Справа № 2-а-5680/11   

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 14 липня 2011 року                                  Тульчинський районний суд Вінницької області

                         в складі: головуючого судді                   Карнауха А.П.

                                         при секретарі                            Нечипорук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного військового комісаріату ( далі –Вінницького ОВК ) та головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ( далі –ГУ ПФУ у Вінницькій області) про визнання протиправною бездіяльності у виконанні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців,осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»та спонукання до вчинення певних дій,

                                                                     ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 15.12.2007 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницького ОВК та ГУ ПФУ  у  Вінницькій області ) про визнання протиправною бездіяльності у виконанні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»та спонукання до вчинення певних дій, мотивуючи свої вимоги наступним.

Позивач станом на 01.01.2002 року ( момент призначення йому пенсії ) був учасником бойових дій., а з 01.11.2005 року –інвалід війни 3 групи. Вінницьким ОВК йому було призначено пенсію. Вважає, що при цьому відповідачем протиправно та протизаконно було порушено його право на пенсію.

Так, відповідно до ст..ст,12,13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»( в редакції до 01.01.2006 року ) та відповідно до ст..15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»( у редакції до 01.01.2006 року ) відповідач повинен був провести підвищення пенсії:

а) учасникам бойових дій на 150% мінімальної пенсії за віком;

б) інвалідам війни 3 групи на 200% мінімальної пенсії за віком;

в) інвалідам війни 2 групи на 350% мінімальної пенсії за віком;

г) інвалідам війни 1 групи на 400 % мінімальної пенсії за віком;

д) учасники війни, нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу  в тилу в роки Великої Вітчизняної війни на 75% мінімальної пенсії за віком;

е) учасникам війни на 50% мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму, який встановлюється законом на підставі ч.3 ст.46 Конституції України.

Проте відповідач спочатку ( до 01.01.2006 року ) підвищував позивачу пенсію на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розміру пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», що суттєво зменшувало підвищення до пенсії позивачу.

Відповідно до ст..4 ЦК України якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням закону, то застосовується положення Закону України. Тому весь термін з 01.01.2002 року по 01.01.2006 року дії постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..ст.12,13,14 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту «( у редакції до 01.01.2006 року ).

05.10.2005 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким передбачено з 01.01.2006 року зміну підвищення до пенсії. Зокрема, інвалідам війни 3 групи на 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до цих змін позивачу і здійснюється підвищення до пенсії.

Згідно з вимогами ст..22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається зауваження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 01.12.2004 року №20-рп вказав, що звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст..22 Конституції не допускається.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

В з»язку з цим позивач вважає, що застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»( в редакції від 05.10.2005 року ) є неправомірним та суперечить ст..14 Європейської Конвенції з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

        Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

        Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Вінницького ОВК у виконанні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»в частині не підвищення та невиплати йому пенсії. Зобов»язати Вінницький ОВК провести перерахунок пенсії з урахуванням підвищення пенсії на 200% мінімальної пенсії за віком з 01.11.2005 року по теперішній час. Зобов»язати Вінницький ОВК виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією та в подальшому виплачувати підвищення пенсії на 200 % мінімальної пенсії за віком, встановлену до 01.01.2006 року, але без підвищення пенсії на 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Представник позивача ОСОБА_3 14.04.2011 року вніс до позову наступні зміни та уточнення.

          Просив суд визнати протиправною бездіяльність Вінницького ОВК та ГУ ПФУ у Вінницькій області при виконанні Закону України»Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в частині не донарахування, не підвищення та невиплаті пенсії позивачу. Зобов»язати ГУ ПФУ у Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення пенсії на 200% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2007 року відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»( у редакції  до 01.01.2006 року ) та відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»( у редакції до 01.01.2006 року ). Зобов»зати ГУ ПФУ у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою пенсією. Зобов»язати ГУ ПФУ у Вінницькій області обраховувати підвищення пенсії ОСОБА_1 на 200% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»( у редакції до 01.01.2006 року ) та відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»( у редакції до 01.01.2006 року ) з урахуванням положень ст..28 Закону України «Про загальнообов»зкове державне пенсійне страхування»із розрахунку прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян з наступним перерахунком її у зв»язку із встановленням більших розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян до закінчення права на таке підвищення.

        Позивач в судове засідання  не з»явився. Подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності за участю його представника за довіреністю.

          Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав. Просив його задовольнити з урахуванням внесених змін та уточнень.

        Представник відповідача - ГУ ПФУ у Вінницькій області Івасик О.В. в судове засідання не з»явився, в той час як був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Подав суду письмові заперечення проти позову..

В своїх запереченнях він стверджує, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не було визначено поняття мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком визначається ст..19 Закону України «Про пенсійне забезпечення»у розмірі мінімального споживчого бюджету. При прийнятті постанови № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»Кабінет Міністрів діяв відповідно до повноважень, наданих йому ст..ст. 116, 117 Конституції України . Питання про неконституційність  цієї постанови Конституційний суд України не вирішував. Ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»щодо мінімального розміру пенсії не застосовується для визначення розмірів пенсій, передбачених ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».Закон України № 2939 від 05.10.2005 року не погіршує становище учасників війни, учасників бойових дій та інвалідів війни, а навпаки поліпшує майновий стан пенсіонерів. Окрім того, вимоги позивача щодо подальшого перерахунку і виплати пенсії обмежують волю державного органу в майбутньому.

Представник відповідача –ГУ ПФУ у Вінницькій області Олексієнко О.І. в судовому засіданні позов не визнала, проти його задоволення заперечувала.

Представник відповідача –Вінницького ОВК Олійник Н.М. в судове засідання не з»явилась, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

        Ознайомившись з позовною заявою, запереченнями проти позову,вивчивши додані до позовної заяви письмові докази, вважаю, що позовні вимоги позивача підлягають  задоволенню.

        Позивач ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 18.10.2005 року Вінницьким ОВК, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –інвалідів війни, і є інвалідом 3 групи..

          Згідно посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 22.09.2004 року, з 11.09.2004 року отримує пенсію за вислугою років.

          Вказані обставини сторонами в судовому засіданні не оспорювались.

          З часу призначення пенсії –з 11.09.2004 року, на підставі п.22 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  позивач мав право на підвищення до пенсії. Таке підвищення до внесення 05.10.2005 року змін до вказаного закону становило 200% мінімальної пенсії за віком. Внесеними 05.10.2005 року змінами до закону таке підвищення зменшено до 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Позивач стверджує, що саме за зменшеним розміром йому виплачувалось підвищення до пенсії.

          Представники відповідачів у судовому засіданні таке твердження не спростовували і не спростували.

          Відповідно до ст..8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

          Ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.

          Позивач ОСОБА_1 стверджує, що внесенням змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 05.10.2005 року суттєво звужений обсяг його права на пенсійне забезпечення шляхом зменшення розмірів встановленого підвищення до пенсії з 200% мінімальної пенсії за віком до 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Представник відповідача Івасик О.В. в своїх письмових запереченнях з цим не погоджується, стверджується, що із внесенням змін до закону розмір підвищення до пенсії навпаки зріс. При цьому не приводить жодних конкретних розрахунків та підтверджень, що 200% мінімальної пенсії за віком в грошовому виразі менше ніж 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Суд вважає такими, що не можуть бути взяті до уваги твердження відповідачів про те, що внесені 05.10.2005 року зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не визнанні неконституційними і тому повинні застосовуватись при виплаті пільг та соціальних виплат військовослужбовцям-пенсіонерам.

          В своєму рішення №20-рп/2004 від 01.12.2004 року однозначно підтвердив свою правову позицію з цього питання в ч.3 п.6, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст..48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом ( ч.3 ст.46 Конституції України ), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст..22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п.31 ч.1 ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану ( ст..64 Конституції України).

          Раніше така ж правова позиція Конституційного Суду України визначена у рішенні №5-рп/2002 від 20.03.2002 року.

          Такий висновок Конституційного Суду України підтверджує обґрунтування позивача про неможливість зменшення йому підвищення до пенсії на підставі внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

          Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

          Суд також вважає, що заява представника відповідача Івасика О.В. про застосування до позову ст..100 КАСУ і залишення його без розгляду через пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав не може бути взята до уваги, оскільки на час звернення позивача до суду 05.12.2007 року діяла норма ст..99 КАСУ, якою встановлювався річний строк оскарження дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень.

          Позивач звернувся за захистом свого порушеного права, посилаючись на бездіяльність  відповідачів (  з урахуванням внесених змін до позовних вимог ) з 01.01.2007 року, тобто в межах встановленого ст..99 КАСУ річного строку на оскарження.

           На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 99, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

                                                          ПОСТАНОВИВ:

           Позов задовольнити.

          Визнати протиправною бездіяльність Вінницького ОВК та ГУ ПФУ у Вінницькій області при виконанні Закону України»Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»в частині не донарахування, не підвищення та невиплаті пенсії позивачу.

Зобов»язати ГУ ПФУ у Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення пенсії на 200% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2007 року відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»( у редакції  до 01.01.2006 року ) та відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»( у редакції до 01.01.2006 року ).

Зобов»зати ГУ ПФУ у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою пенсією.

Зобов»язати ГУ ПФУ у Вінницькій області обраховувати підвищення пенсії ОСОБА_1 на 200% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»( у редакції до 01.01.2006 року ) та відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» ( у редакції до 01.01.2006 року ) з урахуванням положень ст..28 Закону України «Про загальнообов»зкове державне пенсійне страхування»із розрахунку прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян з наступним перерахунком її у зв»язку із встановленням більших розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян до закінчення права на таке підвищення.

            У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду підлягає до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

            Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

           Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: