ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 жовтня 2006 р.

№ 30/247

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кота О.В. - головуючого, Михайлюка М.В., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства “Рантьє” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 червня 2006 року у справі № 30/247 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сінема Сіті” (далі –Товариство) до приватного підприємства “Рантьє” (далі - Підприємство) про розірвання договору та стягнення 897 855 грн.

за участю представників:

позивача – Капусь А.А.;

відповідача –Вишневський Є.В.,

встановив:

          Рішенням господарського суду м. Києва від 10 квітня 2006 року (суддя Ващенко Т.М.) позовні вимоги задоволено повністю, розірвано договір  № Е2/К-1 від 14 квітня 2005 року, укладений між Товариством та Підприємством,  стягнуто з Підприємства на користь Товариства 897 855 грн. збитків та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 червня 2006 року (судді Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення господарського суду м. Києва  від 10 квітня 2006 року залишено без змін.

Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, 14 квітня 2005 року між Товариством та Підприємством укладено договір суборенди №Е2/К-1 від 14 квітня 2005 року.

Відповідно до п. 1.1 договору Товариство (орендар) зобов’язується передати Підприємству (суборендарю) приміщення, що знаходиться в будівлі торгово-розважального центру “Караван”, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Лугова, 12, а суборендар зобов’язується прийняти, оплатити користування і повернути приміщення орендарю на умовах, передбачених договором.

У відповідності до п. 2.2 договору площа приміщення, що передається в суборенду, становить 4227,45 кв.м.

За умовами, визначеними у п.4.1 договору, Підприємство зобов’язалося передати приміщення в суборенду Товариству 1 травня 2005 року, про що сторони повинні підписати акт приймання-передачі приміщення.

Судами встановлено, що позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу 897 855 грн., проте останнім в порушення п. 4.1 договору обумовлене договором приміщення до 1 травня 2005 року передано позивачу не було, акту приймання-передачі приміщення не складено.

Відповідно до п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках,  встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли  внаслідок завданої цим шкоди  друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Оскільки позивачем вимоги про розірвання договору були надіслані 16 грудня 2005 року і відповідачем відповіді не надано, господарські суди обґрунтовано задовольнили вимоги позивача та розірвали договір.

Відповідно до частини 5 статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією з сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданий зміною або розірванням договору.

Виходячи з викладеного, господарські суди обґрунтовано стягнули з відповідача 897855грн. передоплати.

Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували норми процесуального та матеріального права.

Як наслідок, прийняті у справі рішення відповідають вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” із змінами і доповненнями.

Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду м. Києва від 10 квітня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 червня 2006 року  у справі № 30/247 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства “Рантьє” –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                       О.Кот

                       судді                                                                      М.Михайлюк

                                                                                          

                                                                                                    С.Самусенко