Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого - судді Збитковської Т.І.
Суддів –Сачука В.І, Матюхи Ю.В.
За участю прокурора –Криворучка А.О.
Засудженого –ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Здолбунівського районного суду від 7 лютого 2011 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, раніше судимий 20 березня 2009 року Здолбунівським районним судом за ч.2 ст.186 КК України на чотири роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням –іспитовим строком в два роки, -
засуджений за ч.2 ст.185 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначеного покарання та не відбутого покарання за вироком суду від 20 березня 2009 року остаточне покарання ОСОБА_2 призначено у виді чотирьох років і двох місяців позбавлення волі.
Судом вирішено питання щодо речового доказу в справі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1036 грн.61 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Як визнав доведеним суд, 24 серпня 2010 року між 12 год. та 13 год. 40 хв. ОСОБА_2 з кабіни транспортного засобу марки „ ЗІЛ-130”, який знаходився на вул. Базарній в м. Здолбунів Рівненської області, таємно викрав майно гр. ОСОБА_3 вартістю 286грн.61 коп, в тому числі і картки „ ВТБ” банку та „ Приватбанку”, з яких ним було знято гроші в сумі 750 грн, заподіявши потерпілому шкоду на загальну суму 1036 грн.61 коп.
У поданій на вирок суду апеляції засуджений ОСОБА_2, не заперечуючи своєї вини у скоєному та правильності кваліфікації дій, вважає призначене покарання надто суворим і просить з врахуванням його щирого розкаяння пом”якшити вирок, застосувавши положення ст. 69 КК України.
Апеляція прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відкликана в порядку ст.355 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_2, який підтримав подану апеляцію, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладене в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за який його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка, що не заперечується і в поданій апеляції.
При призначенні покарання засудженому суд, як видно з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_2, якому раніше неодноразово надавалася можливість для виправлення і перевиховання, обставини, що пом”якшують покарання, в тому числі і ті, на які покликається засуджений в апеляції, і обрав йому покарання в межах закону, та правомірно, враховуючи, що ОСОБА_2 вчинено даний злочин в період іспитового строку, наданого судом за попереднім вироком, визначив остаточне покарання у відповідності до вимог ст.71 КК України.
За таких обставин колегія суддів вважає вирок суду законним і підстав для пом”якшення покарання засудженому ОСОБА_2 не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Здолбунівського районного суду від 7 лютого 2011 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 – без задоволення.
С У Д Д І :
Т.І. ЗБИТКОВСЬКА В.І. САЧУК Ю.В. МАТЮХА
Вірно: Суддя Т.І. Збитковська