ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кота О.В. - головуючого, Михайлюка М.В., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року у справі № 5/658 за позовом суб'єкта  підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1. (далі -СПД ОСОБА_1.) до державного підприємства “Дібрівський кінний завод № 62” (далі - Завод)

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1.;

відповідача -не з'явилися,

встановив:

          Рішенням господарського суду Полтавської області від 31 січня 2006 року (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги СПД ОСОБА_1 задоволено повністю, стягнуто з Заводу 245 000 грн. та судові витрати.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року (судді Швець В.О., Рибченко А.О., Федоров М.О.) рішення господарського суду Полтавської області від 31 січня 2006 року скасовано, прийнято нове рішення, яким договір про надання юридичної допомоги № 1 від 13 січня 2005 року, укладений між Заводом та СПД ОСОБА_1. визнано недійсним з моменту укладення, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

СПД ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відзив на касаційну скаргу від Заводу до суду не надходив.

Сторони, згідно з приписами ст. 111⁴ ГПК України, були належним          чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, проте Завод не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Як встановлено господарськими судами, 13 січня 2005 року між Заводом та СПД ОСОБА_1. укладено договір про надання юридичної допомоги № 1.

Відповідно умов вказаного договору, а саме пункту 6.2,  позивач прийняв на себе зобов'язання  надавати відповідачу комплекс юридичної допомоги по справі № 8/5 в господарському суді Полтавської області за позовом АППБ “Аваль” до Заводу про стягнення 1 343 963,93 грн.

Згідно умов договору, розмір оплати за надану позивачем юридичну допомогу за договором складає 50 000 грн. незалежно від результату розгляду справи, а у разі зменшення стягнення додатково 30 відсотків від суми зменшення, яку згідно п. 3.1.4. договору відповідач зобов'язався оплатити згідно із виставленим рахунком або акту наданої юридичної допомоги, незалежно від погодження і підписання їх відповідачем.

Статтею 135 Господарського кодексу України встановлено: Власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства. Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів. 

Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно пункту 4.6 статуту Державного підприємства “Дібрівський кінний завод № 62”останній має право вступати в договірні відносини з юридичними та фізичними особами за погодженням з Державним управлінням справами (засновником).

Оскільки договір № 1 укладено без згоди засновника, тому це є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо  особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, якщо апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що на укладання оспорюваного договору необхідна згода засновника Заводу -Державного управління справами, то наступним кроком для правильного вирішення спору необхідно було встановити, чи Державним управлінням справами вчинялися дії, що свідчать про схвалення договору про надання юридичної допомоги № 1 від 13 січня 2005 року. Проте, апеляційний господарський суд в порушення ст. 43 ГПК України, вказані обставини не досліджував. Тому висновок про недійсність договору є передчасним.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд не врахував положення договору, відповідно до яких встановлено порядок виконання договору і згідно пункту 4.2 договору №1 розрахунок за надані юридичні послуги відбувається відповідно до акту наданої юридичної допомоги, підписаного сторонами, на протязі трьох робочих днів від дня підписання.

Разом з тим, місцевим господарським судом не дано належної оцінки пункту 4.6 статуту Заводу та не враховано, що відповідно до частини 5, на яку посилається місцевий господарський суд, пунктом 5.6 передбачено, що генеральний директор Підприємства підзвітний у своїй діяльності лише Державному управлінню справами.

Крім того, господарськими судами не встановлено юридичну природу договору, а відтак неможливо встановити норми матеріального права, які необхідно застосувати для правильного вирішення спору. 

Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій передчасно прийняли рішення, не врахувавши вимог Закону та не дослідивши всіх обставин справи.

Наведене свідчить, що винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

постановив:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року та рішення господарського суду Полтавської області від 31 січня 2006 року у справі № 5/658 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя                                                             О. Кот

                                 судді                                                            М. Михайлюк

                                                                                                    С. Самусенко