Справа № 11-692 / 2007 Головуючий в 1-й інстанції Карпович В.Д.
Категорія: ч.1 ст. 125 КК України Доповідач ІгнатюкО.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2007 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Орла А.І.
суддів Ігнатюка О.В., Ященко І.Ю.
з участю: потерпілої ОСОБА_1
виправданої ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на вирок Яготинського районного суду Київської області від 17 квітня 2007 року -
встановила:
В лютому 2007 року ОСОБА_1 в порядку ст. 27 КПК України звернулася до Яготинського районного суду Київської області із скаргою в якій просила притягнути ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України. Свою скаргу мотивувала тим, що ОСОБА_2 29 жовтня 2006 року близько 11-ї години на території будинковолодіння по АДРЕСА_2, нанесла їй декілька ударів рукою в область голови, дряпала обличчя, намагалася схопити за шию, чим завдала їй легких тілесних ушкоджень.
Вироком Яготинського районного суду Київської області від 17 квітня 2007 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженку м. Яготина Київської області, громадянку України, із вищою освітою, одружену, працюючу юрисконсультом ТОВ „Спілка консультантів з економіки та права" м. Києва, яка мешкає АДРЕСА_1, раніше не судиму виправдано за ч. 1 ст. 125 КК України в зв'язку із відсутністю в її діях складу злочину; залишений без задоволення позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в зв"язку із недоведеністю позовних вимог.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в судовому засіданні не доведено вчинення підсудною злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України щодо потерпілої ОСОБА_1
В апеляції потерпілої вказано на незаконність вироку та необхідність його скасування із мотивів однобічності судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. В обґрунтування
2
апеляції потерпіла посилалась на те, що судом не дана належна оцінка всім доказам у справі, зокрема її показанням, показанням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, акту судово-медичного дослідження, висновку судово-медичної експертизи, показанням судмедексперта. Судом не були проаналізовані усі показання виправданої, які на думку апелянта є непослідовними. Надавши перевагу одним доказам перед іншими, суд належним чином це у вироку не мотивував. Посилалась і на те, що в процесі судового слідства залишились не з'ясованими істотні для справи обставини, зокрема щодо наявних у неї тілесних ушкоджень в області шиї і цій обставині у вироку не дано будь-якої оцінки. В процесі судового слідства не були також зібрані із належною повнотою дані, які характеризують особу виправданої. Просила вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
потерпілої ОСОБА_1, яка свою апеляцію підтримала, просила її задовольнити;
виправданої ОСОБА_2, яка вказала на не обґрунтованість апеляції потерпілої, вирок суду вважала законним та обґрунтованим, посилалась на те, що судом не було допущено істотних порушень кримінально-процесуального закону, просила апеляцію залишити без задоволення, а вирок - без змін;
захисника, який вказав на необґрунтованість апеляції, вважав, що всі обставини справи судом були досліджені із належною повнотою, у вироку суд не допустив будь-яких суперечностей, висновки суду щодо необхідності виправдання його підзахисної із підстав відсутності у її діях складу злочину вважав обґрунтованими, сам вирок вважав законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляцію потерпілої без задоволення;
вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція потерпілої підлягає до задоволення.
У відповідності до ч. 1 ст. 367 КПК України неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального є підставами для скасування вироку.
Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_1, в порядку ст. 27 КПК України, звернулась до суду із скаргою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 20 лютого 2007 року. Постановою судді Яготинського районного суду Київської області від 28 лютого 2007 року щодо ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 125 КК України, а справа була призначена до судового розгляду.
За змістом ст. 251 КПК України, якою врегульовані особливості попереднього розгляду в справах, які порушуються за скаргою потерпілого, у випадку надходження до суду скарги в порядку ст. 27 КПК України, судом проводиться попередній розгляд справи, внаслідок якого приймається одне із рішень, передбачених ч.2 ст. 251 КПК України. У відповідності до ч.3 ст. 240 КПК України при попередньому розгляді справи ведеться протокол.
Між тим, із матеріалів справи вбачається, що попередній розгляд даної справи не проводився взагалі: учасники судового розгляду про час та місце розгляду справи не повідомлялися, їх думка із приводу можливості призначення справи до судового розгляду не з'ясовувалась, протокол судового засідання не вівся. Зазначене порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема ст. 251 та 240 КПК України колегія суддів вважає істотним, і таким, яке, у відповідності до ст. 370 КПК України є підставою для скасування вироку.
Із матеріалів справи вбачається, що до участі у справі у якості захисника був допущений громадянин ОСОБА_3 Однак до справи не були приєднані передбачені ч.3 ст. 44 КПК України документи, які б підтверджували повноваження ОСОБА_3, як захисника. Окрім того, із скарги потерпілої
3
ОСОБА_1 вбачається, що вона ставила питання про притягнення до кримінальної відповідальності як ОСОБА_2, за ч.1 ст. 125 КК України, так і ОСОБА_3, за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 125, ст. 126 КК України. Постановою судді Яготинського районного суду Київської області від 22 лютого 2007 року справа за скаргою ОСОБА_1 про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності виділена в окреме провадження. Питання про те, яке рішення було прийняте по скарзі ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 та чи міг ОСОБА_3 здійснювати повноваження захисника, з огляду на вимоги ст. 61 КПК України, судом з'ясоване не було.
Із скарги потерпілої ОСОБА_1 вбачається, що вона ставила питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, мотивуючи це тим, що вони нанесли їй легкі тілесні ушкодження їхніми спільними діями. З огляду на це, виділення справи щодо ОСОБА_3 в окреме провадження не можливо визнати достатньо обгрунтованим і таким, яке відповідає вимогам ст. 26 КПК України.
Колегія суддів вважає, що в процесі судового слідства не були із належною повнотою досліджені істотні для справи обставини. Так, у акті судово-медичного дослідження № 206 від ЗО жовтня 2006 року вказано на гіперемованість шкіри потерпілої на передній та лівій боковій поверхні шиї. Питання про те, чи відноситься даний стан шкіри до тілесних ушкоджень, коли, внаслідок чого та за яких обставин він виник - судом з'ясовані не були, а у вироку цим обставинам не дано будь-якої оцінки.
Відповідно до ст. 369 КПК України вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.
Постановлюючи вирок, суд першої інстанції зазначених вимог закону у повній мірі не дотримався. Так, навівши у вироку показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд не зробив будь-яких висновків щодо того, приймає чи не приймає він указані показання, якщо не приймає, то із яких міркувань. У вироку існують суперечності між підставами виправдання та розв'язанням цивільного позову, зокрема: виправдавши ОСОБА_2 із підстав відсутності у її діях складу злочину, суд одночасно відмовив в задовленні позову потерпілої ОСОБА_1 за недоведеністю її вимог. При цьому поза увагою суду залишилось те, що, відповідно до ч.3 ст. 328 КПК України, у випадку виправдання за відсутністю в діях підсудного складу злочину суд залишає позов без розгляду, а відмовляє у цивільному позові у випадках виправдання із підстав недоведеності участі підсудного у вчиненні злочину або при відсутності події злочину (ч.2 ст. 328 КПК України). На думку колегії суддів у вироку існують суперечності і щодо самих підстав виправдання ОСОБА_2 Так, в мотивувальній частині вироку судом зроблені висновки про недоведеність скоєння підсудною злочину щодо потерпілої. В той же час, ОСОБА_2 була виправдана із мотивів відсутності в її діях складу злочину. При цьому, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що у діях конкретної особи відсутній склад злочину, коли встановлено, що діяння, у якому обвинувачувалась особа, в даному випадку умисне легке тілесне ушкодження, дійсно мало місце, але це діяння не передбачене чи не розцінюється КК України як злочин. В зв'язку із цим висновки суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину не можливо визнати достатньо обґрунтованими, а виправдання її із цих підстав - законним.
За наявності зазначеного вище істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, неповноти проведеного судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам
4
справи, яка могла вплинути на вирішення питання про невинуватість виправданої, вирок Яготинського районного суду Київської області від 17 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2 не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню.
Оскільки порушення вимог кримінально-процесуального закону було допущене на стадії порушення кримінальної справи та призначення справи до розгляду, то підлягає скасуванню і постанова судді Яготинського районного суду Київської області від 28 лютого 2007 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 та призначення справи до судового розгляду із поверненням даної справи на новий судовий розгляд, із стадії попереднього розгляду справи. У випадку порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи та проведення нового судового розгляду справи по суті необхідно: обговорити питання про можливість об'єднання справ по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в одне провадження, дослідити докази, встановленим обставинам дати належну юридичну оцінку, прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. 365, 3бб КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Яготинського районного суду Київської області від 17 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2 скасувати.
Скасувати постанову судді Яготинського районного суду Київської області від 28 лютого 2007 року про порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначення справи до судового розгляду.
Справу за скаргою ОСОБА_1 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України повернути на новий судовий розгляд із стадії її попереднього розгляду до Яготинського районного суду Київської області, іншим суддею.