, оскільки є інвалідом другої групи. На відшкодування моральної шкоди позивач просила стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 у рівних частках на її користь 600 грн.. При цьому, позивач зазначає, що ніяких претензій до ОСОБА_5 вона не має. Також, позивач просить суд виділити їй зі спільної власності власників квартир №58, №59, АДРЕСА_2 її частку – коридор 1Х, площею 5,3 кв.м, надавши власникам квартири №59 право користування цім коридором (сервітут) для виходу на вулицю через двір будинку.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги по тих же підставах та просили позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.48-52,58-59, 107-112, 172-175), пояснив, що позивачем при здачі належної їй квартири у найом не була отримана їх згода на це, як власників інших квартир, оскільки коридори, кухня, вбиральня знаходяться в загальному користуванні, а крім того позивачем не доведена їх вина у спричиненні їй матеріальної та моральної шкоди, а також не надано належних доказів на підтвердження суми такої шкоди та просили у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав на адресу суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності та відмовити у задоволення позову.

Представник третьої особи Служби по справам дітей та молоді Сімферопольської міської ради у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав на адресу суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності та прийняти рушення у відповідності з діючим законодавством.

Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, а також матеріали цивільної справи №2-1920/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя, треті особи по справі:  ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню по наступних підставах.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2006 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрованого Сімферопольським МБРТІ 20.11.2006 року, є власницею квартири загального заселення АДРЕСА_2. Зазначена квартира складається з двох жилих кімнат, площею 29,1 кв.м, балкону, а також місць загального користування: коридорів, кухні, вбиральні  (а.с.14-15).

Відповідач ОСОБА_2 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є власниками квартири №59 у тому ж будинку на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Сімферопольської міської ради 09.04.2002 року. Квартира складається з двох жилих кімнат, двох коридорів, а також місць загального користування: коридорів, кухні, вбиральні (а.с.53). Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5  є наймачами квартири АДРЕСА_1 (а.с.97).

01.12.2008 року між ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, та ОСОБА_7 було укладено договір найму квартири АДРЕСА_2 (а.с.17).  

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.10.2009 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя, треті особи по справі:  ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди (а.с.28).

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 28.12.2009 року рішення  Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.10.2009 року було скасоване та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя, треті особи по справі:  ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди відмовлено з інших мотивів та підстав. Також, зазначеним рішенням встановлено, що договір найму квартири АДРЕСА_2 від 01.12.2008 року відповідає вимогам ст.ст. 810,811,821 ЦК України, якими встановлені істотні умови, форма та строк договору найму жилого приміщення, що є об’єктом права приватної власності (а.с.29-30).

Вищенаведені обставини підтверджуються також й поясненнями сторін у справі, визнані сторонами, у зв’язку з чим, відповідно до ст.61 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).  

Частиною 1 ст.810 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно з ч.1 ст.820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.   

  В обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у сумі 26800 грн. позивачем та його представником у судовому засіданні були надані договір найму квартири АДРЕСА_2 від 01.12.2008 року, звернення ОСОБА_7 на ім’я позивача, у якому він пояснює причини вимушеного розірвання договору найму від 01.12.2008 року від 03.12.2008 року та розписка ОСОБА_7 про отримання грошових коштів у сумі 1300 грн., яки залишилися від сплачених за грудень 2008 року за квартиру АДРЕСА_2 (а.с.17,18,19).

  Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

  Таким чином, враховуючи, що договором найму квартири АДРЕСА_2 від 01.12.2008 року, укладеним між ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, та ОСОБА_7, не встановлений розмір плати за користування житлом на порушення вимог ст.820 ЦК України, вищезазначені договір, звернення та розписка не можуть бути прийняті судом як допустимі докази на підтвердження розміру плати за користування житлом на підтвердження вимог позивача про стягнення матеріальної шкоди у сумі 26800 грн..

  З аналогічних підстав, суд не приймає до уваги й пояснення допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 стосовно розміру плати за користування житлом за договором найму від 01.12.2008 року.

  Інших доказів на підтвердження цих обставин, які могли б спростувати вищенаведені висновки суду, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України,  позивачем та його представником також не надано.

  Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у сумі 26800 грн. не підлягають задоволенню за недоведеністю.

  Вищенаведені обставини також виключають підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у сумі 600 грн..

   Також, відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог у частині виділення їй зі спільної власності власників квартир №58, №59, АДРЕСА_2 її частки – коридору 1Х, площею 5,3 кв.м, надавши власникам квартири №59 право користування цім коридором (сервітут) для виходу на вулицю через двір будинку,  співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, однак спірний коридор є місцем загального користування та не є майном, що є спільною частковою власністю позивача, частка з якої може бути виділена.

  Таким чином, позовні вимоги  ОСОБА_1 у частині вимог до ОСОБА_2, діючої також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про виділення частки із майна, що є у спільній власності також не підлягають задоволенню.  

На підставі викладеного, ст.ст. 22,23, 319, 364, 391, 810, 820  ЦК України, ст.158 ЖК України, керуючись ст.ст.10, 11,58, 59, 60, 61, 209, 212-215, 218, 294  ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, діючої також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа по справі: Служба по справам дітей та молоді Сімферопольської міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, виділення частки із майна, що є у спільній власності - відмовити.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: