КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 лютого 2011 року 8770/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Головенко О.Д.,
при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Біленко Т.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про визнання нечинним повністю податкового повідомлення –рішення, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області (надалі - відповідач) про визнання нечинним повністю податкового повідомлення –рішення від 09.08.2010 № 0001891700/0.
В обґрунтування своїх позовних вимоги вказує, що відповідачем було винесено податкове повідомлення –рішення № 0001891700/0 від 09.08.2010, яким було визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок»за 2010 рік у розмірі 11 486,45 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням позивачем 09.08.2010 було подано відповідну скаргу на адресу відповідача. За результатами скарги 27.08.2010 відповідачем було прийнято рішення № 1356/10/17-0-69, яким скаргу позивача залишено без розгляду.
На думку позивача оскаржуване рішення прийняте з грубим порушенням норм чинного законодавства України та має бути визнане нечинним, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального права.
Вважає, що у відповідача не було правових підстав для нарахування земельного податку згідно ст. 8 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2535-XII (надалі –Закон № 2535).
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні.
Вважають, що нарахування податкового зобов’язання відповідно ст. 8 Закону № 2535 відбулося правомірно.
Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, перевіривши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача та представників відповідача, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом було встановлено, що відповідачем винесено податкове повідомлення –рішення від 09.08.2010 № 0001891700/0 відповідно ст. 8 до Закону № 2535, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок»в розмірі 11 486,45 грн.
Вказана норма закону встановлює ставку земельного податку «за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення».
Право власності на земельні ділянки, розташовані на території Наливайківської сільської ради Макарівського району належать позивачу на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 408946 –земельна ділянка 8,14 га; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 408945 –земельна ділянка 9,1404 га.
Відповідно до вищевказаних Державних актів на право приватної власності, цільове призначення земельних ділянок –для будівництва та обслуговування жилого будинку.
Нормою ст. 8 Закону № 2535 встановлюється ставка податку за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у ч. 2, 3 цієї статті і ч. 2 ст. 6 цього Закону, в розмірі 5% від грошової оцінки площі ріллі по області. У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно –правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь –якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.
Відповідно до ст. 6 № 2535 Закону за сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з ч. 1 цієї статті, якою встановлюється такі ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь: для ріллі, сіножатей та пасовищ –0,1 % від їх грошової оцінки, для багаторічних насаджень –0,03% від їх грошової оцінки.
На думку суду земельні ділянки, які належать позивачу, з огляду на цільове призначення (для будівництва та обслуговування жилого будинку) та склад угідь (рілля), не належать і не можуть належити до земельних ділянок, зазначених в ч. 1 ст. 8 Закону № 2535, тобто не є надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення тому, що відповідно до ст. ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціями здійснення відповідної діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, які належать позивачеві призначені для будівництва житлового будинку та знаходяться за межами населеного пункту, а також згідно довідок, виданих Наливайківською сільською радою від 12.04.2010 за № 120, ніяких будівель чи споруд не розміщено та будівельних робіт не проводить на їх території.
Той факт, що земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, та те, що вони складаються повністю із сільськогосподарських угідь –ріллі виключають можливість їх використання для будівництва, оскільки відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України землі житлової та громадської забудови - це земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування. Використання за таким цільовим призначенням потребує як включення таких земель до меж населеного пункту, так і саму зміну складу угідь, оскільки будівництво на ріллі є неможливе, з чого випливає, що на даний момент зазначені земельні ділянки не можуть використовуватись інакше як за сільськогосподарським призначенням.
Згідно ч. 1, 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визначаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково – дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції. Або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
- сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
- несільськогосподарській угідді (господарські шляхи і прогони, полезахисні смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Відповідно до ст. 13 Закону № 2535 підставою для нарахування земельного податку є:
дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, —договір оренди такої земельної ділянки.
Стаття 193 Земельного кодексу України вказує, що державний земельний кадастр –це єдина державна система земельно –кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянкамита містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Отже, належні земельні ділянки не можуть оподатковуватись відповідно до ст. 8 Закону № 2535 за ставкою 5% також підтверджений даними Земельного кадастру - склад зазначених земельних ділянок –рілля, при вирахуванні суми податкового зобов’язання повинна застосовуватись ставка, передбачена ч. 2 ст. 6 Закону № 2535. Відповідно до цієї норми за вказані земельні ділянки, що є на даний момент сільськогосподарськими угіддями –ріллею, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з ч. 1 цієї статті, якою встановлено ставку земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь: для ріллі, сіножатей та пасовищ –0,1%.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач як суб’єкти владних повноважень не довів суду правомірності прийнятого рішення.
За таких обставин суд вважає, що відповідач як суб’єкт владних повноважень, при винесені податкового повідомлення - рішення від 09.08.2010 № 0001891700/0, діяв необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв’язку чим оскаржуване рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції Макарівського районі Київської області від 09.08.2010 № 0001891700/0.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Головенко О.Д.
Постанова у повному обсязі виготовлена 12 квітня 2011 року.