АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2007 року м. Одеса
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Доценко Л.І., Оверіної О.В.,
при секретарі Яні 1.1., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання права власності на частину домоволодіння,
встановила:
В січні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, та просила визнати за нею право власності на самовільно перебудовану 1\2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, яка розташована не земельній ділянці, площею 326 кв.\м, посилаючись на те що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 грудня 2004 року їй на підставі власності належить 1\2 частини зазначеного вище домоволодіння, яке складалося з житлового будинку під літерою «А», жилою площею 29, 2 кв.\м. , загальною площею 64, 9 кв\м, та сараю під літерою «Г», де вона постійно проживає. Під час проживання, для поліпшення житлових умов своєї сім'ї, вона за згодою співвласника домоволодіння ОСОБА_2 самовільно перебудувала сарай під літерою «Г» в житловий будинок під літерою «З», загальною площею 41.2 кв.\м. , житловою площею 27, 3 кв\м, а також зробила реконструкцію житлового будинку під літерою «А», в результаті чого збільшилася його загальна площа з 64, 9 кв\м на 89, 3 кв\м. , та жила площа з 29.2 кв\м на 49, 1 кв\м. Для здачі самовільно збудованих споруд в експлуатацію, вона звернулася до Суворовської районної адміністрації м. Одеси, але їй в усні формі було відмовлено в прийняті заяви і рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання про право власності на будівлі, а після цього вирішувати питання про здачу будівель в експлуатацію. Тому, враховуючи, що перебудовані та реконструйовані нею будівлі відповідають нормам і правилам будівництва, не порушують права інших осіб, на підставі ст. 376 ч. 5 ЦК України та Закону України «Про власність» просила її позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала на те, що позивачка самовільно провела перебудову домоволодіння і його реконструкцію, без належного оформленого проекту та задачі будівель в експлуатацію.
Третя особа в судове засідання не прибула, направив письмову заяву, завірену КП -ДЕЗ «Пересипське» про згоду з позовом ОСОБА_1, та проханням розглянути справу у її відсутності.
Головуючий у першій інстанції Погрібний М. О. Справа № 22ц-2760/2007
Доповідач Журавльов О. Г. Категорія ЦП: 5
2
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволені. Визнано за нею право власності на 1\2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, яка складається з житлового будинку під літерою «З», куди входять коридор, площею 3, 3 кв\м. , санвузол, площею 3, 1 кв.\м. , кухня, площею 7, 5 кв\м. , житлова кімната, площею 18, 7 кв.\м. , та житлова кімната площею 27, 3 кв.\м, а також житловий будинок літерою «А», куди входять: коридор, площею 10, 9 кв.\м, житлова кімната, площею 12, 5 кв\м, гардероб, площею 6, 5 кв\м, житлова кімната, площею 14, 6 кв\м. , площею 10, 2 кв\м. , коридор, площею 8, 6 кв.\м. , житлова кімната, площею 10, 6 кв\м. , а всього загальною площею 89, 3 кв\м, житловою площею 49, 1 кв.\м.
В апеляційних скаргах представники Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради просять: Суворовської рай адміністрації - скасувати рішення суду і постановити по справі нове рішення про відмову ОСОБА_1 у позові, Виконавчого комітету - зазначене рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦП К України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильно по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ст. 4 Закону України «Про власність» власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 являється власником 1\2 частини домоволодінні АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 грудня 2004 року, виданого четвертою Одеською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі під № 3 - 2535 і в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 26 серпня 2005 року (а.с. 6, 7).
Домоволодіння розташоване на земельній ділянці, площею 326 кв кв.\м. і його співвласниками являються ОСОБА_1 - 1\2 частини та ОСОБА_2- 1\2 частини домоволодіння.
В користуванні та володінні позивачки знаходились житловий будинок під літерою «А», який складався з веранди, площею 15, 0 кв.\м, санвузлу, площею 3, 8 кв.\м. , кухні, площею 7, 9 кв.\м. , жилої кімнати, площею 10, 6 кв.\м. , жилої кімнати, площею 18, 6 кв.\м. , комори, площею 8, 9 кв\м. , всього загальною площею 64, 9 кв\м. , та жилою площею 29, 2 кв.\м. А також сарай під літерою «Г».
Під час проживання в домоволодінні позивачка для поліпшення житлових умов своєї сім'ї, самовільно перебудувала належну їй 1\2 частину домоволодіння, а саме, замість сараю під літерою «Г», побудувала житловий будинок під літерою «З», куди входять коридор, площею 3, 3 кв\м. , санвузол, площею 3, 1 кв\м, . кухня, площею 7, 5 кв\м. , житлова кімната, площею 18, 7 кв\м. та житлова кімната, площею 8, 6 кв.\м, всього загальною площею41.2 кв\м , житловою площею 27, 3 кв\м. А також реконструювала житловий будинок під літерою «А», який на теперішній час складається з коридору, площею 10, 9 кв\м. , житлової кімнати, площею 12, 5 кв./м. , гардеробу, площею 6, 5 кв\м, житлової кімнати, площею 14, 6 кв\м. , площею 10, 2 кв.\м. , коридору, площею 8, 6 кв\м. , житлової кімнати, площею 10, 6 кв.\м. , а всього загальною площею 89, 3 кв\м, житловою площею 49, 1 кв\м. , що підтверджується технічним паспортом по домоволодінню АДРЕСА_1 та письмовою заявою ОСОБА_2 про те, що вона не заперечує кроти самобудівництва сусіда ОСОБА_1, засвідчену в КН ДКЗ «Псресииське» (а.с. 8-11, 19).
з
Самочинно побудовані споруди, збудовані позивачкою на земельній ділянці, яка знаходиться в її та співвласниці ОСОБА_2 в користуванні безстроково та за згодою останньої. Крім того, вони перебудовані та реконструйовані на місці будівель, які були зареєстровані в КП «ОМБТІ та РОН» без залучення додаткової земельної ділянки під будови, проти цього не заперечувала і представник відповідача в судовому засіданні.
Будівлі, побудовані та реконструйовані позивачкою з дотриманням норм і правил будівництва, та не порушують права інших сторін, суміжних власників домоволодінь та користувачів земельних ділянок, що підтверджується технічним висновком, зробленого проектно-конструкторським бюро «Техпроект» на підставі наданої їм державної ліцензії ЛА №554318, а також іншими матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні (а.с. 20-42).
При таких обставинах, районний суд зробив правильний висновок, що позовні вимоги позивачки правомірні, відповідають нормам ч. 5 ст. 376, 383 ЦК України, які регулюють дані правовідносини та підлягають задоволенню.
Посилання в апеляційної скарги Суворовської райадміністрації на те, що позивачем було здійснено будівництво та реконструкція без належного чином затвердженої проектно-правової документації не заслуговує на увагу, оскільки вони суперечать матеріалам справи, а також нормам ч.5 ст. 376 ЦК України та Закону України «Про власність».
Також апеляційний суд не приймає до уваги доводи Суворовської райадміністрації, про те, що вони не являються належним відповідачем по даній справі, а також доводи Виконавчого комітету Одеської міської ради про те, що вони не були залучені районним судом до розгляду справи, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 самовільно перебудувала належний її на праві приватної власності 1/2 частину домоволодіння, без залучення додаткової земельної ділянки під забудови, не порушуючи при цьому прав інших осіб в тому числі і Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Відповідно до Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради, саме районна адміністрація є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється з метою реалізації функцій міського самоврядування на території відповідного адміністративного району м. Одеси, згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Крім того, відповідно до п. 3.2.7 зазначеного Положення, районна адміністрація має право звертатися до суду з позовом про знесення жилих будинків разом з господарськими спорудами, зведеними громадянами самовільно. Відповідач до суду з такими вимогами не звертався, що суд обґрунтовано розцінив, як відсутність порушення будь-яких прав відповідача та сторонніх осіб з боку позивачки при здійсненні нею перебудови своєї частини домоволодіння.
Більш того, доводи апеляційних скарг фактично спрямовані на те, що позивач без дозволу Суворовської райадміністрації і виконавчого комітету Одеської міської ради самовільно перебудував належний їй на праві приватної власності 1/4 частину домоволодіння, однак, ні в судовому засіданні, ні в апеляційних скаргах відповідачи не надали доказів порушення їх прав з боку позивача, вказаним будівництвом.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 321 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставинах апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційні скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради та Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, відхилити.
Рішення Суворовського районною суду м. Одеси від 30 березня 2007 року, залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сини з моменту його проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.