ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кота О.В. - головуючого, Михайлюка М.В., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Полтаваобленерго” на рішення господарського суду Полтавської області від 24 березня 2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 травня 2006 року у справі №12/17 за позовом відкритого акціонерного товариства  (далі - ВАТ)“Полтаваобленерго” до товариства з обмеженою відповідальністю   “Енергоатом Харків Проект” (далі –ТОВ “ЕХК”) про укладення договору в редакції електропередавальної організації

за участю представників:

позивача – Остроушко Л.М.;

відповідача –не з’явилися,

встановив:

          Рішенням господарського суду Полтавської області від 24 березня 2006 року (суддя Сергєєва Л.А.) позовні вимоги ВАТ “Полтаваобленерго” задоволено частково; неузгоджені пункти договору № 2541 на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією від 05.12.2005р. судом викладено в наступній редакції: пункт 2.2 –“ПНТ до 11-00 останнього банківського дня місяця, що передує розрахунковому, перераховує кошти в обсязі вартості послуг з передачі електричної енергії та додаткових (інформаційних) послуг, які визначені згідно з п. 2.1, на розрахунковий рахунок Компанії”; пункт 4.2 –“Комерційний облік переданої та спожитої споживачем ПНТ електричної енергії здійснюється на підставі даних приладів диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, встановлених на межі балансової належності електричних мереж між Компанією та споживачем ПНТ або за допомогою АСКОЕ. АСКОЕ споживача має охоплювати всі розрахункові точки обліку електроенергії. При встановленні приладів диференційного (погодинного) обліку електричної енергії не на межі балансової належності електромережі кількість облікової електроенергії, що споживається споживачем ПНТ, збільшується (або зменшується) на розмір втрат електроенергії в мережі з місця встановлення таких приладів до межі балансової належності мережі.”; пункт 10.1 – “Договір набирає чинності з дня набрання чинності рішення господарського суду від 24.03.06 р. по справі № 12/17”; пункти 4.6 та 9.8 до договору № 2541 не включено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 травня 2006 року (судді Мамонтова О.М., Агрикова О.В., Фаловська І.М.) рішення господарського суду Полтавської області  від 24 березня 2006 року залишено без змін.

ВАТ “Полтаваобленерго” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відзив на касаційну скаргу від ТОВ “ЕХП” до суду не надходив.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним          чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, проте ТОВ “ЕХП” не скористалось передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, 18 листопада 2005 року ВАТ “Полтаваобленерго” отримало від ТОВ “ЕХП” проект договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією. 5 грудня 2005 року позивач підписав вказаний проект договору з протоколом розбіжностей (а. с. 15-17), направивши один примірник відповідачу. 23 грудня 2005 року сторонами був підписаний протокол узгодження розбіжностей до договору № 2541 від 5 грудня 2005 року (а. с. 18-25), пункти 2.2, 4.2, 4.6, 9.8, 10.1 якого залишилися непогодженими.

27 грудня 2005 року ВАТ “Полтаваобленерго” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ “ЕХП” про укладення зазначених пунктів договору в редакції електропередавальної організації.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України (далі –ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 649 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Аналогічна норма міститься в частині першій статті 187 ГК України, згідно з якою спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Господарські суди встановили і це підтверджується матеріалами справи, що договір, який є предметом даного переддоговірного спору, укладається на підставі правових актів органів державної влади.

Згідно ст. 1 Закону України “Про електроенергетику” передача енергії –це транспортування енергії за допомогою мереж на підставі договору. ТОВ “ЕХП” є ліцензіатом з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом і здійснює свою діяльність відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі –НКРЕ України) від 12.08.1996 р. № 36, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.08.1996 р. за № 448/1473, абзацом четвертим пункту 2.4 яких передбачено, що ліцензіат укладає договір на передачу його електричної енергії до споживачів з власником місцевих (локальних) електромереж.

Відповідно до частини 3 статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст (абз. 3 ч. 4 ст. 179 ГК України).

Пунктом 2 постанови НКРЕ України від 19.10.2005 р. № 934 “Про схвалення примірного договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної                 енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією” рекомендовано електропередавальним організаціям та постачальникам електричної енергії за нерегульованим тарифом укладати договори на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за схваленою примірною формою.

Оскільки редакції пунктів 2.2, 4.2 примірного договору аналогічні редакціям, запропонованим відповідачем, тому господарські суди підставно, враховуючи норми матеріального права, затвердили вищезазначені пункти в редакції відповідача.

Відповідно до п. 3.1 Правил користування електричною енергією (далі –ПКЕЕ), в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 р. за № 1399/11679 електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.

Розрахункові засоби обліку електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог ПУЕ, цих Правил та проектних рішень.

Електропередавальна організація відповідно до вибраного споживачем виду тарифу із переліку, передбаченого нормативно-правовими актами НКРЕ, та вимог нормативно-технічних документів щодо організації комерційного обліку має запропонувати споживачу перелік розрахункових засобів обліку електричної енергії та вимірювання величини споживаної електричної потужності з числа внесених до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а також перелік каналів зв'язку, якими має забезпечуватися передача інформації щодо обліку, у тому числі форматів представлення даних щодо забезпечення можливості зчитування даних з засобів обліку електричної енергії та/або локального устаткування збору і обробки даних.

У рекомендаціях щодо вибору розрахункових засобів обліку електричної енергії та обладнання, яким має забезпечуватися передача інформації щодо обліку електричної енергії, електропередавальна організація має враховувати можливість об'єднання локального устаткування збору і обробки даних в єдину автоматизовану систему обліку електричної енергії (абз. 1 і 2 п. 3.8 ПКЕЕ).

Згідно абзацам першого та другого пункту 3.20 ПКЕЕ окремі площадки вимірювання з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12 розрахункових періодів 50 тис. кВт·год. і більше мають бути забезпечені засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних в межах періоду, визначеного для встановлення зазначених засобів обліку відповідно до договору.

Період для встановлення засобів диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних для організації обліку діючих електроустановок визначається окремим договором між електропередавальною організацією (основним споживачем) та споживачем.

На підставі викладеного, колегія погоджується з висновком господарського суду Полтавської області, що встановлення засобів диференційного обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних стосується певної категорії споживачів-власників електроустановок.

Виходячи з викладеного, господарські суди підставно встановили, що вимоги щодо обов’язкового встановлення АСКОЕ для всіх споживачів, які виявлять бажання купувати електричну енергію у відповідача, неправомірні.

Разом з тим, господарські суди обґрунтовано не включили до договору № 2541 пункти 4.6 та 9.8.

Редакція п. 4.6, запропонована позивачем, спростовується пунктом 4.1 договору.

Вирішуючи питання щодо п. 9.8, господарські суди правильно зазначили, що при наявності в договорі умови щодо здійснення 100% попередньої оплати, умова про забезпечення виконання зобов’язання шляхом застави майна може бути прийнята лише за згодою обох сторін, оскільки сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Редакція пункту 10.1 викладена господарським судом Полтавської області у відповідності до вимог ч. 2 ст. 187 ГК України, оскільки укладення вказаного договору є обов’язковим на підставі закону.

Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували норми процесуального та матеріального права.

Як наслідок, прийняті у справі рішення відповідають вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” із змінами і доповненнями.

Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Полтавської області від 24 березня 2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 травня 2006 року  у справі № 12/17 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Полтаваобленерго” –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                       О. Кот

                       судді                                                                      М. Михайлюк

                                                                                                    С. Самусенко