Справа № 2-а-7874/11   

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 15 липня 2011 року             м. Тульчин Вінницької області

Я, суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Карнаух А.П., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Тульчинського районного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати державної пенсії по втраті годувальника, додаткової пенсії по втраті годувальника, компенсації по втраті годувальника та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, протиправними та зобов’язання здійснити  перерахунок та виплату даних видів пенсій,

                                                                     ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати державної пенсії по втраті годувальника, додаткової пенсії по втраті годувальника, компенсації по втраті годувальника та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, протиправними та зобов’язання здійснити  перерахунок та виплату даних видів пенсій, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач є вдовою померлого ОСОБА_2, який був потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії і був інвалідом другої групи, що викликана захворюванням, пов”язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, і смерть якого настала внаслідок захворювання, пов»язаного з аварією на ЧАЕС.  Статею 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи призначається державна пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком. Таким чином, позивач вважає, що розмір її пенсії за ст.. 54 має складати 50% від восьми мінімальних пенсій за віком, за ст. 50 –50% від 75% мінімальної пенсії. Статею 52 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було встановлено, що розмір компенсації по втраті годувальника, незалежно від пенсії, мусить складати 50% від мінімальної пенсії.

       В зв’язку з цим, позивач подала до управління ПФУ у Тульчинському районі заяву про перерахунок пенсії у вищевказаних розмірах. Управління ПФУ у Тульчинському районі дало позивачу відповідь, що вона з 04.03.2011 року одержує пенсію по втраті годувальника померлого інваліда ІІ групи І категорії захворювання якого пов»язане з наслідками аварії на ЧАЕС, смерть якого наступила внаслідок захворювання, пов»язаного з аварією на ЧАЕС. З 04.03.2011 року –розмір пенсії становить 750,00 грн., де: 412,67 грн. –розмір пенсії у разі втрати годувальника; 37,50 грн. – додаткова пенсія потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи; 75,00 грн. –щомісячна компенсація за втрату годувальника; 49,80 грн. –надбавка, як дитині війни; 5,20 грн. –підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю; 169,83 грн. –державна адресна допомога. У листі-відповіді управління ПФУ у Тульчинському районі вказало, що пенсію призначено та всі перерахунки проведено відповідно чинного законодавства.

          Такий порядок обчислення пенсії та застосування відповідачем постанов Кабміну є порушенням прав позивача, гарантованих Конституцією України. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтями 22, 64 Конституції України, встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються та не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод та гарантується, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

         Крім того, позивач є непрацюючим пенсіонером, яка постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Згідно ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату. В зв’язку з цим, позивач, також, зверталася до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області з заявою про здійснення їй перерахунку та виплати вищезазначеного підвищення до пенсії. Управління ПФУ у Тульчинському районі дало позивачу відповідь, що відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року розмір підвищення до пенсії їй, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю становить 5,20 грн..

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним адміністративним позовом.

        Позивач просить суд визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови в перерахунку та виплаті державної пенсії по втраті годувальника, додаткової пенсії по втраті годувальника, компенсації по втраті годувальника та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, протиправними. Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплату державної пенсії, передбаченої ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року в розмірі 50% від восьми мінімальних пенсій за віком, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 04.03.2011 року, додаткової пенсії, передбаченої ст.. 50 даного Закону, в розмірі 50% від 75% мінімальної пенсії за віком, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 04.03.2011 року, компенсацію по втраті годувальника, передбаченої ст.. 52 того ж Закону, починаючи з 15.09.2010 року, та виплачувати її щомісячно, та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбачене ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 15.09.2010 року.

       Ознайомившись з позовною заявою, вивчивши додані до позовної заяви письмові докази, вважаю, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

 Вивчивши матеріали справи, встановлено наступне. Позивач –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Пенсію отримує по втраті годувальника починаючи з 04.03.2011 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її чоловік –ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про його смерть. Чоловік позивача був постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та інвалідом другої групи захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно експертного висновку Вінницької регіональної міжвідомчої експертної комісії по установленню причинного зв»язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від №13054 від 07.07.2009 року, смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок захворювання, пов»язаного з аварією на ЧАЕС.

        Свідоцтво про одруження підтверджує те, що позивач дійсно була дружиною померлого ОСОБА_2.

        Згідно ст. 36 ч. 2 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІV, непрацездатними членами сім”ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.  Згідно ст. 37 даного Закону, пенсія у зв”язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім”ї –50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

         Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»державна пенсія особам, віднесеним до першої категорії, інвалідам другої групи не може бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам другої групи, віднесеним до І категорії, додаткова пенсія виплачується в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Таким чином, померлий чоловік позивача за життя, будучи потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС категорія 1 та інвалідом другої групи мав би отримувати саме таку пенсію. А позивач, будучи його вдовою, має отримувати державну пенсію та додаткову пенсію відповідно до ст.. ст.. 50, 54 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50% від зазначених пенсій померлого. Статею 52 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було встановлено, що розмір компенсації по втраті годувальника, незалежно від пенсії, мусить складати 50% від мінімальної пенсії.

          Позивач стверджує, що ці види пенсій їй виплачувалась в менших розмірах, ніж передбачено цією вимогою закону. В той час, відповідно до ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.   

    Крім того, позивач є непрацюючим пенсіонером, зареєстрована і постійно проживає в м. Тульчин Вінницької області, що згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року №106, відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.   Відповідно до ст. 39 даного Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

       В зв”язку з цим, позивач, також, зверталася до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області з заявою про перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст. 39 даного Закону. Управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області дало позивачу відповідь, що відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року розмір підвищення до пенсії їй, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю становить 5,20 грн..

Рішенням Конституційного Суду України у справі №6-рп/2007 від 09.07.2007 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пункт 30 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію абзаців 2, 3, 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

        22.05.2008 року Рішенням Конституційного Суду України у справі №10-рп/2008 було визнано неконституційними положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, якими з 01.01.2008 року були внесені зміни  до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року.

         Вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України, зокрема в п. 4.4. було встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати  їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, мають використовуватися окремі закони.

         Крім того, згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 64 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

         За таких обставин, виплата вищезазначених державної, додаткової пенсії, компенсації по втраті годувальника  та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, позивачу в розмірах, менших, ніж визначено ст. ст.. 39, 50, 52, 54 цього Закону, на підставі постанов Кабінету Міністрів України, що обмежували пенсійні виплати, суперечить вимогам ст. 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і її слід визнати протиправною.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа  дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, позов ОСОБА_1 в частині перерахунку та виплати компенсації по втраті годувальника, передбаченої ст.. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбачене ст.. 39 даного Закону, підлягають частковому задоволенню в межах шести місяців до дня її звернення до суду, тобто з 13.10.2010 року, а не з 15.09.2010 року, як це вказано в позовній заяві. Решта позовних вимог підлягають задоволенню в повному обсязі.

   На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 99, 159, 183-2 КАС України, суд, -

                                                                      ПОСТАНОВИВ:

           Позов задоволити частково.

           Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної пенсії, додаткової пенсії та компенсації у розмірах, встановлених ст. ст.  50, 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року протиправними.

          Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо  відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року в розмірі однієї мінімальної заробітної плати протиправними.

            Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію, передбачену ст.. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі 50% від восьми мінімальних пенсій за віком, та виплачувати її щомісячно до втрати права на таку пенсію, починаючи з 04.03.2011 року, виплативши заборгованість з 04.03.2011 року по теперішній час.

          Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію, передбачену 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі 50% від 75% мінімальної пенсії за віком, та виплачувати її щомісячно до втрати права на таку пенсію, починаючи з 04.03.2011 року, виплативши заборгованість з 04.03.2011 року по теперішній час.

          Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 компенсацію по втраті годувальника, передбачену ст.. 52 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі 50 % від мінімальної пенсії, та виплачувати її щомісячно до втрати права на таку компенсацію, починаючи з 13.10.2010 року, виплативши заборгованість з 13.10.2010 року по теперішній час.

       Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1  підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, та виплачувати його щомісячно до втрати права на таке підвищення, починаючи з 13.10.2010 року, виплативши заборгованість з 13.10.2010 року по теперішній час.

            Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

            Постанова суду підлягає негайному виконанню.

            Постанова суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії.

            Постанова суду є остаточною крім випадків її оскарження в апеляційному порядку

Суддя: