Справа № 11-694 / 2007                                                  Головуючий в 1-й інстанції Денисенко Н.О.

Категорія: постанова про звільнення від                                             Доповідач Ігнатюк О.В.

кримінальної відповідальності

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 липня 2007 року.                                                                                         м.  Київ.

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого                                           Орла А.І.

судців                                                      Ігнатюка О. В.,  Ященко І. Ю.

з участю: прокурора                               Чупринської Є.М.

представника цивільного позивача      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві справу за апеляцією цивільного позивача - Акціонерного банку „Київська Русь" на постанову Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2007 року -

встановила:

Постановою Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2007 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  уродженку м.  Виноградів Закарпатської області,  громадянку України,  із вищою освітою,  яка мешкає АДРЕСА_1,  працюючу комірником в ПП „Герас-98" м.  Черкаси,  раніше не судиму звільнено від кримінальної відповідальності:

за вчинення злочину,  передбаченого ч.1  ст. 3бб КК України - в зв'язку із закінченням строків давності,

за вчинення злочину,  передбаченого ч.2  ст. 222 КК України - в зв'язку із передачею на поруки трудовому колективу ПП „Герас-98" м.  Черкаси;

закрито кримінальну справу;

залишено без розгляду цивільний позов Акціонерного банку „Київська Русь".

Судом визнано те,  що ОСОБА_2 вчинила злочини,  передбачені ч.1  ст. 3бб та ч.2  ст.  222 КК України,  за наступних обставин.

ОСОБА_2,  виконуючи обов'язки директора ПП „Арт-Рекс",  будучи службовою особою,  06 листопада 2003 року від імені ПП „Арт-Рекс" уклала із АБ „Київська Русь" в особі керуючого Черкаською філією ОСОБА_3 кредитний договір НОМЕР_1,  у відповідності до якого установою банку було відкрито кредитну лінію в сумі 50 тис.  грн. для забезпечення договору купівлі-продажу зерна пшениці вагою 300 т на суму 270 тис.  грн.,  укладеного. 31 жовтня 2003 року між ПП „Арт-Рекс" та СТОВ „Богдан" сел. Середівка Згурівського району Київської області. 07 листопада 2003 року АБ „Київська Русь" в особі Черкаської філії,  на підставі заяви виконуючого обов'язки ПП „Арт-Рекс" ОСОБА_2,  відкрив ПП „Арт-Рекс" непокритий безвідзивний акредитив на суму 50 тис.  грн. на користь бенефіціара СТОВ „Богдан",  який повинен був

2

бути наданий банком бенефіціара - АКБ „Приватбанк" за умови надання товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання товару покупцем ПП „Арт-Рекс". 12 листопада 2003 року ОСОБА_2,  діючи із прямим умислом,  направленим на підроблення офіційного документу та його подальшого використання для незаконного отримання кредиту,  використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби,  перебуваючи в приміщенні контори СТОВ „Богдан",  розташованої по АДРЕСА_2,  внесла завідомо неправдиві відомості до товарно-транспортної накладної серії НОМЕР_2 від 12 листопада 2003 року про отримання ПП „Арт-Рекс" від СТОВ „Богдан" 55,  55 т зерна пшениці,  завірила їх своїм підписом,  як виконуючої обов'язки ПП „Арт-Рекс" та скріпила печаткою даного підприємства. 12 листопада 2003 року ОСОБА_2,  діючи із прямим умислом,  направленим на незаконне отримання грошових коштів за зазначеним вище кредитним договором та не маючи умислу на розкрадення указаних коштів,  надала до банку бенефіціара - Згурівського відділення АКБ „Приватбанк" завідомо неправдиву інформацію про отримання ПП „Арт-Рекс" від СТОВ „Богдан" зерна пшениці вагою 55, 55 т відповідно до товарно-транспортної накладної серії НОМЕР_2 від 12 листопада 2003 року внаслідок чого в той же день Згурівське відділення АКБ „Приватбанк" перерахувало на рахунок ПП „Арт-Рекс" 50 тис.  грн.,  які надійшли 10 листопада 2003 року від Черкаської філії АБ „Київська Русь" для погашення акредитиву.

Своє рішення про необхідність звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності суд першої інстанції мотивував тим,  що на момент винесення вироку закінчилися передбачені  ст.  49 КК України строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1  ст. 366 КК України. Щодо злочину,  передбаченого ч.2  ст.  222 КК України,  то звільнення підсудної від кримінальної відповідальності за даний злочин суд мотивував тим,  що вона вперше вчинила злочин середньої тяжкості,  розкаялася у його вчиненні та активно сприяла розкриттю злочину,  трудовий колектив ПП „Герас-98" заявив клопотання про взяття підсудної на поруки.

В апеляції цивільного позивача вказано на незаконність даної постанови та необхідність її скасування. В обґрунтування апеляції позивач посилався на наявність істотної неповноти проведеного досудового і судового слідства,  яка проявилась у невжитті заходів для забезпечення позову,  не з'ясуванні характеру і розміру завданої шкоди та питання про те,  чи відшкодована ця шкода. Вважав,  що судом допущена невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,  оскільки постанова суду містить істотні суперечності,  зокрема у ній не відображена думка цивільного позивача щодо цивільного позову та можливості звільнення підсудної від кримінальної відповідальності,  позиція цивільного позивача із цього приводу при винесенні постанови не врахована. На думку апелянта у суду не було правових підстав для залишення позову без розгляду. Просив постанову скасувати та прийняти по справі рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В запереченнях на апеляцію цивільного позивача прокурор,  який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  вказав на необґрунтованість даної апеляції. На думку прокурора,  ОСОБА_2 на законних підставах була звільна від кримінальної відповідальності,  а цивільний позов обґрунтовано був залишений без розгляду. Постанову суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та залишення цивільного позову без розгляду прокурор вважав законною та обґрунтованою в зв'язку із чим просив апеляцію залишити без задоволення,  а постанову суду - без змін.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду,  пояснення представника цивільного позивача,  який апеляцію підтримав,  постанову суду вважав не законною,  просив її скасувати,  задовольнивши апеляцію,  пояснення прокурора,

3

який вказав на необґрунтованість апеляції,  постанову суду вважав законною та обґрунтованою,  просив постанову суду залишити без змін,  а апеляцію - без задоволення,  вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляція не підлягає до задоволення.

Підстави для звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності регламентовані  ст.  49 КК України у відповідності до якої,  особа,  після закінчення зазначених у цій статті строків,  при умові,  що вона за вказаний час не ухилялася від слідства та суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості,  тяжкого чи особливо тяжкого злочину,  звільняється від кримінальної відповідальності.

Судом встановлено,  що ОСОБА_2 вчинила злочин,  передбачений ч.1  ст.  366 КК України,  який,  у відповідності до ч.2  ст.  12 КК України,  відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Згідно із п.2 ч. 1  ст.  49 КК України строк давності для даного злочину становить 3 роки. В зв'язку із тим,  що злочин,  передбачений ч.1  ст.  366 КК України був вчинений 12 листопада 2003 року,  то суд обґрунтовано дійшов до висновку,  що на час розгляду справи про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину,  закінчився,  передбачений п.2 ч.1  ст.  49 КК України строк давності. Зважаючи на те,  що в матеріалах справи відсутні дані про те,  що ОСОБА_2 за указаний період часу вчинила інший злочин та не встановлено факту її ухилення від слідства та суду,  суд першої інстанції дійшов до законного та обґрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за злочин,  передбачений ч.1  ст.  366 КК України із підстав,  передбачених  ст.  49 КК України та необхідність закриття кримінальної справи в цій частині обвинувачення.

Статтею 47-ю КК України передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею особи на поруки. Умовами такого звільнення,  згідно із ч. 1 с 47 КК України є: вчинення злочину невеликої чи середньої тяжкості,  вчинення цього злочину вперше,  щире каяття у вчиненні злочину та наявність клопотання трудового колективу підприємства,  установи чи організації про передачу їм особи на поруки.

У відповідності до ч.3  ст.  12 КК України злочин,  передбачений ч.2  ст.  222 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості. Оскільки злочини,  передбачені ч.1  ст.  366 та ч.2  ст. 222 КК України вчинені із єдиним умислом,  у ідеальній сукупності,  без значного проміжку у часі,  то є підстави стверджувати,  що злочин,  передбачений ч.2  ст.  222 КК України вчинений ОСОБА_2 вперше. Із матеріалів справи вбачається те,  що ОСОБА_2 щиро розкаялась у вчиненні злочину. Із урахуванням зазначеного,  а також того,  що трудовий колектив підприємства,  де ОСОБА_2 працює звернувся із клопотанням про передачу її на поруки,  суд першої інстанції дійшов до законного та обґрунтованого висновку про можливість передачі ОСОБА_2 на поруки цьому трудовому колективу,  необхідність звільнення її від кримінальної відповідальності із підстав,  передбачених  ст.  47 КК України та закриття справи у цій частині обвинувачення.

Доводи апеляції щодо неповноти досудового та судового слідства є не обґрунтованими,  оскільки із матеріалів справи вбачається,  що досудове та судове слідство у справі проведене із належною повнотою,  всі обставини,  які мають значення для правильного вирішення справи досліджені. Невжиття заходів для забезпечення відшкодування шкоди не можливо визнати істотною неповнотою проведеного та судового слідства,  що могло б потягнути скасування постанови суду першої інстанції. Невідповідності висновків суду,  викладених у постанові,  фактичним обставинам справи колегією суддів не виявлено. Доводи апеляції щодо можливості закриття справи лише у випадку відшкодування шкоди та за відсутності заперечень з боку учасників процесу не ґрунтуються на вимогах  ст.  ст.  47 та 49 КК України. Не є обґрунтованими і доводи апеляції,  щодо неможливості

4

залишення цивільного позову без розгляду у випадку закриття щодо особи кримінальної справи із нереабілітуючих підстав. При цьому колегія суддів звертає увагу на те,  що у такому випадку позивач не позбавлений права звертатись до суду із позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,  які б могли бути підставою для скасування постанови,  колегією суддів не виявлено.

Наведене вище вказує на законність та обґрунтованість постанови Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2 Підстав для зміни або скасування даної постанови колегія суддів не вбачає в зв'язку із чим залишає дану постанову без змін,  а апеляцію - без задоволення.

Керуючись  ст.  365,  366,  382 КПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляцію цивільного позивача залишити без задоволення.

Постанову Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.